04 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/188/23 пров. № А/857/5241/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року (головуючий суддя Дерех Н.В., м. Тернопіль) у справі №500/188/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області щодо зменшення розміру пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком державного службовця згідно ст. 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-XII на підставі довідок Головного управління ДФС у Тернопільській області від 24.01.2019 №38/10/19-00-05-33 (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), та від 24.01.2019 №39/10/19-00-05-33, здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії з врахуванням раніше виплачених сум з 24.01.2019.
Обґрунтовує позов тим, що відповідачем було протиправно зменшено розмір пенсії відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 у справі №500/1840/19. Зазначає, що відповідач листом від 06.12.2022 вих. № 1900-0305-8/36980 повідомив його, що оскільки резолютивна частина даного рішення не містить додаткової регламентації порядку виконання задоволення позовних вимог, то з 24.01.2019 проведено перерахунок пенсії та призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Крім того, просить врахувати, що листом від 14.12.2022 №1900-0503-8/38377 відповідачем виставлено вимогу повернути кошти в сумі 146077,18 грн. як переплату за період з 04.12.2019 - 31.10.2022, яка виникла на підставі вищевказаних обставин.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неврахування при обчисленні (розрахунку) пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" заробітної плати державного службовця, відображеної у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №38/10/19-00-05-33 від 24.01.2019, виданій Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №39/10/19-00-05-33 від 24.01.2019, виданій Головним управлінням ДФС У Тернопільській області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з 24.01.2019 з урахуванням заробітної плати державного службовця, відображеної в довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця: №38/10/19-00-05-33 від 24.01.2019, виданій Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, про складові заробітної плати для призначення пенсії особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №39/10/19-00-05-33 від 24.01.2019, виданій Головним управлінням ДФС У Тернопільській області, з врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що резолютивна частина рішення Тернопільського окружного адміністративного суду №500/1840/19 від 06.09.2019 року не містила додаткової регламентації порядку виконання задоволення позовних вимог, а саме, не визначено порядок розрахунку середньомісячного заробітку та не зазначено, які довідки про складові заробітної плати повинні бути враховані при виконанні вказаного судового рішення. Зазначає, що довідки про складові заробітної плати державного службовця є обов'язковими при переведенні із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, так як без надання довідок про складові заробітної плати державного службовця (навіть за наявності необхідного стажу державної служби) призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” є неможливим. Вважає, що без урахування довідок про складові заробітної плати розмір пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” може бути визначений з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2018 №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян". Також вказав, що до заяви позивачем долучено довідки від 24.01.2019 року №38/10/19-00-05-33 та від 24.01.2019 року №39/10/19-00-05-33, видані Головним управлінням ДФС у Тернопільській області - про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, які не відповідають вимогам Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб” від 14.09.2016 № 622, тому не можуть бути враховані. Зазначив, що за результатами додаткового контролю правильності призначення пенсій на виконання рішень суду, з 24.01.2019 року позивачу проведено перерахунок пенсії та призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, із викладом заперечень щодо наведених відповідачем обставин та правових підстав, з якими позивач не погоджується та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що з 10.12.2014 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 у справі №500/1840/19 визнано протиправною відмову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу", оформлену листом від 07.03.2019 року №3707/04, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.11.1992 року по 07.07.2013 року та з 01.01.2014 року по 02.12.2014 року до стажу державної служби та перевести його на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу", з 24 січня 2019 року.
Вказане судове рішення набрало законної сили 04.12.2019.
29.11.2022 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просив надати роз'яснення, на якій підставі позивачу зменшено виплату пенсії державного службовця згідно рішення Тернопільського окружного суду від 06.09.2019 №500/1840/19.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06.12.2022 позивача повідомлено про те, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду №500/1840/19 від 06.09.2019 року позивачу призначено пенсію державного службовця відповідно до Закону України “Про державну службу” з 24.01.2019 року. Відповідач вказав про те, що резолютивна частина рішення суду не містить додаткової регламентації порядку виконання задоволення позовних вимог, а саме не визначено порядок розрахунку середньомісячного заробітку та не зазначено, які довідки про складові заробітної плати повинні бути враховані при виконанні вказаного судового рішення. Також зазначено про те, що за результатами додаткового контролю правильності призначення пенсій на виконання рішень суду з 24.01.2019 року позивачу проведено перерахунок пенсії та призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”; зазначено, що сума боргу, нарахована на виконання судового рішення, за період з 24.01.2019 по 03.12.2019 року не підлягає виплаті.
Також, відповідачем у листі зазначено, що виникла переплата пенсії в сумі 146077,18 грн. за період з 04.12.2019 по 31.10.2022; переплата може бути повернута в добровільному порядку; в разі відмови від добровільного повернення виплачених сум, питання їх стягнення буде розглянуто в судовому порядку.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому порядку було встановлено право позивача на переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», а неврахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 24.01.2019 №38/10/19-00-05-33, від 24.01.2019 №39/10/19-00-05-33 не відповідає вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 (далі Закон № 889-VIII).
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 року №822/254/18, від 15.12.2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17.
З урахуванням наведених норм, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Право позивача на переведення на пенсію за віком державних службовців з 24 січня 2019 року встановлено рішенням суду у справі №500/1840/19, відтак, вказана обставина, в силу вимог частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, доказуванню не підлягає.
Спірним питанням у цій справі є неврахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, адже листом від 06.12.2022 вказано, що дані довідки не були предметом розгляду в суді, а тому при виконанні рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 у справі №500/1840/19 розмір пенсії призводить до зменшення.
Так, відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок призначення пенсій згідно з Законом № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі Порядок № 622).
Пунктом 4 Порядку № 622 передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією, незалежно від наявності перерв, починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні.
При цьому, частинами другою, шостою статті 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постановах від 02.04.2019 у справі № 570/4196/16-а, від 09.04.2020 у справі № 534/2349/16-а, від 22.10.2020 у справі № 810/2566/18, від 17.05.2021 у справі № 686/1288/17, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив:
«Частиною 1 статті 66 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що отримані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при зверненні до Тернопільського об'єднаного управління ПФУ Тернопільської області разом із заявою про призначення/перерахунок пенсії подано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №38/10/19-00-05-33 від 24.01.2019, видану Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №39/10/19-00-05-33 від 24.01.2019, видану Головним управлінням ДФС У Тернопільській області.
Зазначені довідки для перерахунку пенсії містили відомості про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за останньою займаною позивачем посадою та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вказані довідки складені за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям».
При цьому, як встановлено судом першої інстанції, в ухвалі суду від 17.05.2021 у справі №500/1840/19, яка набрала законної сили, суд дійшов висновку про те, що "Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області кореспондований обов'язок враховувати довідки про складові заробітної плати державного службовця, видані Головним управлінням ДФС у Тернопільській області від 24.01.2017 №38/10/19-00-05-33 та від 24.01.2019 №39/10/19-00-05-33 при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки відповідно до частини третьої ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ".
Також, у зазначеній вище ухвалі, суд дійшов висновку: "при цьому, суд вважає, що аналіз вказаних довідок при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” відноситься до компетенції органу Пенсійного фонду України. Спору щодо складових цих довідок для призначення (обчислення/перерахунку) пенсії не було".
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку включити до складу заробітної плати при обчисленні пенсії всіх видів оплати праці, які позивач отримував за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї) і на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, відображені в згаданих вище довідках види оплати праці, є складовими частинами заробітної плати позивача, з яких сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому вони підлягають врахуванню при розрахунку розміру його пенсії.
Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно обрано спосіб відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з 24.01.2019 з урахуванням заробітної плати державного службовця, відображеної в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №38/10/19-00-05-33 від 24.01.2019, виданій Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №39/10/19-00-05-33 від 24.01.2019, виданій Головним управлінням ДФС У Тернопільській області, з врахуванням раніше виплачених сум.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року у справі №500/188/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар