05 липня 2023 року
м. Київ
справа №640/12224/21
провадження № К/990/33187/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Глущенко Я. Б., суддів: Пилипенко О. Є., Черпіцької Л. Т.
І. Суть спору
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Антимонопольного комітету України, у якому просить:
1.1. визнання протиправним та скасувати наказ Антимонопольного комітету України від 08 квітня 2021 року № 343-ВК «Про звільнення ОСОБА_1 »;
1.2. поновити на рівнозначній посаді заступника директора Другого департаменту з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель - начальника першого відділу розгляду скарг з 09 квітня 2021 року;
1.3. визнати недійсним запис № 32 від 09 квітня 2021 року про звільнення з посади відповідно до пункту 1 частини першої, частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», внесеного на підставі вищевказаного наказу у трудовій книжці ОСОБА_1 ;
1.4. стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. В мотивування позову зазначає, що звільнення є незаконним та таким, що не узгоджується із чинним законодавством, за відсутності пропозиції про рівнозначну посаду.
Стверджує, що відповідач в ході вивільнення повинен застосовувати законодавство, яке було чинне саме на момент звільнення позивача із займаної посади, оскільки положення частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» зазнали змін у період між попередженням позивача про можливе наступне вивільнення від 25 лютого 2021 року та наказом Антимонопольного комітету України від 08 квітня 2021 року № 343-ВК, у зв'язку з чим роботодавцеві слід було в обов'язковому порядку дотриматися норм трудового законодавства в частині пропонування працівникові вакантних посад для переведення, однак, цього зроблено не було.
Вважаючи наказ про звільнення позивача із займаної посади протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про його скасування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Починаючи з 28 травня 2019 року, ОСОБА_1 перебував на державній службі в Антимонопольному комітеті України на різних посадах, останню з яких обіймав посаду заступника директора Другого департаменту з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель - начальника першого відділу розгляду скарг.
4. З метою вдосконалення та оптимізації структури апарату Антимонопольного комітету України наказом його голови від 04 лютого 2021 року № 105-ВК «Про затвердження структури», на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2015 року № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих адміністрацій» затверджено структуру апарату органу.
5. Так, наказом голови Антимонопольного комітету України від 15 лютого 2021 року № 138-ВК «Про введення в дію штатного розпису», погодженого 11 лютого 2021 року Міністерством фінансів України, з 15 лютого 2021 року введено в дію штатний розпис апарату на 2021 рік та визнано таким, що втратив чинність, наказ від 29 січня 2021 року № 95-ВК, яким було введено в дію з 01 січня 2021 року попередній штатний розпис згідно з попередньою структурою, затвердженої наказом від 28 грудня 2019 року № 1503-ВК.
6. Відповідно до структури та штатного розпису, що діяли до 15 лютого 2021 року, до апарату Антимонопольного комітету України входили, зокрема, два департаменти: Перший департамент з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель та Другий департамент з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель штатною чисельністю по 27 штатних одиниць кожен, тобто загальною чисельністю 54 штатні одиниці.
7. Водночас структурою та штатним розписом апарату відповідача, введеними з 15 лютого 2021 року, замість Першого та Другого департаментів з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель утворено Департамент з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель (один) із штатною чисельністю 41 штатна одиниця.
8. Тобто, штатну чисельність працівників структурного підрозділу (підрозділів), який здійснює забезпечення діяльності Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення у сфері публічних закупівель з 15 лютого 2021 року, скорочено на 13 штатних одиниць, у тому числі і посаду позивач - заступника директора Другого департаменту з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель - начальника першого відділу розгляду скарг.
9. Таким чином 25 лютого 2021 року заступника директора Другого департаменту з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель - начальника першого відділу розгляду скарг ОСОБА_1 через скорочення його посади було попереджено про можливе вивільнення у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису апарату Антимонопольного комітету України на 2021 рік, введеного в дію наказом від 15 лютого 2021 року № 138-ВК.
10. Наказом Антимонопольного комітету України від 08 квітня 2021 року № 343-ВК ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора Другого департаменту з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель - начальника першого відділу розгляду скарг з 09 квітня 2021 року, відповідно до пункту 1 частини першої, частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу».
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року в позові відмовлено.
Разом з цим Окружний адміністративний суд міста Києва додатковим рішенням від 15 серпня 2022 року відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про стягнення судових витрат в адміністративній справі.
12. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що процедура вивільнення, яка розпочата і не завершена до набрання чинності Законом України від 23 лютого 2021 року № 1285-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби», завершується згідно із законодавством, яке діяло на момент початку такої процедури.
Суд першої інстанції зазначив, що станом на день попередження позивача про його звільнення був відсутній обов'язок у суб'єкта призначення пропонувати посади державному службовцю, як і відсутній обов'язок щодо його працевлаштування, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність звільнення позивача, з огляду на його завчасне попередження, адже посада, яку обіймав позивач, дійсно скорочена, при цьому у відповідача не було обов'язку пропонувати йому будь-які посади.
13. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 листопада 2022 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року та додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив частково.
13.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Антимонопольного комітету України від 08 квітня 2021 року № 343-ВК «Про звільнення ОСОБА_1 ».
13.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Другого департаменту з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель - начальника першого відділу розгляду скарг Антимонопольного комітету України з 10 квітня 2021 року.
13.3. Стягнуто з Антимонопольного комітету України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2021 року по 16 листопада 2022 року у розмірі 468728 грн 90 коп, з відрахуванням податків та зборів.
13.4. Стягнуто з Антимонопольного комітету України на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн та витрати, пов'язані з витребуванням доказів, у розмірі 467 грн 62 коп.
13.4. В решті позову - відмовлено.
14. Таке своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував інакшим баченням редакції статті 87 Закону України «Про державну службу». Суд зазначив, що у спірних правовідносинах на час попередження позивача про його наступне вивільнення редакція Закону України «Про державну службу» не передбачала обов'язку суб'єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю можливість переведення на іншу посаду відповідно до його кваліфікації перед звільненням. Водночас 06 березня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23 лютого 2021 року № 1285-IX, яким внесено зміни до частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що хоча й станом до 06 березня 2021 року відповідач не мав обов'язку пропонувати позивачу іншу посаду та станом на 08 квітня 2021 року (дата звільнення позивача) відповідач не мав підстав розпочати процедуру звільнення з початку, втім, зважаючи на подальше звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», мав зафіксувати відсутність можливості запропонувати відповідні посади або відмову позивача від такої посади. Таким чином, відповідач порушив процедуру звільнення позивача із займаної посади, що, своєю чергою, свідчить про протиправність спірного наказу.
IV. Касаційне оскарження
15. Представник Антимонопольного комітету України подав касаційну скаргу на вказане судове рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
Так, автор скарги зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», викладений у постановах від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20, від 29 листопада 2021 року у справі № 640/19610/20, від 08 грудня 2021 року у справі № 380/3646/20, від 15 вересня 2022 року у справі № 380/10822/21.
Разом з цим автор скарги наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме комплексного застосування частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» у редакції до 06 березня 2021 року та абзаців другого, третього частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» у редакції до 06 березня 2021 року до правовідносин, в яких після попередження позивача про можливе наступне вивільнення та, власне, до винесення наказу про звільнення відбулася законодавча зміна вказаних норм, що регулюють спірні правовідносини.
16. Верховний Суд ухвалою від 15 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження за скаргою Антимонопольного комітету України на вказане судове рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
16 червня 2023 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», в редакції, чинній на момент попередження позивача про можливе наступне звільнення (далі - Закон № 889-VIII).
20. Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
21. В силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
22. Приписами частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
23. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII в редакції, чинній на момент попередження позивача про можливе наступне звільнення, суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Суб'єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п'ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
VI. Позиція Верховного Суду
24. Предметом спору у справі, що розглядається, є звільнення позивача з посади заступника директора Другого департаменту з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель - начальника першого відділу розгляду скарг Антимонопольного комітету України відповідно до пункту 1 частини першої, частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.
25. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
26. Згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції до набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
27. Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII, зокрема, відповідно до положень статті 83 Закону № 889-VIII (у редакції, що діє з 19 вересня 2019 року) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).
28. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
29. Як встановлено судами, з метою вдосконалення та оптимізації структури апарату Антимонопольного комітету України наказом його голови від 04 лютого 2021 року № 105-ВК «Про затвердження структури», на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2015 року № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих адміністрацій» затверджено структуру апарату органу.
Так, наказом голови Антимонопольного комітету України від 15 лютого 2021 року № 138-ВК «Про введення в дію штатного розпису», погодженого 11 лютого 2021 року Міністерством фінансів України, з 15 лютого 2021 року введено в дію штатний розпис апарату на 2021 рік та визнано таким, що втратив чинність, наказ від 29 січня 2021 року № 95-ВК, яким було введено в дію з 01 січня 2021 року попередній штатний розпис згідно з попередньою структурою, затвердженої наказом від 28 грудня 2019 року № 1503-ВК.
Відповідно до структури та штатного розпису, що діяли до 15 лютого 2021 року, до апарату Антимонопольного комітету України входили, зокрема, два департаменти: Перший департамент з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель та Другий департамент з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель штатною чисельністю по 27 штатних одиниць кожен, тобто загальною чисельністю 54 штатні одиниці.
Водночас структурою та штатним розписом апарату відповідача, введеними з 15 лютого 2021 року, замість Першого та Другого департаментів з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель утворено Департамент з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель (один) із штатною чисельністю 41 штатна одиниця.
Тобто, штатну чисельність працівників структурного підрозділу (підрозділів), який здійснює забезпечення діяльності Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення у сфері публічних закупівель з 15 лютого 2021 року, скорочено на 13 штатних одиниць, у тому числі і посаду позивач - заступника директора Другого департаменту з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель - начальника першого відділу розгляду скарг.
30. Таким чином 25 лютого 2021 року позивача попереджено про зміни організаційно-штатної структури та наступне звільнення із займаної посади.
31. При цьому у попередженні про можливе наступне звільнення позивачу не запропоновано жодної рівнозначної посади або іншої роботи.
32. Слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX, частину третю статті 87 Закону № 889-VIII доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".
33. При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.
34. Аналогічна правова позиція щодо розуміння/тлумачення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, у редакції, яка діяла станом на момент початку процедури звільнення позивача у цій справі, міститься у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року та від 08 грудня 2021 року у справі № 640/11024/20 та у справі № 380/3646/20 відповідно.
35. Варто зауважити, що редакція статті 87 Закону № 889-VIIІ зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", які набули чинності з 25 вересня 2019 року, а також яку було доповнено новим абзацом першим згідно із Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX, (набрало чинності з 13 лютого 2020 року), була чинною на момент попередження (25 лютого 2021 року) позивача про наступне звільнення.
36. З наведеного положення Закону № 889-VIII, яким визначалася процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент попередження позивача про наступне звільнення висновується, що суб'єкт призначення не зобов'язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
37. Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23 лютого 2021 року № 1285-IX, який набрав чинності 06 березня 2021 року, частину третю статті 87 Закону № 889-VIII викладено в такій редакції:
« 3. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду».
38. Отже, частина третя статті 87 Закону № 889-VIII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23 лютого 2021 року № 1285-IX, передбачала обов'язок суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII пропонувати державному службовцю відповідну посаду.
39. Вказана редакція частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII діяла на момент видачі оскаржуваного наказу та звільнення позивача - 08 квітня 2021 року та 09 квітня 2021 року відповідно.
40. Правовий висновок щодо питання застосування частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23 лютого 2021 року № 1285-IX у системному зв'язку з положеннями частини п'ятої статті 22 Закону України «Про державну службу» висловлено Верховним Судом у постановах від 30 листопада 2022 року та від 05 квітня 2023 року у справах № 640/15797/21 та № 640/12871/21 відповідно.
41. Таким чином, враховуючи неодноразове внесення змін до Закону № 889-VIII, вирішальним у цій справі є питання яку саме редакцію спеціального законодавства варто застосовувати у спірних правовідносинах, ту, яка діяла на момент попередження про можливе наступне вивільнення чи на момент звільнення позивача із займаної посади.
42. Так, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
43. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
44. Тобто, за загальним правилом, норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Отже, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
45. Таким чином, зважаючи на те, що наказ про звільнення позивача був реалізований в період дії частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23 лютого 2021 року № 1285-IX, у спірних правовідносин, які склались у цій справі, у відповідача був наявний обов'язок щодо здійснення пропозиції вакантних інших рівнозначних посад державної служби або, як виняток, нижчих посад державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
46. Разом з цим варто зазначити, що згідно з положеннями частини п'ятої статті 22 Закону № 889-VIII у редакції, чинній станом на дату звільнення позивача, передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
47. Резюмуючи наведене, положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23 лютого 2021 року № 1285-IX у системному зв'язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема статті 22) треба розуміти так, що в разі реорганізації державного органу, що є підставою для звільнення державного службовця у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, суб'єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести.
48. Водночас приписи частини п'ятої статті 22 Закону № 889-VIII дозволяють здійснити цю процедуру без обов'язкового проведення конкурсу.
49. Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, у період з 06 березня до 08 квітня 2021 року, тобто з дня дії редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23 лютого 2021 року № 1285-IX до моменту видання оскаржуваного наказу, позивачу не пропонували рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, що свідчить про недотримання процедури звільнення.
50. Крім того варто зауважити, що на момент ознайомлення 28 лютого 2021 року позивача із попередженням про наступне вивільнення, Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» № 1285-IX, яким внесено зміни до процедури звільнення державних службовців вже був ухвалений (23 лютого 2021 року).
51. За таких обставин та правового врегулювання Верховний Суд констатує про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Закону № 889-VIII саме в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23 лютого 2021 року № 1285-IX, а відтак висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для поновлення позивача на посаді є правильним.
Недотримання ж відповідачем вимог Закону № 889-VIII, зокрема частини третьої статті 87, що зумовлено невиконанням зобов'язання стосовно пропонування позивачу вакантних посад державної служби в державному органі, є істотним порушенням процедури припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, яке впливає на остаточний її результат, яким, в контексті цієї справи, є спірний наказ про звільнення, який не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, а відтак є протиправним.
52. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
53. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
54. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
55. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 640/12224/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова