П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 липня 2023 р. Категорія 106020000м. ОдесаСправа № 400/424/23
Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Центр пробації" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної установи "Центр пробації" про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що вона звернулася до Центру пробації з клопотанням надати довідку про проходження служби в органах внутрішніх справ, Державній кримінально-виконавчій службі України, ДУ «Центр пробації» враховуючи календарну та пільгову вислугу з зазначенням посад та часу перебування на них, а також здійснити перерахунок та зарахувати вислугу в пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осiб, звiльнених з вiйськової служби, та деяких інших осіб». 09.01.2023 р. нею була отримана відповідь Центру пробації про відсутність підстав для задоволення клопотання, яка мотивована тим, що позивач не має права на призначення пенсії згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осiб, звiльнених з вiйськової служби, та деяких інших осіб», так як у неї відсутня необхідна календарна вислуга років. Стосовно можливості включення пільгової вислуги poкiв до календарної, позивачу було роз'яснено, що така можливість законодавством не передбачена. Позивач вважає, що відмова відповідача порушує її право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року позов задоволено. Визнано відмову Державної установи "Центр пробації" в зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до календарної вислуги років та до стажу служби в Державній установі "Центр пробації", протиправною. Зобов'язано Державну установу "Центр пробації" здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 відповідно до ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій i грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького i рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей вiд 17 липня 1992 р. № 393 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, за перiоди служби з 01.07.1999 13.05.2001, 13.05.2001 03.12.2001, 03.12.2001 - 01.08.2006, 01.08.2006 01.05.2011, 01.05.2011 01.10.2011, 01.10.2011 01.08.2012, 01.08.2012 07.10.2015, 07.10.2015 01.01.2017, 01.01.2017 30.06.2018, 30.06.2018 05.01.2013, в загальній кількості 07 років 09 місяців 30 днів в пільговому обчисленні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державної установи "Центр пробації" подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що у Законі № 2262 відсутня норма, яка б давала право на зарахування пільгової вислуги років до календарної, оскільки, пільгова вислуга років застосовується Центром пробації для виплати надбавки за вислугу років, а календарна вислуга для визначення права призначення пенсії за вислугу років. Крім того, апелянт вказує, що позивач на момент подачі позовної заяви проходила службу на посаді старшого інспектора Заводського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонських областях. Після звільнення позивача та її звернення до Центру пробації із заявою про призначення пенсії за вислугою років, Центром пробації буде розглянуто її заяву та визначено право щодо призначення пенсії відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону № 2262.
ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, 01.03.2023 року вона звернулася до Державної установи «Центр пробації» з рапортом щодо призначення пенсії за вислугою років, але Державна установа «Центр пробації» до теперішнього часу не підготувала і не подала органам Пенсійного фонду України у порядку, передбаченому законодавством, необхідні для призначення пенсії документи.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ з 13.05.1999 р. по 01.07.1999, а з 01.07.1999 р. в Управлінні Державного департаменту України з питань виконання покарань, з 01.07.2018 та по теперішній час в Центрі пробації.
Відповідно до довідки від 09.01.2023 року Центру пробації, протягом строку служби ОСОБА_1 перебувала на посадах:
13.05.1999 01.07.1999 Інспектор інспекції РВ Заводського РВ УМВС в Миколаївській області;
01.07.1999 13.05.2001 Інспектор групи № 2;
13.05.2001 03.12.2001 Інспектор Корабельного міжрегіонального відділу виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі УДДУПВП у Миколаївській області;
03.12.2001 01.08.2006 Інспектор Корабельного міжрайонного відділу кримінально виконавчої УДДУПВП у Миколаївській області;
01.08.2006 01.05.2011 Інспектор Заводського районного підрозділу Корабельного міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДДУПВП у Миколаївській області;
01.05.2011 01.10.2011 Старший інспектор Заводського районного підрозділу м. Миколаєва Корабельного міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДДУПВП у Миколаївській області;
01.10.2011 01.08.2012 Інспектор Заводського районного підрозділу м. Миколаєва Корабельного міжрегіонального відділу кримінально-виконавчої інспекції УДДУПВП у Миколаївській області;
01.08.2012 07.10.2015 Інспектор Заводського районного підрозділу м. Миколаєва Корабельного міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДПтСУ в Миколаївській області;
01.10.2015 01.01.2017 Інспектор Заводського районного відділу м. Миколаєва кримінально-виконавчої інспекції УДПтСУ в Миколаївській області;
01.01.2017 30.06.2018 Старший інспектор Заводського районного сектору Миколаївського міського відділу з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції;
30.06.2018 05.01.2023 Старший інспектор Заводського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській області.
Календарна вислуга ОСОБА_1 складає 23 роки 07 місяців 22 дні.
Позивач через свого представника звернувся до Центру пробації з клопотанням надати довідку про проходження служби в органах внутрішніх справ, Державній кримінально-виконавчій службі України, ДУ «Центр пробації» враховуючи календарну та пiльгову вислугу з зазначенням посад та часу перебування на них, а також здійснити перерахунок та зарахувати вислугу в пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
09.01.2023 року позивачем була отримана відповідь Центру пробації про відсутність підстав для задоволення клопотання, яка мотивована тим, що позивач не має права на призначення пенсії згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осiб, звiльнених з військової служби, та деяких інших осіб», так як у нього відсутня необхідна календарна вислуга років. Стосовно можливості включення пільгової вислуги poкiв до календарної, позивачу було роз'яснено, що така можливість законодавством не передбачена.
Не погодившись з такою відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 р. № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і положенням цього закону не суперечить.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції але вважає їх передчасними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону №2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Статтею 12 Закону №2262-ХІІ встановлені умови призначення пенсії за вислугу років, однією з яких в є наявність певної вислуги років.
Так, відповідно до п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно ч.4 ст.17 Закону України №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Стаття 17-1 Закону №2262-ХІІ передбачає, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393, пункт 1 якого визначає види служби, які зараховуються до вислуги років для призначення відповідно до Закону №2262-XII пенсій за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
За приписами підпункту «в» пункту 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
При цьому, Порядок №393 прийнятий на виконання Закону №2262-XII і його положення визначають виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення.
У постанові від 03.03.2021р. у справі №805/3923/18-а Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018р. у справі №725/1959/17, від 27.03.2018р. у справі №295/6301/17, і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Закон №2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-XII вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
Передбачені статтею 17-1 Закону №2262-XII пільгові умови призначення пенсій відповідно до Постанови №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2021р. у справі №480/4241/18.
У справі № 805/3923/18-а Верховний Суд прийшов до висновків, що для набуття права на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-XII, враховується як календарна, так і пільгова вислуга років в сукупності.
Враховуючи, що ОСОБА_1 проходила службу, яка передбачена Постановою №393, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вона має право на обрахування вислуги років в пільговому розрахунку в цілях призначення пенсії за вислугою років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII.
Поряд з цим, при зверненні до Державної установи «Центр пробації» ОСОБА_1 просила здійснити перерахунок та зарахувати їй відповідно до ст.12 Закону №2262-ХІІ та п.3 Порядку №393 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні у загальній кількості 07 років 09 місяців 30 днів.
Відповідно до довідки Державної установи "Центр пробації" від 28.10.2022 року № 1146/29-22 та як вказує позивач в запереченнях на апеляційну скаргу, на момент звернення до відповідача та подання даного адміністративного позову, остання проходила службу в Державній в кримінальній виконавчій службі України, та перебувала на посаді старшого інспектора Заводського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» Миколаївській, Донецької, Луганської та Херсонської областях. До Державної установи «Центр пробації» із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу на той час, не зверталась. При цьому, як вже зазначалося, положення Порядку №393 визначають порядок обчислення вислуги років лише для призначення пенсії.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України, конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час ухвалення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки, адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тому для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.
Відповідно до матеріалів справи, позивач на момент звернення до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та зарахування, та подання даного адміністративного позову, перебувала на службі в Державній установі «Центр пробації», питання щодо призначення їй пенсії за вислугу років та розрахунку вислуги відповідачем не вирішувалося, із цього приводу ОСОБА_1 на той час до Державної установи «Центр пробації» не зверталася. Відтак, вимога позивача про здійснення перерахунку та зарахування вислуги років у пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, на думку колегії суддів, є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 22.02.2023р. по справі №320/12166/20.
У своїх запереченнях на апеляційну скаргу апелянт зазначила, що 01.03.2023 року вона звернулася до Державної установи «Центр пробації» з рапортом щодо призначення пенсії за вислугою років, але Державна установа «Центр пробації» до теперішнього часу не підготувала і не подала органам Пенсійного фонду України у порядку, передбаченому законодавством, необхідні для призначення пенсії документи.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що доказів звернення до Державної установи «Центр пробації» з рапортом щодо призначення пенсії за вислугою років позивачем не надано. До того ж, вказані обставини можуть бути підставою для звернення до суду з іншим позовом, оскільки під час розгляду даної справи надається оцінка діям відповідача під час надання відповіді листом від 09.01.2023 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними матеріалами справи та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішенням було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації", - задовольнити.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року по справі № 400/424/23, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький