1[1]
19 червня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 рокупро продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 321 КК України, на строк, що не перевищує два місяці, тобто до 16 липня 2023 року включно,
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 321 КК України, на строк, що не перевищує два місяці, тобто до 16 липня 2023 року включно.
Рішення суду мотивовано наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, тим, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, зможе вчинити спроби переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів, не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати Дніпровського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та постановити нову ухвалу в частині застосування стосовно ОСОБА_6 більш м'якого засобу забезпечення кримінального провадження, а саме: цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю. У разі відмови у зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - зменшити визначений розмір застави на помірний для можливості її внесення обвинуваченим.
Захисник вважає, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та таким, що підлягає до скасування, оскільки воно прийнято з грубим порушенням норм кримінального процесуального законодавства України.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що стороною обвинувачення не надано як суду, так і захисту жодних матеріалів, які б обґрунтовували клопотання про застосування, а також продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник зазначає, що обраний стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався, проте у судовому засіданні прокурор жодного разу не обґрунтував та не довів наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а лише посилався на ризики, які нібито існували на час обрання та продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_6 під час досудового розслідування.
При цьому, захисник звертає увагу суду на той факт, що сторона обвинувачення під час судового провадження жодного разу не обґрунтувала свою позицію щодо необхідності продовження/застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , пославшись на конкретні матеріали, надавши їх суду та стороні захисту про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.
Окрім того, на думку захисника, не доведено ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 має намір незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів. Жодних відомостей ні від єдиного свідка, ні від експертів про те, що на них чиниться тиск не надходило.
Крім того, прокурором у, всіх без виключення судових засіданнях не обґрунтовано неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України щодо даних про його особу в їх сукупності.
При цьому, як зазначає захисник, він неодноразово наголошував та повідомляв суду, що ОСОБА_6 тривалий час проживає разом із своєю цивільною дружиною ОСОБА_8 , вони мають постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , документи на підтвердження чого надані стороною захисту та є у розпорядженні суду.
Захисник вважає за необхідне під час вирішення питання щодо доцільності продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 , який перебуває під вартою майже півтора роки, врахувати правову позицію ЄСПЛ та ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є обов'язковою у справах щодо України.
Також захисник посилається на непомірність для обвинуваченого визначеного судом розміру застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, яка набрала чинності 14.01.2021, у зв'язку з відсутністю клопотання захисника про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Так, наведені в ухвалі ризики, зокрема, щодо можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, ґрунтуються на досліджених у суді матеріалах кримінального провадження, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачуються, обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, а ризики, які враховувались під час обрання та продовження виключного запобіжного заходу не зменшились.
Доводи апелянта про те, що прокурором не надано як суду, так і захисту жодних матеріалів, які б обґрунтовували клопотання про застосування, а також продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є неспроможними, позаяк розглядаючи клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував характер і тяжкість висунутого йому обвинувачення, покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків та майновий стан, і дійшов до обґрунтованого висновку, про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи захисника про те, що не доведено ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 , зокрема, має намір незаконно впливати на свідків, є безпідставними, оскільки суд врахувавши, що не досліджені матеріали та не допитані свідки, суд прийшов до висновку, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки під час судового розгляду.
При цьому посилання захисника на те, що жодних відомостей ні від єдиного свідка, ні від експертів про те, що на них чиниться тиск не надходило не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини не нівелюють ризику впливу обвинуваченого на свідків в разі зміни йому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
Отже, твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються вищенаведеними доводами суду першої інстанції та не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_6 тривалий час проживає разом із своєю цивільною дружиною ОСОБА_8 , вони мають постійне місце проживання є безпідставними, оскільки вказані обставини були враховані судом при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі, і міцність соціальних зв'язків.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи апеляційної скарги про непомірність для обвинуваченого визначеного судом розміру застави будь-якими доказами наявними в розпорядженні апеляційного суду не підтверджені.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи законною і обґрунтованою ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 321 КК України, на строк, що не перевищує два місяці, тобто до 16 липня 2023 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №755/4948/22-к
Провадження №11-кп/824/3690/2023
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9
Доповідач ОСОБА_1