Справа № 620/1164/23 Суддя першої інстанції: Клопот С.Л.
05 липня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Бєлової Л.В., Бужак Н.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови і зобов'язання вчинити дії, -
У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ в Чернігівській області), в якому просив визнати протиправною відмову та зобов'язати ГУ ПФ в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період проходження військової служби у Збройних Силах з 10.05.1976 року по 29.05.1978, період роботи на посадах начальника відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг та начальника відділу контролю у галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області з 01.05.2016 по 27.12.2017.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що за нормами законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, час проходження військової служби зараховувався до стажу державної служби, у зв'язку з чим відмова ГУ ПФ в Чернігівській області у зарахуванні відповідного періоду до стажу державної служби ОСОБА_1 є протиправною. Крім іншого, суд зазначив, що необхідність включення до стажу державної служби періоду роботи з 01.05.2016 по 27.12.2017 було визначена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №620/7791/21.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, на яку посилався суд першої інстанції, втратила чинність 01.05.2016, а Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII зарахування до стажу державної служби періоду проходження військової служби не передбачає, що свідчить про безпідставність висновків про задоволення позовних вимог у відповідній частині. У свою чергу, щодо періоду роботи з 01.05.2016 по 27.12.2017 наголошує, що він був зарахований до стажу державної служби ОСОБА_1 , на чому було наголошено у відзиві на позов та на підтвердження чого були додані відповідні документи.
Після усунення визначених в ухвалі від 02.05.2023 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 22.06.2023.
У відзиві на апеляційну скаргу, який повністю відтворює мотивувальну частині судового рішення у цій справі, ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2023 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що останню необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФ в Чернігівській області та з 01.03.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
У листопаді 2022 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив зарахувати до стажу державної служби період військової служби у Збройних Силах з 10.05.1976 по 29.05.1978.
Листом від 13.12.2022 № 10347-9166/С-02/8-2500/22 Відповідач відмовив Позивачу в зарахуванні цього періоду до стажу державної служби, з підстав, що проходження строкової служби не відноситься до посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» (а.с. 9-10).
Крім того, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.12.2022 ГУ ПФ в Чернігівській області листом від 11.01.2023 № 342-10555/С-02/8-2500/23 з аналогічних підстав відмовило Позивачу у зарахуванні періоду військової служби до стажу державної служби, а також зазначило, що за документами пенсійної справи загальний страховий стаж становить 41 рік 11 місяців 11 днів, а стаж роботи на посадах державної служби станом на 01.05.2016 - 19 років 09 місяців 10 днів (а.с. 11-12).
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 46, 90 та п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VII (далі - Закон №889-VІІІ), ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), Порядку та механізму обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229), суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на віднесення періоду проходження військової служби до державної служби та встановлення рішенням суду, яке набрало законної сили, необхідності зарахування до державної служби період з 01.05.2016 по 27.12.2017.
З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на таке.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII.
Статтею 46 Закону № 889-VIII визначені особливості обчислення стажу державної служби та у частини третій якої закріплено, що порядок обчислення стажу державної служби затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 6 Порядку № 229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
У свою чергу, пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, у спірному випадку необхідно керуватися Порядком № 283.
Указана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.04.2020 у справі №607/9429/17.
Згідно абз. 5 п. 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Отже, всупереч доводів Апелянта, період проходження ОСОБА_1 військової служби з 10.05.1976 по 29.05.1978 (2 роки та 20 днів) зараховується до стажу державної служби.
Наведені вище висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у вже згаданій вище постанові від 01.04.2020 у справі №607/9429/17 та постанові від 15.12.2020 у справі №560/2398/19.
З урахуванням викладеного вище колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про протиправність відмови ГУ ПФ в Чернігівській області у зарахуванні періоду проходження ОСОБА_1 військової служби до стажу державної служби, а відтак і з наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.
У свою чергу з приводу посилання Апелянта на неврахування судом першої інстанції того, що період роботи на посадах начальника відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг та начальника відділу контролю у галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області з 01.05.2016 по 27.12.2017 вже було зараховано ГУ ПФ в Чернігівській області до стажу роботи ОСОБА_1 на державній службі, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається із змісту відзиву на позовну заяву (а.с. 47-48), а також доданого до нього розрахунку стажу ОСОБА_1 (а.с. 49), період роботи останнього з 01.05.2016 по 01.05.2016 (тривалістю 1 день) та з 02.05.2016 по 27.12.2017 (тривалістю 1 рік 7 місяців 26 днів) зараховано ГУ ПФ в Чернігівській області до стажу державної служби. Викладене, на переконання судової колегії, свідчить про помилковість позиції суду першої інстанції про те, що Відповідачем було безпідставно відмовлено Позивачу у зарахування згаданого вище періоду роботи до стажу державної служби.
Твердження ОСОБА_1 про неправильність обрахування ГУ ПФ в Чернігівській області стажу державної служби останнього, яка згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №620/7791/21 має складати 21 рік та 7 місяців, колегія суддів вважає безпідставним.
Так, у згаданій постанові суду період обчислення стажу державної служби було визначено з 17.04.1996 по 27.12.2017. Водночас, у листі від 11.01.2023 №342-10555/С-02/8-2500/23 ГУ ПФ в Чернігівській області вказало, що стаж роботи ОСОБА_1 на посадах державної служби складає 19 років 09 місяців 10 днів станом на 01.05.2016, що жодним чином не суперечить мотивувальній частині постанови суду у справі №620/7791/21 та з огляду на встановлені вище обставини справи не дає підстав стверджувати, що період роботи Позивача після 01.05.2016 і до 27.12.2017 не зарахований Відповідачем до стажу державної служби.
За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною відмови ГУ ПФ в Чернігівській області у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 на посадах начальника відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг та начальника відділу контролю у галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області з 01.05.2016 по 27.12.2017, а відтак і про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини, судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про існування правових підстав для покладення на Відповідача обов'язку із зарахування Позивачу до стажу державної служби періоду роботи з 01.05.2016 по 27.12.2017, оскільки він вже й так був зарахований, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати у цій частині та прийняти у ній нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано всі фактичні обставини, що стали підставою для неправильного вирішення справи в частині позовних вимог. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Відповідача - задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приписи ч. 3 ст. 139 КАС України визначають, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність зміни розподілу судових витрат і стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в сумі 536,80 грн, пропорційно до задоволених позовних вимог немайнового характеру (1/2).
Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог про:
- визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоду роботи на посадах начальника відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг та начальника відділу контролю у галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області з 01.05.2016 по 27.12.2017;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоду роботи на посадах начальника відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг та начальника відділу контролю у галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області з 01.05.2016 по 27.12.2017.
Прийняти в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Змінити розподіл судових витрат, зазначивши, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) підлягають витрати, пов'язані із сплатою судового збору, в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Бєлова
Н.П. Бужак
Повний текст постанови складено та підписано 05 липня 2023 року