Справа № 600/1204/22-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
04 липня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
в лютому 2022 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідача) в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області №977260195266 від 16.12.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_2 з 01.11.2021.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перерахувати і виплатити пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 урахуванням проведених виплат, починаючи з 01.11.2021.
Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 01.03.2023 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області №977260195266 від 16.12.2021;
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2021 та прийняти рішення про призначення йому пенсії по втраті годувальника з 01.11.2021, врахувавши при цьому право останнього на отримання інформації про умови призначення усіх видів пенсій, на які він має право та роз'яснення можливості оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.1993 №1058-ІV, так і за Законом України "Про Державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що посада судді, яку обіймала ОСОБА_2 не віднесена до відповідних категорій посад державних службовців та на цій посаді не передбачено присвоєння рангу державного службовця.
Вважає, що оскільки Порядком №622 не передбачено умови та механізм визначення заробітної плати для обчислення пенсії у зв'язку із втратою годувальника згідно з Законом України "Про Державну службу", вимога обчислювати пенсію у зв'язку із втратою годувальника згідно із Законом України "Про Державну службу" в розмірі 70 % є необґрунтованою, оскільки положення ст. 37 цього закону застосовуються лише до окремих категорій осіб, для яких передбачене обчислення пенсії державного службовця в розмірі 60 % від заробітку.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апеляційної скарги та зазначає, що відповідачем не виконано обов'язку з надання інформації про умови призначення усіх видів пенсії, на які він має право.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 позивачу призначено пенсію за віком.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 26.11.1977 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі.
ОСОБА_2 з 31.12.1992 займала посаду судді Чернівецького обласного суду та з 31.12.2010 звільнена у відставку, про що свідчать відомості з трудової книжки останньої, та із матеріалів особової справи №187168 судді у відставці ОСОБА_2 , остання отримувала довічне грошове утримання судді у відставці.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 01.11.2021, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
02.12.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника. До заяви позивачем додано наступні документи: паспорт або ID - картку або посвідку; довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення (годувальник); довідку податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера номерному годувальнику; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; пам'ятку пенсіонеру; свідоцтво про шлюб; свідоцтво РАГС про смерть годувальника; трудову книжку або документи про стаж.
Вказану заяву з доданими до неї документами прийнято працівником Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області 02.12.2021, що підтверджується розпискою-повідомленням.
Рішенням від 16.12.2021 №977260195266 позивачу з 15.12.2021 призначено пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, ч. 2 ст. 36 Закону України №1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Приписами ч. 1 ст. 37 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Слід також зазначити, що 01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" №889 (далі - Закон №889), пунктами 10 та 12 Прикінцевих та Перехідних положень якого установлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723 та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до абз.5 ч. 2 статті 46 Закону №889 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах суддів.
Аналогічні норми містяться і у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1994 №283 (який був чинним до 25.03.2016).
При цьому, згідно з ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до ч.13-14 статті 37 Закону №3723-ХІІ, у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Тобто, аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV та "Про державну службу" №3723-ХІІ регламентовано різні умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, за наявності умов, передбачених Законом України "Про державну службу" - стажу державної служби у особи, на утриманні якого перебував позивач, останній має право на таку пенсію. Крім того, право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника особам, які були на його утриманні до отримання права на вихід на відповідну пенсію годувальником, законодавець пов'язує з наявністю у померлого стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №752/5153/17.
Разом з тим, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вже розглядав справу №236/3193/16-а, в якій висловлювався щодо права утриманців судді, що перебував у відставці, та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 70% від заробітної плати судді.
У постанові від 09 листопада 2018 року у справі №236/3193/16-а Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ч. 10 ст. 37 Закону №3723, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. Розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Крім того, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.12.2021 у справі №440/7341/20 сформував висновок, що частину першу статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв'язку із втратою годувальника у розмірі: 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, або 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003.
При цьому, удова палата, заперечуючи можливість застосування як базової величини розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, вважає за можливе застосування на вибір утриманця розміру пенсії за віком, на яку суддя мав право на підставі ст. 37 Закону №3723, або пенсії за віком, визначеної на підставі Закону №1058-ІV.
Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, цей правовий висновок прямо не суперечить правовому висновку, що виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді.
Разом з тим, заперечуючи можливість застосування як базової величини розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, суд вказує на можливість застосування на вибір утриманця розміру пенсії за віком, на яку суддя мав право на підставі статті 37 Закону №3723, або пенсії за віком, визначеної на підставі Закону № 1058-ІV.
Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Вибір заявника (там, де він є) є вирішальним і тоді, коли йдеться про обчислення розміру пенсії. Однак цей вибір є ілюзорним, коли особа не обізнана про свої права та альтернативи.
Відповідно до п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1) при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії.
Отже, саме Пенсійний фонд та його органи повинні забезпечити умови, за яких особа обізнана з умовами призначення різних пенсій і може робити усвідомлений вибір.
Належне виконання цього обов'язку передбачає надання інформації про умови призначення усіх видів пенсії, на які заявник має право.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачу призначено пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак, позивач вважає, що він має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі положень іншого закону, Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі Закон №3723-XII).
Водночас, на час призначення довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 мала право на одержання пенсії державного службовця відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.
Зокрема, відповідно до ч.1 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010 (в редакції, чинній на час призначення довічного грошового утримання) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки годувальник ОСОБА_2 померла, її непрацездатний чоловік, який перебуває на її утриманні, має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону №3723-XII у розмірі 70 відсотків.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 травня 2022 року у справі №409/2218/17.
Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням від 16.12.2021 №977260195266 позивачу з 15.12.2021 призначено пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як встановлено судом, позивачем у заяві про призначення/перерахунок пенсії від 02.12.2021 не зазначено про бажання призначення йому пенсії у зв'язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії годувальника як за Законом №1058-ІV, так і за Законом №3723-ХІІ.
Також встановлено, що пенсійний орган не роз'яснив позивачу можливість оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом №1058-ІV, так і за Законом №3723-ХІІ.
Тобто, відповідачем не надано позивачу можливості обрати правову підставу призначення пенсії по втраті годувальника за Законом №1058-ІV чи за Законом №3723-ХІІ.
Доказів того, що відповідачем роз'яснювалась позивачу можливість оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії годувальника як за Законом №1058-ІV, так і за Законом №3723-ХІІ матеріали справи не містять
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області від 16.12.2021 №977260195266 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Водночас, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку щодо дати з якої позивач має право на призначення йому пенсії у зв'язку із втратою годувальника, тому з урахуванням ч.3 ст.45 №1058-IV, пенсія повинна бути призначена позивачу з 01.11.2021, тобто з дня, що настає за днем смерті годувальника (31.10.2021 - день смерті).
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача не свідчать про законність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.