27 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/7194/20 пров. № А/857/3945/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Нор У.М.,
час ухвалення рішення: не зазначений,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення: 06.02.2023,
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/7194/20 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати за період з 22 травня 2008 року по 30 квітня 2011 року включно, з 01 січня 2014 року по 16 квітня 2014 року включно та починаючи з 17 липня 2018 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII у розмірі двох мінімальних заробітних плат, починаючи з за період з 22 травня 2008 року по 30 квітня 2011 року включно, з 01 січня 2014 року по 16 квітня 2014 року включно та починаючи з 17 липня 2018 року.
10.06.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Окремою ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення у справі №460/7194/20 щодо нарахування та виплати заявнику доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
12.01.2023 ОСОБА_1 повторно звернулася до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду щодо нарахування відповідачем підвищення до пенсії без врахування зміни розміру мінімальної заробітної плати за Законами про Державний бюджет України.
Окремою ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/7194/20 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/7194/20 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням мінімальної заробітної плати не у розмірах, установлених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень. Установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
Не погодившись із окремою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви, зобов'язавши відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітніх плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не враховано, що згідно резолютивної частини рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року в справі №460/7194/20, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітніх плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, за період з 22 травня 2008 року по 30 квітня 2011 року включно, з 01 січня 2014 року по 16 квітня 2014 року включно та починаючи з 17 липня 2018 року, а не у розмірах, установлених Законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем невірно проведене нарахування доплати, оскільки таке нарахування повинне проводитися з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, установленої Законом про Державний бюджет не на початок відповідного року, а на кожну дату зміни розміру мінімальної заробітної плати впродовж року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VІІI установлений розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 3723,00 грн (3723,00 х 2 = 7446,00грн);
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VІІI установлений розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2019 4173,00грн (4723,00 х 2 = 8346,00грн);
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX установлені розміри мінімальної заробітної плати:
з 01.01.2020 по 31.08.2020 4723,00грн (4723,00 х 2 = 9446,00грн);
з 01.09.2020 по 31.12.2020 5000,00грн (5000,00 х 2 = 10000,00грн).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX установлені розміри мінімальної заробітної плати:
з 01.01.2021 по 30.11.2021 6000,00 грн (6000,00 х 2 = 12000,00 грн);
з 01.12.2021 по 31.12.2021 6500,00 грн (6500,00 х 2 = 13000,00 грн).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX установлені розміри мінімальної заробітної плати:
з 01.01.2022 по 30.09.2022 6500,00 грн (6500,00 х 2 = 13000,00 грн);
з 01.10.2022 по 31.12.2022 6700,00 грн (6700,00 х 2 = 13400,00 грн).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що вимогами ч.ч.1, 2 ст.249 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Як встановлено судом, рішенням суду на відповідача було покладено обов'язок нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Вказане рішення ухвалене судом в порядку статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому судом повністю були враховані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18.
Вирішуючи відповідний правовий спір Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку щодо застосування розміру доплати до пенсії дві мінімальні заробітні плати.
Відповідно до цього розрахункова величина, яка повинна застосовуватися для нарахування підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону №796-XII, - це саме мінімальна заробітна плата, встановлена для працездатних осіб, а непрожитковий мінімум. Оскільки вказаний платіж є періодичним, а не разовим, а показник мінімальної заробітної плати не є сталим, а змінюється у відповідні періоди згідно із Законами про Державний Бюджет на відповідний рік, то на відповідачеві лежить обов'язок здійснювати перерахунок розміру підвищення до пенсії позивачу у зв'язку зі зміною показника мінімальної заробітної плати для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскільки доданими до матеріалів справи доказами підтверджено факт, що відповідач вказаного обов'язку не дотримується, відтак суд вірно констатував факт неналежного виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області судового рішення у справі №460/7194/20.
Разом з тим, доводи апелянта про необхідність зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітніх плат за спірні періоди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, а не у розмірах, установлених Законом про Державний бюджет на відповідний рік є безпідставними та виходять за межі позовних вимог, які були предметом розгляду у справі №460/7194/20.
При цьому, колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а окрему ухвалу суду - без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 460/7194/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
Р. Й. Коваль
Повне судове рішення складено 05.07.2023.