П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/15831/22
Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В.,
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині
У листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу ГУНП в Одеській області №1782 вiд 03.10.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб окремих територіальних підрозділів ГУНП в Одеській області» про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції i відділення поліції №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 .
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 р. позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 р. скасовано ухвалу суду у цій справі про залишення позовної заяви без розгляду, однак, судом першої інстанції повторно було позов залишено без розгляду. Апелянт зазначає, що зазначена справа перебувала в провадженні суду 5 місяців, однак не була розглянута судом. При цьому, судом першої інстанції двічі позовну заяву залишено без розгляду з порушенням норм процесуального права, що на думку позивача є порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка передбачає що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також, апелянт зазначає, що пропуск строку звернення до суду зумовлено введенням в Україні воєнного стану, оскільки позивач є поліцейським та з 24.02.2022 р. несе службу у підвищеному режимі, задіяний до несення служби на різних блокпостах в Одеській області, що прямо впливає на обмеження у вільному часі. Крім того, в апеляційній скарзі позивач звертає увагу щодо наявності тяжкої ситуації з енергопостачанням в Одеському регіоні з 10.10.2022 р.
Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що позов був поданий із суттєвим порушенням строку на звернення до адміністративного суду, поважних підстав для його поновлення не має, тому оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що підстави, наведені позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, клопотання про поновлення строку не містить зазначення інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Однак, колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є Наказ №1782 від 03.10.2022 р. в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.
Відповідно до частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції затвердженому Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут) в редакції, чинній на час виникнення спірних відноси) поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Частиною першою статті 122 КАС встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як уже вище зазначено, частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту, яка набрала чинності 01.05.2022, встановлено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
З позовом про оскарження Наказу №1782 від 03.10.2022 в частині спірних вимог, з яким позивача особисто ознайомлено 04.10.2022, останній звернувся до суду 02.11.2022.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач вказує, що є поліцейським працівником ГУНП в Одеській області та з 24.02.2022 року несе службу у підвищеному режимі, задіяний до несення служби на різних блокпостах в Одеській області. Заявник зазначає, що за вказаних обставин не має часу для особистих справ, зокрема, для пошуку адвоката, отримання доказів. Позивач вказує, що підготування та відправлення позовної заяви також ускладнювалось у зв'язку з збільшенням повітряних тривог внаслідок ракетних обстрілів, у зв'зяку з чим склалась вкрай тяжка ситуація з енергопостачанням та тривалий час була зачинена пошта. Завяник звертає увагу, що в с.Нерубайському, де мешкає позивач та в с.Іванівка, де позивач ніс службу енергопостачання було наявне лише по 3 год через 6 год відсутності, що позбавило його можливості своєчасно без порушення строків звернутися до суду за захистом своїх прав.
Судом першої інстанції вказані обставини не визнані поважними та зазначено, що позивачем не зазначено будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на захист. Також, суд першої інстанції не прийняв доводи заявника щодо ракетних обстрілів по енергосистемі та зазначив, що вкрай тяжка ситуація з енергопостачанням в Одеському регіоні склалась з листопада.
В апеляційній скарзі апелянт оскаржує висновки суду першої інстанції стосовно пропущення ним без поважних причин строку звернення до суду з позовом та вважає що суд безпідставно вдруге залишив позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду з огляду на обставини кожної конкретної справи.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що із спірним Наказом №1782 позивач ознайомився 04.10.2022, п'ятнадцятиденний строк на оскарження такого Наказу згідно статті 31 Дисциплінарного статуту сплинув 19.10.2022.
Разом з тим, доказами, наявними у матеріалах справи доведено, що позивач є поліцейським, працює в ГУНП в Одеській області та з 24.02.2022 року несе службу у підвищеному режимі. Судом встановлено, що позивач був задіяний на блокпостах, а в незначний період незадіяння позивач ніс службу на цілодобових чергуваннях в складі групи реагування патрульної поліції та конвої, що пов'язано з посиленим режимом несення служби внаслідок введення військового стану та відсутністю необхідної кількості працівників.
Матеріалами справи встановлено, що позивач не мав можливості ознайомитися з доказами, наявними у відповідача, а саме з книгами нарядів, для надання їх до суду першої інстанції до позовної заяви у зв'язку з несенням служби, та лише 11.11.2022 р., в перший день відпуски, згідно до наказу від 24.10.2022 р., позивач зміг ознайомитись з відповідними матеріалами, зробити копії та надати їх до суду.
Зазначені обставини підтверджують доводи позивача про щільний графік роботи та неможливості звернутись до суду у строки встановлені Законом.
При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що складана ситуація з електроенергією склалась лише з листопада та зазначає наступне.
Загальновідомим є факт того, що 10 жовтня 2022 року російські війська завдали першого масованого ракетного удару по енергетичній інфраструктурі України, а також наймасовішого від початку повномасштабного вторгнення ракетного удару по всій території України, застосовуючи крилаті ракети повітряного, морського та наземного базування, балістичні ракети, зенітні керовані ракети, розвідувальні та ударні БПЛА типу «Shahed-136». Станом на 11 годину ранку 10 жовтня внаслідок ударів пошкоджено 11 важливих об'єктів інфраструктури у 8 регіонах, частину областей знеструмлено, у деяких містах і населених пунктах країни були перебої з електропостачанням. Усього протягом 10-12 жовтня ракетними ударами було пошкоджено 28 об'єктів енергетичної інфраструктури.
Також, судом встановлено, що в Одеському регіоні з 04.10.2022 по 03.11.2022 повітряну тривогу було оголошено 71 раз, загальна тривалість повітряних тривог склала 87 годин, при цьому колегія суддів звертає увагу, що під час повітряних тривог, зокрема, поштові відділення не працювали, що ускладнювало ситуацію з відправкою поштової кореспонденції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає зазначені обставини є поважними та такими, що реально перешкоджали позивачу вчасно у п'ятнадцятиденний термін звернутися до суду з позовом.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 Суд зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Крім того як вже було вище зазначено, зміни в частину четверту статті 31 Дисциплінарного статуту, щодо в частині встановлення 15-ти денного строку протягом якого поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду набрали чинності 01.05.2022 р., однак відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС строк звернення до суду з таких питань становить 1 місяць.
Колегія суддів з цього питання вважає за необхідне звернути увагу на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 25 лютого 2021 року в справі № 580/3469/19, згідно якої зроблено правовий висновок з питання застосування строку звернення до суду, встановленого нормою процесуального права, який відрізняється від такого строку, встановленого нормою матеріального права.
Критерієм для виокремлення правових систем з переважанням юридичного процесу є пріоритетність у правовому регулюванні процесуальних правил, які передують появі норм матеріального права. Можна допускати відступ від правила застосування тієї норми, яка закріплена у відповідній галузі, і обирати норму іншого акта у випадках, коли вона покращує правове положення суб'єктів.
У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип «dubio pro tributario» (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб'єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб'єкта приватного права).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France») зазначив, що право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (заява № 23805/94, параграф 36). У справі «Зубак проти Хорватії» ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
Пункт 1 статті 6 Конвенції втілює «право на суд», за яким право на доступ до суду (тобто право ініціювати провадження у національних судах) становить лише один з його аспектів. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (зокрема, рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), параграф 36; від 28 лютого 2008 року у справі «Церква села Сосулівка проти України», заява №37878/02, параграф 50).
Отже, позивач для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів відповідно до принципу «dubio pro tributario» має право на звернення до суду з позовом про оскарження Наказу №1782, зважаючи на те, що причини пропуску строку є поважними, пропуск строку є незначний (з 19.10.2022 по 02.11.2022) та позивачем позов подано у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
З огляду на викладені обставини, за наслідком розгляду апеляційної скарги, враховуючи наведені норми права, апеляційний суд дійшов висновку про передчасність висновків суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 240 КАС, оскільки підстави пропуску строку заявлені позивачем на переконання суду апеляційної інстанції є поважними підставами пропуску строку та дають позивачу право на його поновлення.
Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.
Керуючись ст. ст. 240, 308, 311, 315, 317, 320 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати, справу № 420/15831/22 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: І.О. Турецька