05 липня 2023 року м. Дніпросправа № 208/5983/22(2-а/208/11/23)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Прокопчук Т.С.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
за участю представника позивача адвоката Похвалітого А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Департамент патрульної поліції
на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20.02.2023, (суддя суду першої інстанції Сушкова Л.І.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. М. Кам'янське, в адміністративній справі № 208/5983/22 (провадження №2а/208/11/23) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
11.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати постанову серії БАВ №366451 у справі про адміністративне правопорушення від 04.11.2022.
Адміністративний позов обґрунтований тим, що відповідачем не надано доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська рішенням від 20.02.2023 адміністративний позов задовольнив. Скасував постанову серії БАВ №366451 у справі про адміністративне правопорушення від 04.11.2022 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду Департамент патрульної поліції звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що доводи позивача з приводу відсутності підстав у поліцейського для перевірки наявності у позивача документів на право керування ТЗ є необґрунтованими, оскільки такі повноваження інспектора патрульної поліції прямо передбачені чинним законодавством. Безпосередньо позивачем при обґрунтуванні адміністративного позову не заперечувалось вчинення адміністративного правопорушення, а саме: ненадання посвідчення водія інспекторові поліції, що є одним із доказів адміністративного правопорушення. Відповідач зазначає, що обставини, які визнані сторонами не підлягають доказуванню в силу ч. 1 ст. 78 КАС України.
Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на нижчевикладене.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04 листопада 2022 року було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 366451, якою на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 (чотириста двадцять п'ять) гривень відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с.6).
Підставою для винесення Постанови серії БАВ № 366451, стало те, що 04.11.2022 р. о 22 год. 20 хв., керуючи атомобілем «NISSAN ROGUE» державний номер НОМЕР_1 по Запорізькому шосе, в районі будинку 22, ОСОБА_1 ,не мав при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП ПДР України.
Не погодившись з постановою про накладення адміністративного стягнення позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із пп. 2.1 “б” п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідно до п. 2. 1 «а» ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
У відповідності до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Оскаржувана постанова від 04.11.2022 містить посилання на технічний засіб за допомогою якого було здійснено фіксацію події, описаної в постанові.
Водночас ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів, а саме: технічної фіксації вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.
В силу приписів ст. 251 КУпАП доказами вчинення адміністративного правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, самі по собі спостереження інспектора патрульної поліції, навіть викладені в рапорті, не можуть слугувати доказами у справі про адміністративне правопорушення, та слугувати єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідності.
Доводи відповідача з приводу того, що сам позивач визнає факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, адже як видно зі змісту адміністративного позову ОСОБА_1 він прямо заперечує факт вчинення правопорушення, описаного в постанові відповідача. Таку саму позицію підтримує позивач і у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, стверджує, що пред'явив поліцейським електронне посвідчення водія в застосунку «Дія».
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи адміністративного позову не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення - відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 286, 308, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20.02.2023 в адміністративній справі № 208/5983/22 (2а/208/11/23) - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Т.С. Прокопчук