Справа № 600/3636/22-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
04 липня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Смілянець А. Е.,
представника відповідача: Фуштея М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2022 року №0387397-2410-2410 на суму 7331,40 гривень Головного управління ДПС у Чернівецькій області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2022 року №0387393-2410-2410 на суму 696,60 гривень Головного управління ДПС у Чернівецькій області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2022 року №1499054-2410-2410 на суму 2141,57 гривень року Головного управління ДПС у Чернівецькій області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2022 року №0387396-2410-2410 на суму 8091,00 гривень Головного управління ДПС у Чернівецькій області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому на праві власності належать нежитлові приміщення (будівлі), розташовані у с.Кам'яна Чернівецької області, у тому числі за адресою:
- АДРЕСА_1 т - будівля "Складу на зерно", загальною площею 407,3м2, яка складається з складу на зерно, навісів, сушки, підсобного приміщення, огорожі та воріт з хвірткою (надалі Будівля Т);
- АДРЕСА_1 , загальною площею 38,70м2 (надалі Будівля Ф);
- АДРЕСА_1 в - "гараж", загальною площею 540,8м2 (надалі Будівля В).
Позивач із 12.12.1996 року зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа підприємець сільськогосподарський виробник. Одним з видів діяльності позивача є 01.11. - "вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур". Всі вказані приміщення позивач використовує у сільськогосподарській діяльності та відносяться до коду 1271 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а тому нарахування позивачу податку є незаконним, а всі вищевказані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки оскаржувані ППР прийняті з порушенням імперативних приписів пп.266.2.2. п.266.2. ст.266 ПК України.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що із 12.12.1996 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець. Основним видом діяльності позивача є 49.41 - вантажний автомобільний транспорт. При цьому, одним із видів діяльності позивача є також 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.10.2022 року №72223477212.
У матеріалах справи наявна Реєстраційна інформація сільгоспвиробника з Державного аграрного реєстру, згідно якої ОСОБА_1 є сільгоспвиробником, має у власності 8 земельних ділянок загальною площею 6,18 га; головним джерелом доходу є сільськогосподарська діяльність; здійснює допоміжну діяльність у рослинництві; має у власності корів (а.с.95).
Також, у справі наявна податкова декларація платника єдиного податку-фізичної особи підприємця за 2021 рік, згідно якої обсяг доходу ОСОБА_1 сформований за рахунок допоміжної діяльності у рослинництві (а.с.92).
Згідно наявних у матеріалах справи інформаційних довідок №310479139 від 22.09.2022 року та від 28.11.2022 року №316182586 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на такі об'єкти нерухомого майна, а саме:
- нежитлова будівля, заг.пл. 540,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 22/100, реєстраційний номер майна 47868 (гараж);
- нежитлова будівля, заг.пл. 38,70 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 112984 (вагова);
- нежитлова будівля, заг.пл. 407,30 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 113291 (склад на зерно).
Крім цього, згідно інформаційної довідки №310479139 від 22.09.2022 року та від 28.11.2022 року №316182586 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у ОСОБА_1 у власності перебувала нежитлова будівля, заг.пл. 449,50 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 112744, запис про в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 28.11.2022 року.
Підставою для погашення запису в реєстрі став договір дарування нежитлової будівлі від 07.07.2017 року, згідно якого ОСОБА_1 подарував цей об'єкт нерухомості ОСОБА_2 (а.с.89).
При цьому суд звертає увагу, що відповідачем ОСОБА_2 також нараховане податкове зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) у розмірі 8091,00 грн. за податковий період 2021 рік за об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
Судом також встановлено, що Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято по відношенню до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податкові повідомлення-рішення форми “Ф”:
- від 29.08.2022 року №0387397-2410-2410, яким визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) у розмірі 7331,40 грн. за податковий період 2021 рік за об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 т;
- від 29.08.2022 року №0387393-2410-2410, яким визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) у розмірі 696,60 грн. за податковий період 2021 рік за об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- від 29.08.2022 року №0387394-2410-2410, яким визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) у розмірі 9734,40 грн. за податковий період 2021 рік за об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- від 29.08.2022 року №0387396-2410-2410, яким визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) у розмірі 8091,00 грн. за податковий період 2021 рік за об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
01.09.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою (вхідний номер в Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області №15533/6/ЕКПП від 02.09.2022 року), в якій просив скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення. Листом від 29.09.2022 року №6985/6/24-13-24-02-05 позивач повідомлений про те, що податкове повідомлення-рішення від 29.08.2022 року №0387394-2410-2410 зі сплати податку за нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в скасоване, натомість сформоване нове податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 27.09.2022 року № 1499054-2410-2410, яким визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) у розмірі 2141,57 грн. за податковий період 2021 рік за об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, дослідженням матеріалів справи встановлено, що у 2020 році відповідачем, на наведені вище об'єкти нерухомості податковими повідомленнями-рішеннями нараховувались податкові зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які у подальшому були відкликані (скасовані), у зв'язку із здійсненням ОСОБА_1 сільськогосподарської діяльності (а.с.24-25).
Позивач, не погоджується із прийнятими по відношенню до нього податковими повідомленнями-рішеннями, а тому просить визнати їх незаконними та скасувати.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 є сільгоспвиробником, об'єкти нерухомості використовуються по цільовому призначенню в його діяльності, доказів того, що таки об'єкти здаються позивачем в оренду, лізинг, позичку, немає, а отже такі об'єкти в розумінні пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктами оподаткування податку на нерухоме майно.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України (далі в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень).
Так, порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентований статтею 266 ПК України. Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Згідно підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт а) підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України).
Колегія суддів зазначає, що підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, серед яких будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (пункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України). Тобто, пунктом “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність трьох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесено до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а третя - такі об'єкти нерухомості не здається їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ “Податок на майно”).
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Так, поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції". Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що фізична особа-підприємець може підпадати під визначення сільськогосподарського товаровиробника. Наведені вище поняття “сільськогосподарський товаровиробник” не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 листопада 2020 року (справа №560/168/19). Більш того, на користь висновку про те, що положення пункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.
Так, Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII пункт “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, що наведена судом раніше (діючій на час спірних правовідносин), згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.
Так, згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
Своєю чергою, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (стаття 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис").
Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об'єктами оподаткування згідно з пунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Отже, з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, суду належить встановити, чи наділений він статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірних нежитлових будівель як об'єктів сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Саме таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18, а тому суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України застосовує її до спірних правовідносин.
Більше того, у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17 Верховним Судом наголошено, що встановлена пунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Як встановлено судом, основним видом діяльності позивача, як фізичної особи-підприємця, є 49.41 - вантажний автомобільний транспорт. При цьому, як один із додаткових видів діяльності позивача визначено також 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.10.2022 року №72223477212.
Крім цього, у матеріалах справи наявна Реєстраційна інформація сільгоспвиробника з Державного аграрного реєстру, згідно якої ОСОБА_1 є сільгоспвиробником, має у власності 8 земельних ділянок загальною площею 6,18 га; головним джерелом доходу є сільськогосподарська діяльність; здійснює допоміжну діяльність у рослинництві; має у власності корів (а.с.95).
При цьому, суд звертає увагу, що у справі наявна податкова декларація платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2021 рік, згідно якої обсяг доходу ОСОБА_1 сформований за рахунок допоміжної діяльності у рослинництві (а.с.92).
Отже, з огляду на наведені вище положення законодавства та враховуючи висновки Верховного Суду, у цій справі можна констатувати, що позивач підпадає під критерії наявності статусу сільськогосподарського товаровиробника.
У свою чергу, щодо дійсності використання позивачем спірних нежитлових будівель як об'єктів сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб, то суд зазначає, що згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
Окрім цього, до цього класу класифікатора будівель та споруд належать також: будівлі для тваринництва (код 1271.1); будівлі для птахівництва (код 1271.2); будівлі для зберігання зерна (код 1271.3); будівлі силосні та сінажні (код 1271.4); будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (код 1271.5); будівлі тепличного господарства (код 1271.6); будівлі рибного господарства (код 1271.7); будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (код 1271.8); будівлі сільськогосподарського призначення інші (код 1271.9).
Колегія суддів зазначає, що в інформаційних довідках №310479139 від 22.09.2022 року та від 28.11.2022 року №316182586 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, наявна наступна інформація щодо технічного опису по спірних об'єктах нерухомості, а саме:
- нежитлова будівля, заг.пл. 540,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 22/100, реєстраційний номер майна 47868; технічний опис майна: гараж літ. “А-І”;
- нежитлова будівля, заг.пл. 449,50 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 112744; технічний опис майна: кормоцех літ. "А", котельня літ. "а", гараж літ. "а-і", навіс літ. "Б";
- нежитлова будівля, заг.пл. 38,70 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 112984; технічний опис майна: вага будівлі літ. "А", гараж літ. "а", навіс літ. "Б";
- нежитлова будівля, заг.пл. 407,30 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 т, реєстраційний номер майна 113291; технічний опис майна: склад на зерно літ. "А", навіси літ. "Б,В", сушка літ. “Г”, підсобне приміщення літ. "в", ворота з хвірткою №1, огорожа №2.
Як видно з технічних описів майна спірних об'єктів нерухомості, то їх дійсно можна віднести до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507.
При цьому колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, згідно якої, сама лише належність будівель та споруд до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) не свідчить про безумовну належність їх до об'єктів, які в розумінні пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування, оскільки для отримання права на пільгу, передбачену пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивачу належить використовувати такі об'єкти за призначенням як об'єкти сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Обґрунтовуючи належність досліджуваних об'єктів нерухомості до таких, які не є об'єктами оподаткування в розумінні пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивач звертає увагу суду на характер його господарської діяльності, на логічність процесів використання нерухомого майна, надає фотоілюстрації об'єктів нерухомості, з яких видно, їх приналежність до сільськогосподарської діяльності (а.с.134-136).
Також, звертає увагу суду на те, що у 2020 році відповідачем, на наведені вище об'єкти нерухомості податковими повідомленнями-рішеннями нараховувались податкові зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які у подальшому були відкликані (скасовані), у зв'язку із здійсненням ОСОБА_1 сільськогосподарської діяльності.
У противагу наведеного, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не довів належними доказами, що об'єкти нерухомості у 2021 році використовувались в межах сільськогосподарських потреб.
З даного приводу суд звертає увагу на те, що унікальність адміністративного судочинства полягає в використанні принципу презумпції неправомірності рішення, дії, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який у викладений у частині 2 статті 77 КАС України, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач, будучи суб'єктом приватного права, виконав обов'язок щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення. Зокрема, проаналізувавши надані ОСОБА_1 докази щодо використання в межах сільськогосподарських потреб об'єктів нерухомості, суд зазначає, що вони відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що дає підстави стверджувати про обґрунтованість позиції позивача. Самі по собі об'єкти, а це гараж, вагова та зерносховище, мають досить вузьке функціональне призначення і використовувати їх по-іншому є складно.
В гаражі зберігається трактор, в зерносховищі зерно або інші подібні речі, вагова використовується для зважування.
З врахуванням наведеного вище, суд вважає, що ОСОБА_1 є сільгоспвиробником, об'єкти нерухомості використовуються по цільовому призначенню в його діяльності, доказів того, що таки об'єкти здаються позивачем в оренду, лізинг, позичку, немає, а отже такі об'єкти в розумінні пункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктами оподаткування податку на нерухоме майно.
При цьому суд звертає увагу, що відповідач не надав суду жодних доказів зворотного.
Окрім цього, суд звертає увагу на нежитлову будівлю заг.пл. 449,50 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 112744 (запис в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 28.11.2022 року), за наявність якої позивачу податковим повідомленням-рішенням від 29.08.2022 року №0387396-2410-2410, визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) у розмірі 8091,00 грн за податковий період 2021 рік
Наведене нерухоме майно, згідно договору дарування нежитлової будівлі від 07.07.2017 року, є власністю ОСОБА_2 (а.с.89), якому за його наявність нараховане податкове зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) у розмірі 8091,00 грн. за податковий період 2021 рік.
При цьому суд звертає увагу, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у ОСОБА_1 у власності перебувала нежитлова будівля, заг.пл. 449,50 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 112744, запис про в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 28.11.2022 року.
Відповідач про наведене знав, ще у 2020 році, що підтверджується листом ДПС від 26.06.2020 року, №4600/ФОП/24-13-55-07 (а.с.24-25).
Отже, ОСОБА_1 не був у 2021 році власником нежитлової будівлі заг.пл. 449,50 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 112744, а отже не може сплачувати за цей об'єкт податок на нерухомість.
З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено неправомірно, а отже вони підлягають скасуванню.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 05 липня 2023 року.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.