Справа № 640/9632/22 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
04 липня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Губської Л.В.
Мєзєнцева Є.В.
При секретарі: Шепель О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом громадянина Азербайджану ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Громадянин Азербайджану ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (далі - відповідач, ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м.Києві та Київській області № 80111300013631 від 09 лютого 2022 року про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області видати посвідку на тимчасове проживання громадянину Азербайджану - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 строком до 20.01.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем прийнято протиправне рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання внаслідок допущення помилки в заяві-анкеті, що призвело до неналежної перевірки місця проживання позивача за заявленою ним адресою та необґрунтованого висновку про зазначення позивачем завідомо неправдивих відомостей.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року даний адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області № 80111300013631 від 09 лютого 2022 року про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання.
Зобов'язано Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву-анкету № 100168548 від 20.01.2022, разом з поданими документами, громадянина Азербайджану ОСОБА_1 про видачу посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що у заяві-анкеті № 100168548 від 20.01.2022 вказано інформацію щодо місця проживання позивача: АДРЕСА_1 . У заяві наявний підпис позивача про підтвердження правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Зазначені в заяві-анкеті відомості звірено з наданими документами інспектором Шимон О.В. Таким чином, за результатами проведеної перевірки адреси: АДРЕСА_1 , позивача виявлено не було, на телефонні дзвінки співробітників ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області позивач не відповідає, що може свідчити про факт подання останнім неправдивих відомостей при зверненні за оформленням посвідок на тимчасове проживання на підставі ч. 10 ст. 5 Закону № 3773-VI та відповідно до п. 9 ст. 61 Порядку № 322 може слугувати підставою для відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що відповідачем не доведено наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, наполягав на його законності, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, громадянин Азербайджану ОСОБА_1 20.11.2021 прибув до України через ПП «Бориспіль».
20.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області за отриманням посвідки на тимчасове проживання в Україні з заявою-анкетою № НОМЕР_2 від 20.01.2022.
До заяви-анкети додано квитанції про сплату державного мита, копію паспорта позивача Республіки Азербайджан НОМЕР_3 з перекладом, подання ГО «Художня Інвестиція» від 12.01.2022 № б/н, копію договору про покриття медичних витрат на території України від 19.01.2022 № 01-213640.
У заяві-анкеті № 100168548 від 20.01.2022 вказано інформацію щодо місця проживання:
АДРЕСА_1
Контактний телефон НОМЕР_4
У заяві наявний підпис позивача про підтвердження правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Зазначені в заяві-анкеті відомості звірено з наданими документами інспектором Шимон О.В.
Головним спеціалістом відділу протидії нелегальній міграції, управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ОСОБА_2 та головним спеціалістом відділу протидії нелегальній міграції, управління міграційного контролю протидії нелегальній міграції та реадмісії ОСОБА_3 24.01.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено перевірку достовірності поданої інформації, вказаною іноземцем в заяві-анкеті № 100168548 від 20.01.2022 року як адреси, за якою проживає іноземець.
Як зазначено в листі від 26.01.2022 № 8010.8.1/6664-22, за вказаною адресою громадянин Азербайджану виявлений не був. Під час виїзду двері в квартирне приміщення ніхто не відчинив. Під час спілкування з мешканцями будинку було з'ясовано, що за адресою, вказаною в заяві-анкеті проживають інші громадяни. За наданою фото-карткою іноземного громадянина мешканцям будинку такого ніколи не бачили. Від надання письмових пояснень останні відмовилися. За результатами проведеної перевірки адреси: АДРЕСА_1 , іноземця виявлено не було, мешканцям будинку іноземний громадянин не відомий, на телефоні дзвінки співробітників ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області іноземець не відповідає, що може свідчити про факт подання останнім неправдивих відомостей при звернені за оформлення посвідок на тимчасове проживання на підставі ч. 10 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (Провадження культурної, освітньої, наукової, спортивної, волонтерської діяльності) та відповідно до п. 9 ст. 61 Постанови Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 може слугувати підставою для відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання.
Враховуючи наведене, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській прийнято рішення № 80111300013631 від 09.02.2022 про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання гр. Азербайджану ОСОБА_1 на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, як на момент отримання позивачем посвідки на тимчасове проживання в Україні так і на час прийняття рішення про її скасування визначався Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI), який також встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Приписами пункту 18 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Згідно частини 10 статті 4 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність", інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності.
Частиною 10 статті 5 Закону № 3773-VI закріплено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною десятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, подання відповідного державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, спортивних, волонтерських програм, для участі в яких іноземець чи особа без громадянства прибули в Україну, або організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, інформація про яку розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, та копія свідоцтва про державну реєстрацію такої організації чи установи.
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затверджений постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018 року (далі - Порядок №322).
Пунктом 21 Порядку № 322 визначено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.
У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.
У разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.
Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта друкує її та надає іноземцеві або особі без громадянства для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей.
У разі виявлення помилок у заяві-анкеті працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта вносить до неї відповідні виправлення.
За приписом п. 25 Порядку № 322, після перевірки іноземцем або особою без громадянства правильності внесених до заяви-анкети відомостей про особу заява-анкета перевіряється та підписується (із зазначенням дати, прізвища та ініціалів) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта, який прийняв документи та сформував заяву-анкету.
Відповідно до пункту 32 Порядку №322 для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають:
1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України;
2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником);
3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
4) дійсний поліс медичного страхування;
5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.
До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.
Відповідно до пункту 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно пункту 62 Порядку № 322 копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.
У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб'єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надсилає письмове повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб'єкта для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства.
Отже, однією з підстав для відмови у оформленні або видачі посвідки законодавцем визначено, що контролюючий орган має право на підставі проведеної перевірки та після встановленого факту подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів відмовити в оформленні або видачі посвідки.
Так, оскаржуване рішення прийнято відповідачем з огляду на обставини проведення перевірки факту проживання позивача за вказаною ним адресою у заяві-анкеті № 100168548 від 20.01.2022, а саме: АДРЕСА_1 .
Проте, в матеріалах справи знаходиться Договір найму (оренди) житла від 01.08.2021, що підтверджує факт проживання громадянина Азербайджану ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
З тексту вказаного договору вбачається, що ОСОБА_4 є орендодавцем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_5 є наймачем.
Пунктом 3.2.4 Договору передбачено проживання в квартирі також громадянина Азербайджану ОСОБА_1 з 20.11.2021.
Крім того, факт проживання позивача за вказаною адресою також підтверджується показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що були надані у судовому засіданні суду першої інстанції.
Крім того, інформація про проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , вказана у договорі про покриття медичних витрат на території України від 19.01.2022 № 01-213640, який був наданий до міграційного органу при оформленні заяви-анкети № 100168548 від 20.01.2022.
Суд звертає увагу відповідача, що пунктом 21 Порядку № 322 визначено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.
З матеріалів справи вбачається, що зазначені в заяві-анкеті відомості звірено з наданими заявником документами інспектором Шимон О.В. Однак, вказаним інспектором не було виявлено розбіжності інформації про адресу проживання позивача, зазначеної в заяві-анкеті № 100168548 від 20.01.2022, та в договорі про покриття медичних витрат на території України від 19.01.2022 № 01-213640.
Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що посадовими особами здійснювались телефонні дзвінки на номер позивача з метою встановлення його місця перебування.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внесення у заяву-анкету № 100168548 від 20.01.2022 інформації про адресу місця проживання позивача « АДРЕСА_1 » замість « АДРЕСА_1 » є технічною помилкою.
З огляду на докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів зауважує, що така технічна помилка при заповненні заяви-анкети не становить факту подання іноземцем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів, так як могла бути перевірена у співставленні з іншими джерелами інформації, наявними у розпорядженні підрозділу ДМС.
У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом. Будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене статтею 8 Європейської конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.
Суд вважає, що відповідачем, не дотримано одного з елементів критерію «необхідності у демократичному суспільстві», а саме - принципу пропорційності. Який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності будь-якої вини останнього.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві та суперечить принципу пропорційності, оскільки для позивача відмова в оформленні посвідки на тимчасове проживання має наслідком повну зміну способу життя особи, що в свою чергу є наслідком допущення незначної помилки у заяві-анкеті.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 820/2262/17 та від 19.09.2022 справі № 280/8987/20.
З огляду на зазначене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про протиправність рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 80111300013631 від 09 лютого 2022 року про відмову громадянину Азербайджану ОСОБА_1 в оформленні посвідки на тимчасове проживання.
Водночас, щодо оскаржуваного рішення суду в частині зобов'язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву громадянина Азербайджану ОСОБА_1 про оформлення та видачу посвідки, з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині рішення, апеляційна скарга відповідача доводів не містить а позивач скарга не подана.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог громадянина Азербайджану ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 238, 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 04 липня 2023 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Л.В. Губська
Є.І. Мєзєнцев