05 липня 2023 року м. Дніпросправа № 280/11266/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 року (головуючий суддя Калашник Ю.В.)
в адміністративній справі №280/11266/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 18.11.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.08.2020 №084650005453 відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 12.08.2020, пенсію відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на шість років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач рішенням №084650005453 від 17.08.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки недостатньо періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення для призначення пенсії в 53 роки 06 місяців. За змістом оскаржуваного рішення, інформація щодо періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення була отримана відповідачем з довідки від 03.04.2019 № 299 і складає 4 роки 06 місяців 08 днів. Позивач з таким висновком відповідача не погоджується, оскільки у вказаний вище період роботи на території зони безумовного та гарантованого добровільного відселення на день аварії у м. Коростень Житомирської області позивач постійно проживала в м. Коростень Житомирської області, а інформація, отримана відповідачем з довідки від 03.04.2019 № 299 стосується періодів перебування на реєстраційному обліку, а не фактичного проживання. Зауважує, що позивач фактично безперервно постійно проживала та працювала на території зони безумовного та гарантованого добровільного відселення на день аварії у м. Коростень Житомирської області, починаючи з 27.02.1985 по 30.07.1993, що підтверджується копією трудової книжки. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 17.12.2021 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом, поновлено строк звернення до суду із вказаним позовом та відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.08.2020 №084650005453.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2020 щодо призначення їй пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що при перевірці усіх наданих відповідачу документів для призначення пенсії ОСОБА_1 та винесення рішення від 17.08.2020 №084650005453 відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідачем не враховано факт роботи позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 27.02.1985 по 03.09.1986, з 01.09.1986 по 22.06.1987 та з 06.07.1987 по 30.07.1993 відповідно до записів її трудової книжки, а відтак відповідач дійшов передчасного висновку щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Зауважив, що призначення та виплата пенсій, в силу вимог ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відноситься до виключних повноважень органів Пенсійного фонду України. Таким чином, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ з 12.08.2020, оскільки питання щодо встановлення факту роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 27.02.1985 по 03.09.1986, з 01.09.1986 по 22.06.1987 та з 06.07.1987 по 30.07.1993 не розглядались Пенсійним органом у спірних правовідносинах при прийнятті рішення. Відтак дійшов висновку, що належним способом захисту прав та інтересів у даній справі є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням наданої у рішенні правової оцінки суду щодо факту роботи ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення протягом певного часу, зокрема: у період з 27.02.1985 по 03.09.1986, з 01.09.1986 по 22.06.1987 та з 06.07.1987 по 30.07.1993.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що істотною умовою для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796 є наявність у позивача постійного проживання або постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом визначеного Законом часу. Відповідно до довідки №299 від 03.04.2019 період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення складає 04 роки 06 місяців 05 днів. Отже, позивач не має права на призначення пенсії в 53 роки 06 місяців
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржується.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що за наявними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 01.03.1985:
у період з 27.02.1985 по 03.09.1986 позивачка працювала на посаді обмірника у Коростенському МБТІ. На роботу прийнята на підставі наказу про прийняття на роботу №3 від 27/02.85, звільнена на підставі наказу № 10 від 03.09.1986 (записи № № 1,2);
у період з 01.09.1986 по 22.06.1987 позивач працювала в Коростенському районі електромереж електромонтером оперативно-виїзної бригади. На роботу прийнята на підставі наказу № 94-к від 01.09.1986, звільнена на підставі наказу № 19-к від 22.06.1987 (записи № № 3,4);
у період з 06.07.1987 по 30.07.1993 позивач працювала в Управлінні торгівлі Коростенського міськвиконкому. На роботу прийнята на підставі наказу № 68к від 07.06.1987, звільнена на підставі наказу № 25к від 31.07.1993 (записи № № 4-11).
Відповідно до довідки №299 від 03.04.2019, виданої виконкомом Коростенської міської ради Житомирської області підтверджується, що ОСОБА_1 постійно проживала на території зони безумовного та гарантованого добровільного відселення на день аварії у м. Коростень Житомирської області у періоди з 26.04.1986 по 14.07.1987, з 27.08.1987 по 30.03.1989, з 17.04.1991 по 20.01.1993.
12.08.2020 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій область із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням відповідача від 17.08.2020 №084650005453, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки не достатньо періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення для призначення пенсії в 53 роки 06 місяців. Зокрема у рішенні зазначено, що відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний. захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсія надається із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Згідно наданих документів, а саме довідки від 03.04.2019 №299, період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення складає 04 роки 06 місяців 08 днів. Згідно наданих документів страховий стаж складає 30 років 02 місяці 03 дні.
Листом від 14.07.2021 №9169-8706/Д-02/8-0800/21, на заяву позивачки від 07.07.2021 щодо відмови у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України під 28.02.1991 796-ХІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач повідомив, що згідно наданих документів, а саме: довідки від 03.04.2019 №299, виданої виконкомом Коростенської міської ради Житомирської області, період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселеним, станом на 01.01.1993, складає - 4 роки 6 місяців 8 днів. Загальний страховий (трудовий) стаж ОСОБА_1 , згідно наданих документів, складає - 30 років 2 місяці 3 дні. У зв'язку з тим, що наявного у позивача періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення (4 роки 6 місяців 8 днів) було недостатньо для призначення пенсії за віком у віці 53 роки 6 місяців, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку, згідно вимог статті 55 Закону.
Позивачка вважає рішення відповідача від 17.08.2020 №084650005453 про відмову у призначенні їй пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправним.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій.
При цьому, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років зменшення пенсійного віку складає 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (ст. 55 ЗУ №796-ХІІ).
Згідно додатку №1 Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 м. Коростень Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз наведеної норми ст. 55 Закону №796-ХІІ дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для призначення пільгової пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є факт роботи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом певного часу.
При цьому слід взяти до уваги, що записами у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 01.03.1985 підтверджується факт роботи позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 27.02.1985 по 03.09.1986, з 01.09.1986 по 22.06.1987 та з 06.07.1987 по 30.07.1993.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що при перевірці усіх наданих відповідачу документів для призначення пенсії ОСОБА_1 та винесення рішення від 17.08.2020 №084650005453 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідачем не враховано факт роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 27.02.1985 по 03.09.1986, з 01.09.1986 по 22.06.1987 та з 06.07.1987 по 30.07.1993 відповідно до записів її трудової книжки, то відповідач дійшов передчасного висновку щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Призначення та виплата пенсій, в силу вимог ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відноситься до виключних повноважень органів Пенсійного фонду України.
Виходячи з того, що питання щодо встановлення факту роботи позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 27.02.1985 по 03.09.1986, з 01.09.1986 по 22.06.1987 та з 06.07.1987 по 30.07.1993 не розглядались Пенсійним органом у спірних правовідносинах при прийнятті рішення, то на даний час у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачці пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ з 12.08.2020.
Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав та інтересів у даній справі є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням наданої у рішенні правової оцінки суду щодо факту роботи ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення протягом певного часу, зокрема: у період з 27.02.1985 по 03.09.1986, з 01.09.1986 по 22.06.1987 та з 06.07.1987 по 30.07.1993.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
В силу ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витрати у справі.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 05.07.2023та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя І.В. Юрко