29 червня 2023 року м. Дніпросправа № 280/7026/22
Головуючий суддя І інстанції - Бойченко Ю.П.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2022 року в адміністративній справі №280/7026/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з пенсійних виплат,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати заборгованості з пенсійних виплат ОСОБА_1 за період з 01.10.2021 по 31.08.2022 в розмірі 67 022,99 гривень;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.10.2021 по 31.08.2022 у розмірі 67022.99 гривень.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2022 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року по справі № 280/11634/21 було виконано в повному обсязі. Однак, відповідач допустив інше порушення прав позивача, що полягає у невиплаті пенсії за минулий період, що предметом спору у справі № 280/11634/21 не охоплювалось.
Відзив від відповідача на адресу суду не надходив.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі № 280/11634/21, яке набрало законної сили 26.07.2022, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 07.06.1995 по 21.11.1996, період роботи з 14.09.1999 по 27.03.2000 гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею у ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу» та період перебування позивача на інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 21.08.2008 по 06.10.2021 до пільгового стажу роботи (за Списком №1). Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 80% його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 06.10.2021.
14.09.2022 на виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист.
Листом відповідача від 04.11.2022 №0800-0202-9/45230 на запит представника позивача роз'яснено, що на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , і новий розмір пенсії він отримує з вересня поточного року. Доплата по проведеному перерахунку за період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року склала 67 022,99 грн. Виплата нарахованої доплати буде проведена в межах відповідного фінансового ресурсу у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165.
Не погодившись з наведеними доводами відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі № 280/11634/21, то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.
Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.
Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
Відповідно до статей 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує виконання законів України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики та політики у сфері соціального захисту, розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, видає в межах своєї компетенції постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Зазначені повноваження Уряду деталізовані у частині першій статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та полягають у забезпеченні проведення державної соціальної політики шляхом вжиття заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечення соціального захисту громадян; забезпеченні підготовки проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпеченні розробки та виконання державних програм соціальної допомоги, зокрема, особам з інвалідністю, пенсіонерам та інших непрацездатним і малозабезпеченим верствам населення.
Також колегія суддів звертає увагу, що в Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп від 25 січня 2012 року зазначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України; Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно значення актів Кабінету Міністрів України у соціальній сфері. Так, у постанові від 2 грудня 2018 року у зразковій справі № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18) Велика Палата Верховного Суду врахувала, що у пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. У пункті 2.2 цього ж Рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України). В Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.
На підставі вищезазначеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови та розпорядження.
Так, 10 листопада 2021 року постановою Кабінету Міністрів України №1165 було затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території (далі - Порядок №1165).
Приписами пункту 1 Порядку №1165, яким врегульовано виплату пенсії внутрішньо переміщеним особам, визначено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов'язаних із ними виплат. Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться утримувачам за окремою програмою, передбаченого в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1165, облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та у cформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період.
Згідно із абзацом першим пункту 4 Порядку №1165, пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.
Отже, Порядок №1165, розроблений та затверджений Кабінетом Міністрів України на виконання своїх конституційних повноважень для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов'язаних з ними виплат, є обов'язковим для виконання всіма органами та посадовими особами, у тому числі, органами Пенсійного фонду України.
Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.11.2022 року № 0800-020-8/45230, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року по справі № 280/11634/21, останнім було проведено перерахунок пенсії позивача та доплата по проведеному перерахунку склала 67022.99 грн. Зауважено, що виплата нарахованої доплати буде проведена в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року № 1165.
Відтак, покладений судом обов'язок на відповідача може бути виконаний в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області, після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України, що за відсутності доказів зворотнього, свідчить про відсутність факту допущення відповідачем протиправної бездіяльності в межах даної справи та як наслідок відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Поряд з вказаним, зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача суми пенсії, нарахованої позивачу на виконання рішення суду у справі №280/11634/21, яке набрало законної сили. Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Однак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року по справі № 280/11634/21, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до положень ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 80% його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з якої обчислюється пенсія, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 06.10.2021.
Відтак, наведеним судовим рішення на відповідача було покладено обов'язок, саме по здійсненню перерахунку пенсії позивача. Однак, питання щодо покладення на відповідача обов'язку щодо її виплати судом в межах наведеної справи не вирішувалось.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2022 року в адміністративній справі №280/7026/22- змінити, виклавши текст мотивувальної частини в редакції даної постанови.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2022 року в адміністративній справі №280/7026/2- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко