05 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4860/22 пров. № А/857/5498/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року (суддя - Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій з підстав невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні у належному розмірі,-
ОСОБА_1 у листопаді 2022 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в невиплаті доплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди; зобов'язати відповідача доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 120170,40 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.09.2022 звернувся до відповідача із заявою щодо проведення доплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% від 7153 грн., оскільки, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 у справі за №300/8665/21, яке набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2022, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області включити до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, суми щомісячної додаткової грошової винагороди. Однак, листом від 21.10.2022 відповідач відмовив в задоволенні заяви позивача. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки обов'язок включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року у справі №300/8665/21 залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області включити до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, сум щомісячної додаткової грошової винагороди. Покликається на статті 9, 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII).
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 385 від 27 вересня 2016 року капітана юстиції ОСОБА_1 , помічника командира з правової роботи - начальника юридичної групи в/ч НОМЕР_1 , було звільнено з військової служби у запас за пунктом “б” частини сьомої (за станом здоров'я) статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
09 листопада 2016 року наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 235 позивача виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, з виплатою одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням в запас у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, що складає 57 224 грн. за 16 календарних років служби. Вказана допомога виплачена позивачу 09 листопада 2016 року.
Вважаючи, що одноразову грошову допомогу при звільненні виплачено йому не в повному обсязі, оскільки при розрахунку цієї допомоги не були враховані 15 років вислуги (за період з 1985 року до попереднього звільнення у серпні 2000 році) та щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 100 відсотків, позивач оскаржив вказану бездіяльність відповідача до суду.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративний суду від 13 грудня 2016 року у справі №809/1489/16 позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо неналежного нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні. Стягнуто з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 120 170,40 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 09.01.2020, постанову Івано-Франківського окружного адміністративний суду від 13.12.2016 в адміністративній справі № 809/1489/16 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, відмовлено (а.с.29-37).
В подальшому рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року у справі за №300/8665/21, яке набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 10.11.2016 по 31.12.2017 та з 01.04.2019 по 08.06.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , із включенням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплаченої пенсії (а.с.22-28).
22.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 із заявою щодо проведення доплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% від 7153 грн.(а.с.3). Заява мотивована тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року у справі за №300/8665/21, яке набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області включити до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, суми щомісячної додаткової грошової винагороди.
Листом від 21.10.2022 відповідач відмовив в задоволенні заяви позивача, мотивуючи її наявністю рішень судів апеляційної та касаційної інстанції, згідно з якими встановлено відсутність підстав для урахування суми щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення позивача (а.с.4).
Вважаючи таку бездіяльність протиправною позивач повторно звернувся з даним позовом до суду, визначивши іншу підставу - наявність обставин встановлених судовими рішеннями у справі за №300/8665/21.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, обставини встановлені судовими рішеннями у справі №300/8665/21 стосуються правовідносин, які виникли між позивачем та територіальним органом Пенсійного фонду України з приводу неналежного розміру пенсійних виплат. В той же час, судовими рішеннями у справі №809/1489/16 встановлено відсутність підстав для врахування сум щомісячної додаткової грошової винагороди при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні позивача в 2016 році. Відтак, саме висновки висловлені судами апеляційної та касаційної інстанції у справі №809/1489/16 (встановлені обставини) слід застосувати у даній справі.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При зверненні повторно до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 , яка полягає в невиплаті доплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов'язати провести таку доплату, ОСОБА_1 посилався як на підставу для повторного звернення до суду, обставини встановлені рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року у справі за №300/8665/21.
Зазначеним рішенням суду, яке набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 10.11.2016 по 31.12.2017 та з 01.04.2019 по 08.06.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , із включенням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплаченої пенсії.
Тобто, на думку позивача, вказаним рішенням фактично доводиться протиправність дій в/ч НОМЕР_1 щодо неналежного нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.
В той же час, постановами Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року та Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі №809/1489/16 за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, встановлено таке:
“За приписами частин першої - четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує вiйськовослужбовцям достатнє матерiальне, грошове та iншi види забезпечення в обсязi, що вiдповiдає умовам вiйськової служби, стимулює закрiплення квалiфiкованих вiйськових кадрiв.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за вiйськовим званням; щомiсячнi додатковi види грошового забезпечення (пiдвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, якi мають постiйний характер, премiя); одноразовi додатковi види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно вiд посади, вiйськового звання, тривалостi, iнтенсивностi та умов вiйськової служби, квалiфiкацiї, наукового ступеня i вченого звання вiйськовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмiрах, що встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України, та повинно забезпечувати достатнi матерiальнi умови для комплектування Збройних Сил України, iнших утворених вiдповiдно до законiв України вiйськових формувань та правоохоронних органiв квалiфiкованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатiв у службовiй дiяльностi.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Мiнiстром оборони України, керiвниками центральних органiв виконавчої влади, що мають у своєму пiдпорядкуваннi утворенi вiдповiдно до законiв України вiйськовi формування та правоохороннi органи, керiвниками розвiдувальних органiв України.
Вiйськовослужбовцям, крiм вiйськовослужбовцiв строкової вiйськової служби, якi звiльняються зi служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмiрi 50 вiдсоткiв мiсячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рiк служби (абзац перший частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ у разі повторного звільнення військовослужбовця з військової служби така допомога виплачується за період їх служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої допомоги.
За приписами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова КМУ № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ” (надалі назва постави змінювалася і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”, далі - Постанова КМУ № 889).
Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Відповідно до Постанови КМУ № 889 та з метою визначення порядку і умов виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 р. № 595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 р. за № 1194/18489; назва в редакції наказу Міністерства оборони України від 07.06.2013 р. № 370 (чинному на час виникнення спірних правовідносин) - “Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України” (далі - Інструкція № 595).
Підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції № 595 встановлено, що виплата винагороди військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту) здійснюється в таких розмірах на місяць: з 01 квітня 2013 року - до 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений) (пункт 3 Інструкції № 595).
Згідно із пунктом 5 Інструкції № 595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини.
Пунктом 8 Інструкції № 595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
За приписами пунктів 9, 10 Інструкції № 595 розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України у державному бюджеті України на відповідний рік. Командир (начальник) військової частини має право зменшувати розміри винагороди.
Системний аналіз положень Постанови КМУ № 889, статей 9 і 15 Закону № 2011- ХІІ та Інструкції № 595 дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена Постановою КМУ № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, яка така, що має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; така винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Подібний підхід регулювання встановлений і щодо розміру винагороди, відповідно до якого до складу грошового забезпечення, з якого обраховується і виплачується винагорода, не введені всі його складові.
Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 03 березня 2015 року в справі № 21-32а15.
За правилами частини першої статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка прийнята відповідно до Постанови КМУ № 1294 і затверджена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за № 638/15329 (далі - Інструкція № 260).
Відповідно до підпункту 38.1 Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
За приписами підпункту 38.4 Інструкції № 260, який кореспондує з абзацом шостим частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ, у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Аналізуючи вказані вище норми законодавства та встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач при попередньому звільненні у 2000 році набув право на отримання одноразової грошової допомоги.
Підпунктом 38.6 Інструкції № 260 встановлено, що військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідач правомірно не врахував при обчисленні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ винагороди, встановленої Постановою КМУ № 889, оскільки, з урахуванням вищевказаного, така не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога.”.
Як вбачається з вищевикладеного, висновки щодо необхідності включення до складу грошового забезпечення суми щомісячної додаткової грошової винагороди, викладені в рішенні у справі №300/8665/21 та постановах у справі №809/1489/16 є різними.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що обставини встановлені судовими рішеннями у справі №300/8665/21 стосуються правовідносин, які виникли між позивачем та територіальним органом Пенсійного фонду України з приводу неналежного розміру пенсійних виплат, що безпосередньо зазначено в резолютивній частині рішення: “зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 10.11.2016 по 31.12.2017 та з 01.04.2019 по 08.06.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , із включенням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплаченої пенсії”.
В той же час, як вірно зазначає суд першої інстанції, постановами Львівського апеляційного адміністративного суду та Верховного Суду у справі №809/1489/16 встановлено відсутність підстав для врахування сум щомісячної додаткової грошової винагороди при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні позивача в 2016 році.
Апеляційний суд резюмує, що саме висновки висловлені судами апеляційної та касаційної інстанції у справі №809/1489/16 (встановлені обставини) слід застосувати у даній справі, як такі, що безпосередньо стосуються спірних правовідносин, сторін та предмету позову, пов'язаного з проходженням та звільненням з публічної служби ОСОБА_1 .
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року в справі №300/4860/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
М. А. Пліш