Справа № 600/3386/22-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
05 липня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2022 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» про визнання протиправними дії Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" щодо не належного забезпечення права ОСОБА_1 на телефонні розмови у мережах фіксованого або рухомого (мобільного) зв'язку, без обмеження їх кількості, тривалістю однієї розмови до 15 хвилин, що передбачені ч. 5 ст. 110 КВК України та пунктами 1, 2 частини 4 розділу VII правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 №1769/5.
Також, позивач просив зобов'язати ДУ "Чернівецький слідчий ізолятор" забезпечити право ОСОБА_1 на телефонні розмови у мережах фіксованого або рухомого (мобільного) зв'язку, без обмеження їх кількості, тривалістю однієї розмови до 15 хвилин, що передбачені ч. 5 ст. ПО КВК України та пунктами 1, 2 частини 4 розділу VII правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 №1769/5.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі. В державній установі “Чернівецький слідчий ізолятор” перебуває з 10.04.2022.
Судом першої інстанції досліджено наявні в матеріалах справи аналогічного змісту заяви позивача до начальника Державної установи “Чернівецький слідчий ізолятор” за період червень 2022 року - липень 2022 року про надання можливості здійснити телефонні розмови.
Судом першої інстанції також досліджено Журнал обліку телефонних розмов засуджених Держаної установи “Чернівецький слідчий ізолятор”, згідно відомостей якого, позивач здійснював телефонні дзвінки в період з 20.06.2022 по 03.07.2022 тривалістю не менше 15 хвилин.
Листом від 01 липня 2022 року №7/А-2330 відповідач надав відповідь на заяву позивача, в якій проінформовано, що згідно пункту 2 розділу XIV наказу Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018 “Про затвердження правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань” (далі - Правила): “Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не має перевищувати 15 хвилин”. Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених”. Правилами не передбачено складання окремого графіка надання телефонних розмов засудженим.
Листом від 22 липня 2022 року №7/2657 ДУ “Чернівецький слідчий ізолятор” у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 12 липня 2022 року проінформувала позивача згідно пункту 2 розділу XIV наказу Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018 “Про затвердження правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань” (далі - Правила): “Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не має перевищувати 15 хвилин”. Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених”. Таким чином телефонні засудженим надаються без обмеження їх кількості, тривалістю розмови одного засудженого до 15 хвилин.
Крім цього, телефонні розмови проводяться під контролем адміністрації установи. У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється.
Вважаючи дії Державної установи “Чернівецький слідчий ізолятор” такими, що обмежують його право на здійснення телефонних дзвінків, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що розділом XІV Правил №2823/5 деталізовано особливості реалізації прав засуджених на телефонні розмови. Зокрема, пунктом 2 розділу XІV Правил №2823/5 передбачено, що адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не має перевищувати 15 хвилин.
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв'язку, які знаходяться на обліку установи.
Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого під контролем представника адміністрації установи виконанням покарань протягом дня у вільний від роботи час і поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. За необхідності та за погодженням з адміністрацією установи виконання покарань телефонну розмову може бути надано у будь-який час.
Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.
У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.
Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.
Судом першої інстанції встановлено, що на думку позивача, відповідач не належно забезпечив його права на здійснення телефонних дзвінків у червні та липні 2022 року.
Також, суд першої інстанції зазначив, що згідно дослідженого судом Журналу обліку телефонних розмов засуджених, позивач здійснював телефонні дзвінки у спірний період. Відтак, відповідачем в повній мірі забезпечено право позивача на здійснення телефонних дзвінків в червні та липні 2022 року.
Крім того, положення п. 2 розділу XІV Правил №2823/5 слід трактувати таким чином, що засуджені мають право на необмежену кількість телефонних розмов у визначений розпорядком дня час, однак протягом дня тривалість таких розмов не має перевищувати сумарно 15 хвилин.
Інше тлумачення цієї норми є не розумним, оскільки надання засудженому права на необмежену кількість телефонних розмов, тривалість яких становитиме 15 хвилин кожна, унеможливить реалізацію права на телефонні розмови усіх засуджених.
З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем належним чином забезпечено право позивача на здійснення телефонних розмов за поданими ним зверненнями у спірний період, а тому позовні вимоги є надуманими й безпідставними, а тому у даних спірних відносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому правові підставі для задоволення позову відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.3 ст.63 Конституції України засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.
Згідно з ч.1 ст.107 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, в тому числі й здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку, користуватися глобальною мережею Інтернет.
Особливості реалізації права засуджених на телефонні розмови врегульовано статтею 110 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Відповідно до ч.5 ст.110 КВК України засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.
Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.
Згідно з ч.8 ст.110 КВК України порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України.
На реалізацію положень статей 107 та 110 Кримінально-виконавчого кодексу України наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5 затверджені Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі Правила №2823/5), згідно з пунктом 2 розділу 2 яких засуджені мають право вести телефонні розмови у порядку, встановленому розділом XІV цих Правил.
Розділом XІV Правил №2823/5, деталізовано особливості реалізації прав засуджених на телефонні розмови. Зокрема, пунктом 2 розділу XІV Правил №2823/5 передбачено, що адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не має перевищувати 15 хвилин.
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв'язку, які знаходяться на обліку установи.
Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого під контролем представника адміністрації установи виконанням покарань протягом дня у вільний від роботи час і поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. За необхідності та за погодженням з адміністрацією установи виконання покарань телефонну розмову може бути надано у будь-який час.
Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.
У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.
Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.
Як видно з відомостей Журналу обліку телефонних розмов засуджених в період 20.06.2022 по 03.07.2022 позивач здійснював дзвінки 20.06.2022, 21.06.2022, 22.06.2022, 23.06.2022, 24.06.2022, 25.06.2022, 26.06.2022, 27.06.2022, 28.06.2022, 29.06.2022, 30.06.2022, 01.07.2022, 02.07.2022, 03.07.2022 тривалістю не менше 15 хвилин. Тобто, відповідачем забезпечено право позивача на телефонні розмови.
Крім того, згідно з п.3 Розділу II Порядку організації надання засудженим доступ до глобальної мережі Інтернет, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.10.2017 № 3233/5 (далі Порядок № 3233/5), адміністрація установи за письмовою заявою засудженого надає дозвіл на користування засобами IP-телефонії та дозвіл на використання засобів відеозв'язку через Інтернет у порядку, передбаченому пунктом 2 розділу XIV Правил №2823/5, які обліковуються в журналі обліку користування засудженими засобами ІР-телефонії (додаток 4) та в журналі здійснення засудженими відеозв'язку через мережу Інтернет (додаток 5).
Відповідно до п.3,4 Розділу І Порядку № 3233/5 Послуга доступу до Інтернету, користування засобами IP-телефонії та використання засобів відеозв'язку через Інтернет надається засудженим у приміщенні інтернет-класу. За наявності технічної можливості послуга доступу до Інтернету та відправлення онлайн-звернень за допомогою планшету надається засудженим безпосередньо у відділеннях соціально-психологічної служби.
У структурних дільницях установ, де передбачено тримання засуджених у приміщеннях камерного типу, для надання засудженим доступу до Інтернету, користування засобами IP-телефонії та використання засобів відеозв'язку через Інтернет у відокремлених приміщеннях обладнуються ізольовані робочі місця. За наявності технічної можливості послуга доступу до Інтернету та відправлення онлайн-звернень за допомогою планшету таким засудженим надається безпосередньо в камері. Засуджені, на яких накладено стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), за наявності технічної можливості можуть відправляти онлайн-звернення за допомогою планшету.
Як видно з відомостей Журналу обліку здійснення засудженими відеозв'язку через мережу Інтернет в Державній установі Чернівецький слідчий ізолятор, позивач здійснював відеодзвінки через Інтернет 20.06.2022, 21.06.2022, 22.06.2022, 24.06.2022, 27.06.2022, 28.06.2022, 30.06.2022, 01.07.2022 тривалістю не менше 15 хвилин. Тобто, адміністрацією відповідача забезпечено право позивача на телефонні розмови, в тому числі шляхом відеозв'язку через Інтернет.
Відповідно до п.2 розділу XІV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5, засуджені мають право на необмежену кількість телефонних розмов у визначений розпорядком дня час, однак протягом дня тривалість таких розмов не має перевищувати сумарно 15 хвилин.
Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем належним чином забезпечено право ОСОБА_1 на здійснення телефонних розмов та телефонних розмов з використанням засобів відеозв'язку через Інтернет за поданими ним зверненнями, а тому вимоги позивача суд вважає нормативно безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволені позовних вимог.
Щодо доводів апелянта в частині, що кожна розмова не має перевищувати 15 хвилин, а не сумарно 15 хвилин на усі розмови за день, колегія суддів зазначає, що засуджені мають право на необмежену кількість телефонних розмов у визначений розпорядком дня час, однак протягом дня тривалість таких розмов не має перевищувати сумарно 15 хвилин. В свою чергу, надання засудженому права на необмежену кількість телефонних розмов, тривалість яких становитиме 15 хвилин кожна, унеможливить реалізацію права на телефонні розмови усіх засуджених.
Враховуючи вказане, доводи апелянта в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції.
Разом з тим, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суду з прав людини у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.