Справа №752/23967/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2557/2023 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
Іменем України
04 липня2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суды - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 02.09.2022 року за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт,
визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
Згідно ч. 1, 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 02.09.2022 року, більш суворим, призначеного за цим вироком, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтись для реєстрації в орган з питань пробації.
Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального проступку за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, придбав наркотичний засіб, який незаконно зберігав за адресою проживання, без мети збуту.
20.05.2021 року, під час обшуку в квартирі ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , працівники поліції, виявили та вилучили у нього два предмети з металу і дерева із залишками речовини, яка згідно висновку експерта №СЕ-19/111-21/25222-НЗПРАП від 08.07.2021 року є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, загальною масою 0,670 г.
Екстракт канабісу, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список №1 особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено» в «Таблиці 1», є особливо небезпечним наркотичним засобом.
Таким чином, ОСОБА_9 , визнано винним за ч. 1 ст. 309 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, без мети збуту.
На вказаний вирок прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення і правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити в цій частиніновий вирок, яким ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України призначити покарання у виді 3 років обмеження волі. На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, покарання, призначене даним вироком та покарання, призначене вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 02.09.2022 у виді 200 годин громадських робіт, виконувати самостійно. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покласти обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст.76 КК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор вказує, що вирок суду є незаконним в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування статей 70, 72 КК України, які підлягали обов'язковому застосуванню, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченого, який покладався на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 визнав винним себе у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, апеляційний суд переглядає вирок лише у межах апеляційної скарги прокурора виходячи з того, що висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального проступку, за обставин зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно вимог ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, класифікується як кримінальний проступок. Крім того, судом враховано особу винного, який за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також обставини, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття ОСОБА_7 та відсутність обставин, які обтяжують покарання. З урахуванням зазначеного, за вказаний кримінальний проступок, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, враховуючи наступне.
Встановлено, що обвинувачений попередньо був засуджений вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 02.09.2022 року за ч. 1 ст. 190 КК України до реального відбуття покарання у виді 200 годин громадських робіт. Однак, призначене покарання не було відбуто, що підтвердив ОСОБА_7 в судовому засіданні під час апеляційного розгляду.
Оскаржуваним вироком за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України обвинуваченому призначено покарання у виді 3 років обмеження волі; згідно ч. 1, 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 02.09.2022 року, більш суворим, призначеного за цим вироком, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі; на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки; відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтись для реєстрації в орган з питань пробації.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання у виді обмеження волі та застосування ст. 75 КК України. Проте, колегія суддів зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відповідно до вимог статей 70,72 КК України, реальне покарання у виді громадських робіт та покарання у виді обмеження волі, призначене із застосуванням ст. 75 КК України, складатися чи поглинати одне одного не можуть. У такому випадку, суд першої інстанції повиненбув ухвалити рішення про самостійне виконання призначених покарань. Таким чином, на думку колегії суддів, судом першої інстанції помилково ухвалено рішення про поглинення покарань, тобто неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
З цих підстав апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду - скасуванню в частині призначеного покарання та ухвалення в цій частині нового вироку.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 415, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2023 року щодо ОСОБА_7 - скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_10 упокарання за ч.1 ст. 309 КК України у виді 3 років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покласти обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, покарання, призначене даним вироком та покарання, призначене вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 02.09.2022 у виді 200 годин громадських робіт, виконувати самостійно.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Суддя Суддя Суддя