Справа № 686/6196/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салоїд Н.М.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
05 липня 2023 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. ,
за участю: секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,
представника позивача: Горобчишин С.В.
представника відповідача: Мельник Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №000005350 від 17.02.2023, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що всупереч вимогам КУпАП та Порядку №1174 оскаржувана постанова не містить інформації про категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу, його повну масу, а також виміряних з урахуванням похибки вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортного засобу на ділянці автомобільні дороги, та нормативних габаритно-вагових параметрів транспортних засобів на даній ділянці автомобільні дороги.
Ще одним аргументом на підтвердження вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не надав правової оцінки тому, що позивач не є власником транспортного засобу.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник відповідача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії АА №00003864 від 17.02.2023 року, складеної а автоматичному режимі, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 8 500 гривень.
За змістом вказаної постанови, 17.02.2023 року о 12 годині 36 хвилини на автодорозі Н-03 Житомир-Чернівці км 246+654 Чернівецька область зафіксовано транспортний засіб марки Mersedes-Benz Atеgo 1228, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , де відповідальна особа ОСОБА_1 допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, перевищення загальної маси транспортного засобу на 7.85% (1,413 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон., відповідальність за яке передбачено ч.2 ст. 132-1 КУПАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її в судовому порядку.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 КУпАП унормовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 14 Закону України від 30.06.1993р. № 3353 "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За змістом п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пунктом 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
П.1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За визначенням, наведеним у постанові Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" великовагові та великогабаритні транспортні засоби-це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР.
Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" закріплено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
П. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30) визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
В свою чергу в пункті 3 Правил №30 зазначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР України.
Пунктом 22.1 розділу 22 "Перевезення вантажу" ПДР встановлено, що маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
За приписами пункту 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги-4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах-4,35 м), за довжиною-22 м (для маршрутних транспортних засобів-25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів-понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь-11 т (для автобусів, тролейбусів-11,5 т), здвоєні осі-16 т, строєні-22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь-11 т, здвоєні осі-18 т, строєні-24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі-понад 16 т, строєні осі-понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів-навантаження на одиночну вісь-понад 11 т, здвоєні осі-понад 18 т, строєні осі- понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах-понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Таким чином, пунктом 22.5 ПДР передбачені обмеження як вагових так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів.
За змістом ч.1 ст.132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян- суб'єктів господарської діяльності-у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у виді штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян-у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян-у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян-у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян-у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.
В силу статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У статті 73 КАС України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Отже, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.
Згідно з п.п.2,16 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Таким чином, положення вищезазначених правових норм надають право посадовим особам Укртрансбезпеки використовувати інформацію технічного запису в якості речового доказу щодо наявності або відсутності факту правопорушення, а зафіксована технічним засобом інформація може розцінюватися як доказ в розумінні ст.251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що порушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП зафіксоване за допомогою технічного засобу WIM14, 14, який має сертифікат відповідності UA.TR.001 35 207-21.
В матеріалах справи знаходяться надані відповідачем копії сертифікату відповідності UA.TR.001 35 207-21 та сертифікату перевірки типу від 17.06.2021.
Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, подія та склад адміністративного правопорушення належним чином встановлена та відображена в останній, а також підтверджуються: фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт; та/або відеозаписом руху транспортного засобу через автоматичний пункт.
Зазначені докази містяться на офіційному веб-сайті Державної служби України з безпеки на транспорті у мережі Інтернет за наступним посиланням https://wim.dsbt.gov, про що зазначено в оскаржуваній постанові. У вказаній постанові, окрім іншого, наявний ідентифікатор доступу до веб-сайту.
Зважаючи на вищевказане, колегія суддів вважає, що відеозапис, яким зафіксовано адміністративне правопорушення є належним доказом по справі.
Поряд з цим, позивач, як на одну з підстав для скасування оскаржуваної постанови посилається на те, що всупереч КУпАП та Інструкції №512 остання не містить інформації про категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу, його повну масу, а також виміряних з урахуванням похибки вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортного засобу на ділянці автомобільні дороги, та нормативних габаритно-вагових параметрів транспортних засобів на даній ділянці автомобільні дороги.
Колегією суддів досліджено зміст постанови серії АА №000005350 від 17.02.2023 та встановлено, що остання відповідає вимогам ст.283 КУпАП і містить відомості, передбачені вказаною правовою нормою.
Більше того, оскаржувана постанова, згідно вимог п.17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. №1174, містить інформацію про виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні. Нормативні габаритно-вагові параметри в постанові зазначаються шляхом посилання на п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306.
При цьому, згідно п.3 Інструкції, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Отже, вказане свідчить, що Інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові в залежності від обставин вчинення порушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що винесена відповідачем постанова в повній мірі відповідає формі, затвердженій додатком 1 Інструкції.
Стосовно доводів ОСОБА_1 в тій частині, що останній не являється суб'єктом адміністративного правопорушення, оскільки не власником транспортного засобу марки Mersedes-Benz Atеgo 1228, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 НОМЕР_2 , колегія суддів вказує на наступне.
За приписами ст.14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу. Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, ст. 279-3 КУпАП передбачено, що відповідальна особа, зазначена у ч.1 ст.14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Отже, під час розгляду справи посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів" від 14 листопада 2018 року №1197 визначено процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу.
Так, згідно пунктів 3, 21 вказаного Порядку, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача.
Таким чином, саме з ініціативи власника транспортного засобу вносяться до реєстру відомості про належного користувача транспортного засобу.
Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, власником транспортного засобу марки Mersedes-Benz Atako 1228, номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а відтак у відповідач правильно визначив суб'єкта відповідальності за порушення норм ч. 2ст. 132-1 КУпАП, оскільки до ЄДРТЗ не було внесено відомостей щодо належного користувача (що є виключно правом) та притягнуто до відповідальності саме власника транспортного засобу. Статтею 279-3 КУпАП чітко передбачені випадки звільнення від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті. Позивачем не надано жодних доказів, що підтвердили б існування підстав для звільнення від адміністративної відповідальності.
Щодо посилання представника позивача на те, що останній не є власником транспортного засобу з д.н.з. НОМЕР_1 НОМЕР_2 , який зазначений судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, колегія суддів звертає увагу, що як свідчить зміст цього ж рішення, а також матеріали справи, в даному випадку має місце описка, допущення судом якої не може слугувати підставою для скасування спірної постанови відповідача.
Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Поряд з цим, у разі надання посадовою особою суб'єкта владних повноважень доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність прийнятого останнім рішення, позивач повинен спростувати ці доводи.
Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.