Справа № 148/597/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Штифурко Л.А.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
04 липня 2023 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - начальник Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_2 про визнання незаконною, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Ліщина Ярослав Миколайович №360 від 20.03.2023 про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідно до ч.2 ст.210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 травня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що суд першої інстанції не врахував наявність у позивача поважних причин, внаслідок існування яких він не мав змоги з'явитись 02.02.2023 до РТЦК та СП, що підтверджує відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Крім того, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів позовної заяви встановлено, що 29.01.2023 ОСОБА_1 вручена повістка, відповідно до якої він повинен 02.02.2023 прибути до призовної дільниці Тульчинського РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, позивач у визначений час на призовну дільницю ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився, чим порушив абз. 2 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КУпАП.
13.03.2023, коли позивач прибув до Тульчинського РТЦК та СП, начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_3 складено протокол №343 про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП від 13.03.2023.
ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться в каб. №21 Тульчинського РТЦК та СП о 09.30 год.
20.03.2023 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 надав письмові пояснення, згідно з якими 02.02.2023 він не з'явився до призовної дільниці у зв'язку з відвідуванням лікаря-невропатолога за направленням сімейного лікаря (а.с. 45-46).
Згідно з копією постанови за справою про адміністративне правопорушення № 366 від 20.03.2023, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником Ліщиною Я.М., на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн. у зв'язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП. Так, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про необхідність 02.02.2023 на 09:00 год., прибути до Тульчинського РТЦК та СП, проігнорував даний виклик, та у зазначену дату, не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив абз. 2 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 50).
Судом також встановлено, що 20.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до начальника Тульчинського РТЦК та СП із заявою, в якій просив додати до матеріалів справи копію довідки: «Консультація отоларинголога первинна Консультативної поліклініки ВОКЛ імені Пирогова, про що свідчить копія даної заяви (а.с. 48, 49).
Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Отже, 02.02.2023 (дата вчинення правопорушення) діяв особливий період.
Відповідно до ст. 39 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно зі ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до до ч. ч. 5, 6 ст. 4 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію " передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Частиною 3 статті 22 ЗУ „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з абз. 3 ч.9 ст. 29 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово- зобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з постановою КМУ від 28.07.2010 № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори» поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнається, зокрема, хвороба, підтверджена відповідними документами (довідками).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
В силу положень ч.1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, в обґрунтування наявності поважних причин, які перешкоджали прибути у визначений в повістці день та час до Тульчинського РТЦК та СП 02.02.2023 ОСОБА_1 посилається на погіршення стану здоров'я, що підтверджується відповідними довідками.
Так, 14.03.2023 ОСОБА_1 видана довідка № 22 за підписом зав.поліклінікою КНП «Тульчинська ЦРЛ Тульчинської міської ради» та лікаря-невролога в тому, що він звертався на прийом до лікаря-невролога 02.02.2023, 13.02.2023 (а.с. 8).
З копії довідки від 16.03.2023 лікаря отоларинголога первинної Консультативної поліклініки BOKЛ ім.Пирогова встановлено, що ОСОБА_1 , 1991 р.н., 16.03.2023 звернувся зі скаргами на утруднене носове дихання з відчуттям підвищеною кількістю мокроти, періодичним головним болем, болем в лівій верхній щелепі. Заключний діагноз: викривлення носової переділки вправо (помірне). Кісти гайморових порожнин більше зліва. Рекомендовано стац. обстеження і лікування (а.с.49).
З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 02.02.2023 звернувся до невролога ТЦРЛ Д-з: судинний головний біль. Рекомендовано МРТ ГМ (а.с. 11).
Згідно з матеріалами справи 11.02.2023 ОСОБА_1 пройшов обстеження (МРТ) головного мозку та судин (а.с. 10).
Дослідивши надані позивачем докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що докази, на які посилається позивач, не підтверджують наявність поважних причин неприбуття ОСОБА_1 за викликом до Тульчинського РТЦК та СП о 09 год. 02.02.2023.
Так, довідка від 16.03.2023 підтверджує факт отримання позивачем консультації лікаря отоларинголога 16.03.2023 .
Довідка від 14.03.2023 та виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого підтверджують звернення ОСОБА_1 02.02.2023 на прийом до лікаря - невролога, проте не підтверджують факт встановлення діагнозу чи хвороби, яка призвела до тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених у справі обставин та вищезазначених норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова начальника Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Ліщини Ярослава Миколайовича №360 від 20.03.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно до ч.2 ст.210-1 КУпАП є правомірною та не підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 травня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення відповідно до ч.1 ст.272 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.