05 липня 2023 року Справа № 460/51088/22 пров. № А/857/6031/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові заяву про відвід судді Качмара Володимира Ярославовича від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року, -
У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа №460/51088/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
04.07.2023 судом апеляційної інстанції зареєстровано заяву представника позивача адвоката Боюки В.В. про відвід судді-доповідача Качмара В.Я. від розгляду вказаної справи. Подана заява мотивована тим, що суддя проявляє упередження та порушує право позивача на призначення заяви про забезпечення доказів до розгляду. Зазначає, що суддя Качмар В.Я. порушив вимоги Закону щодо несумісності діяльності судді з іншими видами діяльності, а саме здійснення адвокатської діяльності.
Перевіривши доводи, наведенні у заяві про відвід судді Качмара В.Я. суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід, з огляду на наступне.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першої статті 7 Закону №1402-VIII кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд відповідно) від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частиною третьою статті 39 КАС відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Разом з тим, підставою для відводу не обов'язково має бути доведений факт необ'єктивності чи заінтересованості судді. Питання про існування фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не лише має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним чином поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє відсутні докази чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінуючої зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
При цьому, частиною четвертою статті 36 КАС встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких не влаштовує учасника справи.
Згідно частини третьої статті 40 КАС питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (частина четверта статті 40 КАС).
Як на підставу для відводу судді позивач посилається на приписи статті 36 КАС нормативна конструкція яких, з-поміж іншого, містить узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
Необхідно зазначити, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно апеляційний суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Качмара В.Я., апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до частини другої статті 166 КАС заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом (частина третя статті 166 КАС).
За змістом частини другої статті 117 КАС заява про забезпечення доказів розглядається не пізніше п'яти днів з дня її надходження до суду.
Так дійсно, 04.07.2023 судді-доповідачу було передано заяву представника позивача адвоката Боюки В.В. про забезпечення доказів у вигляді допиту адвоката, як свідка.
Обґрунтовуючи упередженість судді і порушення права позивача на призначення заяви про забезпечення доказів, представник позивача вимагав здійснити такий розгляд негайно/невідкладно, упродовж дня 04.07.2023.
Заява про забезпечення доказів була передана на вивчення судді-доповідачу Качмару В.Я.
Водночас зважаючи на те, що вимога представника позивача щодо невідкладного призначення її до розгляду не була виконана судом, останній подав заяву про відвід судді.
Проте, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС).
Наведені заявником аргументи свідчать саме про незгоду особи з рішеннями, що у значенні вказаних вище імперативних приписів частини четвертої статті 36 КАС не можуть бути визнані обґрунтованою підставою для відводу.
Відносно доводів про порушення суддею вимог щодо сумісності із зайняттям посади судді, то слід зазначити наступне.
Згідно відомостей Єдиного реєстру адвокатів України Качмар В.Я. 04.01.2021 отримав свідоцтво на право здійснення адвокатської діяльності №002056. Тим самим днем, 04.01.2021 право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі заяви адвоката.
Апеляційний суд зауважує, що суддею Качмаром В.Я. адвокатську діяльність зупинено, в той же день, що і було видано свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю та до прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 10 лютого 2021 року у справі №822/1309/17, яка прийнята через відсутність судової практики Верховного Суду у правовідносинах щодо права на отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України особою, яка згідно з вимогами статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» здійснює роботу, несумісну з діяльністю адвоката.
Отже, наведені представником позивача мотиви у заяві, не є підставою для відводу судді Качмара В.Я. у відповідності до приписів статей 36, 37 КАС.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 310, 321, 325, 328 КАС, суд, -
Визнати заявлений відвід судді-доповідачу Качмару Володимиру Ярославовичу суддям необґрунтованим.
Питання про вирішення відводу судді передати судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний