Справа № 580/6475/22 Суддя (судді) першої інстанції: С.М.Гарань
05 липня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо відмови у встановленні ОСОБА_2 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення;
- зобов'язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради встановити ОСОБА_2 статус члена сім'ї померлого ветерана війни відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати відповідне посвідчення встановленого зразка.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідач протиправно відмовив їй у видачі «Посвідчення члена сім'ї загиблого», оскільки вона як дружина померлого чоловіка відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо відмови у встановленні ОСОБА_2 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.
Зобов'язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу члена сім'ї загиблого - вдови померлого ветерана війни, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскільки захворювання ОСОБА_3 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а не під час воєнних дій та конфліктів, таким чином ОСОБА_1 не належить до категорії осіб, визначених п.1 стаття 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у зв'язку із чим відсутні правові підстави для надання їй статусу члена сім'ї померлого ветерана війни.
Також в обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки останнім не направлено на адресу відповідача ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, що позбавило відповідача подати відзив в порядку статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є вдовою померлого чоловіка ОСОБА_3 , який за життя був визнаний інвалідом війни II групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС, у зв'язку з чим видано посвідчення інваліда ІІ групи, відповідно до якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 13.06.2022 року.
Відповідно до експертного висновку від 16.09.2022 №156 на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС встановлено, що захворювання чоловіка позивачки, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.12.2011 року ОСОБА_4 також було надано статус ветерана війни.
У зв'язку із зазначеним, позивачка 19.10.2022 року звернулася до відповідача із заявою про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно витягу з протоколу №31 відповідач розглянувши заяву відмовив ОСОБА_2 у статусі члена сім'ї померлого ветерана війни відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Не погоджуючись із вказаною відмовою позивачка звернулася до суду з даним позовом.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон).
Відповідно до ст. 4 Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Пунктами 1 та 9 частини другої ст. 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до ст.10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 28.01.2022 року ОСОБА_3 учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році (Категорія 1) і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №776911 ОСОБА_4 09.12.2020 року встановлена ІI група інвалідності. Причиною зазначено захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС.
Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 16.09.2022 №156 основний діагноз: гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця і нирок. Гостра коронарна недостатність. У висновку зазначено, що захворювання, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Таким чином, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюється і на членів сім'ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, пов'язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, які є ветеранами війни відповідно до ст. 7 Закону №3551-XІІ.
Відповідно до ст. 10 Закону №3551-XІІ до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
Оскільки позивачка є дружиною померлого внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання протиправними дій Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо відмови у встановленні ОСОБА_2 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку із не направленням відповідачу копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 02.01.2023 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі направлена в електронний кабінет відповідача та доставлена 03.01.2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.
Згідно з частинами першою-третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.О.Аліменко
суддя О.М.Оксененко