05 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/2206/23 пров. № А/857/8779/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Шевчук С.М., Шинкар Т.І.;
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року про повернення позовної заяви (суддя Калинич Я.М., ухвалене в м. Ужгород) у справі № 260/2206/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень,-
04 квітня 2023 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач) в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області в частині проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 09.09.2022 року №237-п. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 18.10.2022 року №00032690901 та №00032680901.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень - залишено без руху і встановлено строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до Закарпатського окружного адміністративного суду:
- квитанції (платіжного доручення) про сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- подання належним чином оформленої позовної заяви з уточненням та зазначенням належного складу відповідачів, викладенням належного змісту позовних вимог з уточненням номеру оскаржуваного рішення, у разі зазначення декількох відповідачів щодо кожного з них, з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи, зазначених у поданій на підставі цієї ухвали суду позовній заяві;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
На виконання вимог ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 06 квітня 2023 року позивач 19 квітня 2023 року надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн, належним чином оформлену позовну заяву з уточненням та зазначенням належного складу відповідачів, викладенням належного змісту позовних вимог з уточненням номеру оскаржуваного рішення та заяву про поновлення строку звернення до суду. Заява про поновлення строку звернення до суду була мотивована тим, що 11.11.2022 року ФОП ОСОБА_1 надіслав на адресу Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області від 18.10.2022 року №00032680901 та №00032690901, які отримав 30.10.2022 року, тобто останній розпочав процедуру адміністративного оскарження. Рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 18.12.2022 року №17727/6/99-00-06-03-01-06 позивач отримав 10.01.2023 року, на підтвердження чого подав копію трекінгу відправлень «Укрпошти», тому вважав, що підстави пропуску строку звернення до суду є поважними.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень повернуто позивачеві у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач вказує, що право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду (з рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17- рп/2011 (справа № 1-9/2011)). Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Пунктом 8 ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Апелянт врахувавши зазначені положення законодавства та обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, вважає, що повернення позовної заяви в розглядуваному випадку призведе до порушення права, визначеного Конституцією України, а саме на доступ до правосуддя.
Головне управління ДПС у Закарпатській області, 12.06.2023 подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.
У відповідності до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення позовної заяви, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 скористалося правом досудового врегулювання спору та відповідно ДПС України було прийнято рішення від 18.12.2022 року №17727/6/99-00-06-03-01-06, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області 18.10.2022 року №00032680901 та №00032690901, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.
Рішення ДПС України від 18.12.2022 року №17727/6/99-00-06-03-01-06 надіслано засобами поштового зв'язку та вручено позивачу 10.01.2023 року.
Даний позов поданий позивачем до суду 04 квітня 2023 року, тобто більше ніж через два місяці після закінчення процедури адміністративного оскарження, пропустивши місячний строк звернення до суду.
Колегія суддів з висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до норм частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів наголошує на тому, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 18.10.2022 року № 00032690901 та № 00032680901. До моменту звернення до суду щодо оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач скористався правом досудового порядку вирішення спору. Позивач звернувся з позовною заявою безпосередньо до суду лише 04.04.2023, що підтверджується вхідним штемпелем Закарпатського окружного адміністративного суду на позовній заяві.
Згідно з приписами статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Статтею 56 Податкового кодексу України, визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України, визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Отже, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України, вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, дійшов висновку, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України, не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відтак, для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у постанові від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19, Верховний Суд зазначає, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права.
Водночас, як правильно встановив суд першої інстанції, позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору і як наслідок, рішенням Державної податкової служби України від 18.12.2022 оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.10.2022 №00032680901 та № 00032690901 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.
Даний позов ФОП ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції 04 квітня 2023 року пропустивши місячний строк звернення до суду, який розпочався 11.01.2023 року, після отримання рішенням Державної податкової служби України від 18.12.2022.
Щодо обґрунтувань викладених в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 , а саме права на доступ до правосуддя, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява № 45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України», заява № 377/02).
Процесуальні строки є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява № 28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява № 23452/94 та пункт 54 рішення від 19.06.2001 «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява № 28249/95).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи недоведеність позивачем поважності причин пропуску строку звернення до суду, заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягала, тобто, судом правильно застосовано наслідки, передбачені положеннями статті 123 КАС України.
Доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 243, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 260/2206/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді С. М. Шевчук
Т. І. Шинкар