29 червня 2023 року м. Дніпросправа № 280/6195/22
Головуючий суддя І інстанції - Прасов О.О.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року в адміністративній справі №280/6195/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, акту та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військова частина НОМЕР_1 від 19.05.2022 за №433 «Про призначення службового розслідування»;
- визнати протиправним та скасувати Акт службового розслідування Військова частина НОМЕР_1 вих. №162 від 17.06.2022;
- визнати протиправним та скасувати Наказ командира Військова частина НОМЕР_1 від 17.06.2022 за №603 «Про результати службового розслідування та покарання винних»;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військова частина НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спірні рішення були прийняті відповідачем протиправно, оскільки не був встановлений склад дисциплінарного проступку позивача.
Військовою частиною НОМЕР_1 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивач проходить службу у складі Військової частини НОМЕР_1 за мобілізацією.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 19.05.2022 за №433 «Про призначення службового розслідування» було призначено службове розслідування з підстав відсутності позивача 17.05.2022 року на контрольному шикуванні під час перевірки особового складу о 14:00 годині.
За результатом проведення службового розслідування відповідачем було складено акт від 17.06.2022 року № 603, яким встановлено, що позивач без поважних причин був відсутній на військовій службі з 14:00 17.05.2022 року по 12:00 18.05.2022 року та свідомо ухилявся від виконання обов'язків військової служби, що має вираз у формі прямого умислу.
На підставі наведеного акту, відповідачем було прийнято наказ від 17.06.2022 за №603 «Про результати службового розслідування та покарання винних» яким на підставі пункту 5 розділу ХVІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за «самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем тривалістю до десяти діб, вчинене в умовах воєнного стану» кухарю взводу забезпечення батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 щомісячну премію за травень 2022 року не виплачувати.
За порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, керуючись статтею 55 та на підставі пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на солдата ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана».
Не погодившись з правомірністю прийняття наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2022 за №433 «Про призначення службового розслідування», акту службового розслідування Військової частини НОМЕР_1 вих. №162 від 17.06.2022 та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2022 за №603 «Про результати службового розслідування та покарання винних», позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні накази були прийняті у відповідності з приписами чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування. Акт же службового розслідування не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 2 якого встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, яким також регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Стаття 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначає, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Абзацом першим статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Тобто дисциплінарним правопорушенням визнається як невиконання чи неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків, так й порушення військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
За положеннями статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Дотримання порядку проведення службового розслідування не є спірним під час апеляційного перегляду справи.
Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Таким чином, притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності можливе у разі доведеності вини військовослужбовця.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби).
Статтями 5 - 8 Статуту внутрішньої служби встановлено, що внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох підрозділів, командири яких не мають спільного безпосереднього начальника, керівництво внутрішньою службою наказом командира військової частини покладається на командира одного з цих підрозділів. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу, а в роті - головний сержант роти.
Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
Згідно зі статтею 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, серед яких:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання.
За положеннями статті 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 26 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Як вбачається з акту службового розслідування, підставою накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догиани стало самовільне залишення останнім території військової частини.
Так, згідно пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наданих під час службового розслідування, останні пояснили, що о 14:00 17.05.2022 року на контрольному шикуванні особового складу батальйону охорони в/ч НОМЕР_1 був відсутній ОСОБА_1 . Після довготривалих пошукових заходів військовослужбовця було виявлено о 11:00 18.05.2022 року на території в/ч НОМЕР_2 (військовий госпіталь).
Відповідно до пояснень позивача, наданих під час службового розслідування, останній пояснив, що 17.05.2022 року він був відсутній на військовій службі. Проводив час на власний розсуд та провину визнає.
В свою чергу, будь-яких пояснень, в тому числі від ОСОБА_4 матеріали службового розслідування, що знаходяться в матеріалах адміністративної справи, не містять.
При цьому, що стосується долучених до особистих пояснень позивача, поданих до суду апеляційної інстанції 28.04.2023 року, копії пояснень від ОСОБА_4 , то колегія суддів апеляційної інстанції їх до уваги не приймає, оскільки останні надані поза межами дисциплірнарного розслідування та їх правову природу встановити неможливо (чи дійсно вони надані ОСОБА_4 та кому вони адресовані).
Крім того, позивачем не було надано до суду жодних доказів неможливості подання наведених пояснень ОСОБА_4 до суду першої інстанції.
Отже, з зазначених обставин справи вбачається підтвердженим факт залишення позивачем військової частини 17.05.2022 року та свідомого ухилення від виконання обов'язків військової служби, а відповідно відсутності правових підстав для скасування спірних наказів, тому як останні прийняті з дотриманням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України.
В свою чергу, доказів або пояснень стосовно перебування на території військової частини або поважних причин відсутності, позивачем, всупереч приписам ч. 1 ст. 77 КАС України, до суду подано не було, що також спростовує посилання останнього на надання наведених пояснень під тиском.
Що стосується посилань позивача на те, що останнього було двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одне і те саме порушення, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки як вбачається зі службової картки позивача, на останнього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за перебування на території частини у стані алкогольного сп'яніння 18.05.2022 року, що за своїм складом (дисциплінарного правопорушення) є відмінним від дисциплінарного проступку, визначеного у спірних наказах.
З урахуванням викладеного, не підлягають задоволенню і позовні вимоги відносно визнання протиправним та скасування акту службового розслідування, тому як останній не є рішенням суб'єкта владних повноважень, в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України та вимоги про відшкодування моральної шкоди, як похідної від основних вимог, які визнані судом безпідставними.
Інші доводи позивача викладені в апеляційній скарзі до уваги колегією суддів не приймаються, тому як не мають правового значення для правильного вирішення справи та не підтверджуються належними доказами.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року в адміністративній справі №280/6195/22- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко