05 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/7791/23 пров. № А/857/7793/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Гінди О.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року з питань забезпечення позову в справі №460/7791/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТА-КО» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
суддя в 1-й інстанції - Нор У.М.,
час ухвалення рішення - 12.04.2023 року,
місце ухвалення рішення - м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 12.04.2023 року,
У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТА-КО» (далі - ТОВ «НАФТА-KO», позивач) звернулося в суд з адміністративний позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області, відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області №9-р від 12.01.2023; зобов'язати Головне управління ДПС у Житомирській області видалити записи про анулювання ліцензій ТОВ «НАФТА-KO» з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
12 квітня 2023 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову, шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області №9-р від 12.01.2023 року в частині анулювання ліцензій ТОВ «НАФТА-KO»: реєстраційний номер №06010314202200005 за адресою місця торгівлі: Житомирська область, Андрушівський район, м. Андрушівка, вул. Зозулинського, буд.15/Б; реєстраційний номер № 06040314202200006 заадресою місця торгівлі: Житомирська область, Брусилівський район, смт. Брусилів, вул. Небесної Сотні, буд.71; реєстраціний номер№06210314202200004 за адресою місця торгівлі: Житомирська область, Пулинський район, смт. Пулин, вул. Незалежності, буд.95; реєстраційний номер №06080314202200003 за адресою місця торгівлі: Житомирська область, Житомирський район, с. Тетерівка, вул. Шевченка, буд.61, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, зобов'язання Головного управління ДПС у Житомирській області видалити записи про анулювання ліцензій ТОВ «НАФТА-KO» а саме: реєстраційний номер № 06010314202200005 за адресою місця торгівлі: Житомирська область, Андрушівський район, м. Андрушівка, вул. Зозулинського, буд.15/Б; реєстраційний номер № 06040314202200006 за адресою місця торгівлі: Житомирська область, Брусилівський район, смт. Брусилів, вул. Небесної Сотні, буд.71; реєстраціний номер№ 06210314202200004 за адресою місця торгівлі: Житомирська область, Пулинський район, смт. Пулин, вул. Незалежності, буд.95; реєстраційний номер № 06080314202200003 за адресою місця торгівлі: Житомирська область, Житомирський район, с. Тетерівка, вул. Шевченка, буд.61, з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року заяву ТОВ «НАФТА-KO» задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області №9-р від 12.01.2023 року в частині анулювання ліцензій ТОВ «НАФТА-KO»: реєстраційний номер №06010314202200005 за адресоюмісцяторгівлі: Житомирська область, Андрушівський район, м. Андрушівка, вул. Зозулинського, буд.15/Б; реєстраційний номер № 06040314202200006 за адресою місця торгівлі: Житомирська область, Брусилівський район, смт. Брусилів, вул. Небесної Сотні, буд.71; реєстраціний номер №06210314202200004 за адресоюмісцяторгівлі: Житомирська область, Пулинський район, смт. Пулин, вул. Незалежності, буд.95; реєстраційний номер №06080314202200003 за адресою місця торгівлі: Житомирська область, Житомирський район, с. Тетерівка, вул. Шевченка, буд.61, до набрання судовим рішенням у справі законної сили. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про відмову в забезпеченні адміністративного позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем в достатньому обсязі не доведено та не підтверджено наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Звертає увагу, що будь-яких пояснень чи обґрунтувань необхідності та доцільності застосування судом такого заходу забезпечення позову позивачем не наведено, як і не підтверджено належними доказами можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення, ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав чи наявність очевидних ознак протиправності.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване судове рішення обґрунтованим та законним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Судом по справі призначалася відеоконференція поза межами приміщення суду поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), однак така не була проведена з технічних підстав, а відповідно до ч.5 ст.195 КАС України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи співмірність вимог заяви про забезпечення позову із подальшими позовним вимогами та обставинам справи, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та третіх осіб, трудового колективу товариства, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь позивача.
Колегія суддів звертає увагу на те, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі N 826/10936/18 (провадження N К/9901/728/19).
Відповідно до ч. 6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Крім того, забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем (заявником) та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
Також необхідно зазначити, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити чи наявна хоча б одна з передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України обставин та оцінити чи не призведе застосований судом захід забезпечення позову до заподіяння ще більшої шкоди, ніж та, якої можна запобігти шляхом його застосування.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Матеріалами справи стверджується те, що, звернувшись в суд із заявою про забезпечення позову, позивач, обґрунтовує необхідність забезпечення позову можливістю здійснення роздрібної торгівлі пальним лише за наявності відповідної ліценції, неправомірність скасування якої відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА-КО" є предметом поданого позову.
При цьому анулювання ліцензії матиме для заявника невідворотні наслідки у вигляді припинення господарської діяльності, неможливості сплати податків, виплати заробітної плати, орендної плати, тощо. Втручання в господарську діяльність позивача до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження в судовому порядку спричинить також руйнування ділової репутації перед контрагентами, накладення штрафу за зберігання пального без наявної ліцензії.
У цьому контексті суд першої інстанції підставно зазначив, що можливість здійснення господарської діяльності беззаперечно прямо залежить від наявності та чинності відповідних ліцензій. Анулювання ліцензії, в свою чергу, призводить до зупинення господарської діяльності, що тягне за собою такі наслідки як: втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливість виплати заробітної плати персоналу та можливе звільнення працівників.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки таке є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Суд першої інстанції також правильно звернув увагу на ту обставину, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення (діяння) можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.
З врахуванням наведеного вище колегія суддів погоджується, що на стадії розгляду питання забезпечення позову не встановлено підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів заявника.
Разом з тим, зі змісту оскаржуваного розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області №9-р від 12.01.2023 року вбачається, що таким, зокрема, анульовано ліцензію ТОВ «НАФТА-KO» на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер №06010314202200005, реєстраційний номер № 06040314202200006, реєстраційний номер №06210314202200004, реєстраційний номер №06080314202200003.
Згідно з вимогами ч. 20 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ч.53 ст. 15 Закону N 481/95-ВР передбачає, що ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, основним видом економічної діяльності ТОВ «НАФТА-KO» є 47.30 Роздрібна торгівля пальним.
Так, анулювання ліцензій може мати наслідком:
- припинення функціонування та демонтаж автозаправної станцій, якою користується позивач в рамках господарської діяльності;
- укладення договорів на демонтаж, транспортування та зберігання тимчасових споруд, бензинових, дизельних, газових автозаправних станцій і матеріалів;
- втручання в господарську діяльність «НАФТА-KO» до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження про анулювання ліцензій в судовому порядку.
- неможливість сплати позивачем податків, виплати заробітної плати, орендної плати, тощо.
Таким чином, виходячи з норм Закону N 481/95-ВР, анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, виданої ТОВ «НАФТА-KO», тягне за собою припинення позивачем відповідної господарської діяльності.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв'язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Судом також встановлено, що у ТОВ «НАФТА-KO» наявні чинні договори, зокрема: договір купівлі-продажу №16/09/2022-64Д від 16.09.2022; договір купівлі-продажу №16/09/2022-64Д від 16.09.2022; договір поставки №7 від 16.12.2022; договір поставки нафтопродуктів №98/22 від 30.09.2022; договір поставки нафтопродуктів №ПЕГ - 27/12/2022 від 27.12.2022; договір поставки нафтопродуктів №55-18/01 від 18.01.2023; договір поставки нафтопродуктів №01/23-1 від 09.01.2022; договір поставки нафтопродуктів №12/22-51 від 15.12.2022.
Також в підтвердження наявності зобов'язань перед третіми особами, до суду першої інстанції разом із заявою додано наступні документи: копію договору суборенди від 01.07.2021; копію договору оренди майданчика від 05.06.2021; копію договору оренди обладнання №27/08/2021 від 27.08.2021; копію договору оренди майданчика від 27.06.2021; копію договору оренди обладнання №27/08/2021 від 27.08.2021; копію договору обладнання №27/08/2021 від 27.08.2021.
Таким чином, варто зазначити про те, що наведене вище підтверджує той факт, що станом на сьогодні ТОВ «НАФТА-KO» здійснює господарську діяльність, а прийняті суб'єктом владних повноважень рішення тягнуть за собою негативні правові наслідки у вигляді настання, зміни або припинення прав та обов'язків позивача, тому без прийняття ухвали про забезпечення позову до набрання рішенням суду законної сили, фактично створюється ситуація, за якої позивач позбавлений можливості захистити свої права.
Крім того, у трудових відносинах з ТОВ «НАФТА-KO» перебувають 15 найманих працівників, яким нараховується та виплачується заробітна плата, що підтверджується штатним розписом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА-КО".
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи співмірність вимог заяви про забезпечення позову із подальшими позовним вимогами та обставинам справи, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та третіх осіб, трудового колективу товариства, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Аргументи скаржника (відповідача) про те, що судом першої інстанції не встановлено жодних обставин, з якими процесуальний закон пов'язує можливість застосування заходів забезпечення адміністративного позову є безпідставними і спростовуються встановленими обставинами та зробленими висновками.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує скаржник, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Згідно з Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі, тому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Враховуючи усе наведене вище, а також наявні у справі докази колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі не зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області №9-р від 12.01.2023 року в частині анулювання ліцензій ТОВ «НАФТА-KO», якщо позивачем при розгляді адміністративної справи буде доведено протиправність дій відповідача, та у випадку прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог і до моменту набранням ним законної сили, може виникнути ситуація, при якій для відновлення прав позивача у подальшому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що заходи забезпечення адміністративного позову щодо зупинення дії розпорядження, про вжиття яких у заяві просить позивач, відповідають предмету позову, разом з тим, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного розпорядження відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об'єктивного розгляду у судовому засіданні всіх обставин справи.
Колегія суддів зазначає, що обраний спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову у цій адміністративній справі у визначений позивачем спосіб.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі №240/26736/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб'єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв'язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Таким чином, наведені обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року (справа № 240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа № 440/6755/21), від 13 липня 2022 року (справа №240/26736/21), від 11 січня 2023 року (справа № 640/10679/22) дійшов висновків, аналогічних до викладених судом першої інстанції у даній справі.
Колегія суддів зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17, на яку покликається скаржник, висловлено те, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Роблячи висновок у цій справі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що у разі задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони голові суду видавати накази щодо припинення трудових відносин, суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин.
Інші висновки Верховного Суду у наведених скаржником рішеннях також не доводять відмінного з цією справою правозастосування, оскільки ухвалені за інших фактичних обставин та виходячи з конкретних доводів окремих заяв про забезпечення позову, тому не є релевантними.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року з питань забезпечення позову в справі №460/7791/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. М. Гінда
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 05 липня 2023 року.