05 липня 2023 року справа №360/66/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 р. у справі № 360/66/22 (головуючий І інстанції І.В. Тихонов) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.07.2021 року № 123750002828 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію на пільгових умова відповідно до статті 114 розділу Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", врахувавши відомості про спеціальний стаж за Списком №1 та за Списком № 2, що наявні у трудовій книжці для зменшення пенсійного віку.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд: визнав противоправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.07.2021 № 123750002828 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 ; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.07.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні, зарахувавши до пільгового стажу період навчання з 01.09.1981 по 13.07.1984, період строкової військової служби в Радянській Армії з 03.11.1984 по 14.04.1988, періоди роботи з 16.07.1984 по 29.10.1984, з 05.05.1988 по 04.06.1989, з 14.01.1993 по 19.11.1993, з 29.11.1993 по 21.02.1995, з 01.03.1995 по 31.08.1995, з 05.09.1995 по 01.04.1996 та з 18.11.1996 по 11.03.1997; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 992 грн. 40 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить задовольнити скаргу, змінити рішення суду першої інстанції, а саме: відмовити у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, та покласти відповідні зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.07.2011 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні, зарахувавши до пільгового стажу спірні періоди на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунок пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/3596.
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Діючим законодавством України функції держави щодо нарахування (обчислення) пенсій покладено на органи Пенсійного фонду України та встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України. До повноважень всіх головних управлінь Фонду належить, зокрема, формування атрибутів сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронної пенсійної справи, та прийняття рішень за результатами розгляду заяв.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності органом, що призначає пенсію позивачу, визначено саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (структурний підрозділ - відділ призначення пенсій), яке і розглянуло заяву позивача від 19.07.2021 по призначення пенсії та саме цим органом прийнято оскаржуване рішення від 23.07.2021 № 123750002828 про відмову у призначенні пенсії позивачу.
Вищевказане свідчить про те, що розгляд документів та безпосередньо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії розглядає пенсійний орган за принципом екстериторіальності. Тобто, не за місцем проживання/реєстрації пенсіонера.
Отже суд дійшов помилкового висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у випадку з позивачем є органом, що призначає пенсію, який у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській Хмельницькій області, оскільки він приймало рішення за результатами розгляду заяви позивача від 19.07.2021 про призначення пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, також не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місце роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (зі змінами) у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Апелянт зазначає, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці згідно з пунктом 10 Порядку застосування Списків подаються: трудова книжка із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи; виписка із наказу по підприємству про проведення атестації відповідного робочого місця; уточнююча довідка, передбачена пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.07.2021 №123750002828 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ГУ (за Списком № 1), у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу роботи. Необхідний страховий стаж, визначений п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-ГУ (за Списком № 1) становить 20 років 6 місяців, тоді як страхований стаж позивача становить 19 років 11 місяців 7 днів, пільговий стаж за списком №1 відсутній.
Апелянт зазначає, що у наданій трудовій книжці позивача не містяться дані про повний робочий день, про пільговий характер роботи, не зазначаються відомості про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках, відомості про атестацію робочого місця тощо у зв'язку з чим, підстав для зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно даного документу немає.
При цьому, суд безпідставно врахував довідки про підтвердження наявного трудового стажу позивача для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №016/530 від 05.08.2015 за період з 16.07.1984 по 29.10.1984 та з 05.05.1988 по 04.06.1989 видану ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 07/097-3363 від 01.09.2015 за 1984 рік та №07/097-3364 від 01.09.2015 за період з 1988 по 1989, видані ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», Архівні довідки, видані Адміністрацією міста Алчевська Луганської Народної Республіки №841/77 від 17.08.2015 (за 1995 рік), №840/77 від 17.08.2015 (за період з 01.03.1995 по 31.08.1995), №839/77 від 17.08.2015 (за період з 26.08.1993 по 22.04.1894), №843/77 від 17.08.2015 (за період з 18.11.1996 по 11.03.1997), №844/77 від 17.08.2015 (за 1196-1997 роки), довідку №61 від 16.06.2015 видану МОУ Білокуракинсько-троїцького ОРВК Луганської області про проходження військової служби за період з 03.11.1984 по 14.04.1988 та довідку №270 від 19.11.2015 Алчевським професійним металургійним ліцеєм про навчання за період з 01.09.1981 по 14.07.1984, оскільки при зверненні 19.07.2021 за призначенням пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 вище зазначені довідки надані не були, що унеможливило їх перевірку та надання таким довідкам належної правової оцінки.
Довідка уточнююча характер роботи повинна бути підписана керівником установи, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером. Крім того, в довідці вказується характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, результати атестації відповідної посади, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Надані позивачем довідки зазначеним вимогам не відповідають.
Апелянт наголошує, що у нього відсутні підстави для врахування довідки №016/530 від 05.08.2015 для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, оскільки зазначена довідка видана на тимчасово окупованій території ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», яка не підконтрольна українській владі.
Також, оскільки підстави для зарахування періоду роботи позивача з 16.07.1984 по 29.10.1984, та з 05.05.1988 по 04.06.1989 до пільгового стажу роботи відсутні, тому період навчання з 01.09.1981 по 14.07.1984 та період проходження строкової військової служби з 03.11.1984 по 14.04.1988 року також не підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи.
Апелянт звертає увагу, що згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відтак, зобов'язання суду І інстанції стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп., тобто в повному розмірі, є протиправним.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , 19.07.2021 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.07.2021 № 123750002828 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії, оскільки за наданими документами пенсійний вік заявника 56 років, страховий стаж особи становить 19 років 11 місяців 7 днів, результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди, пільговий стаж за списком №1 відсутній. Таким чином, в призначенні пенсії відмовлено за відсутності страхового стажу та необхідного пільгового стажу передбаченого ст. 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В оскаржуваному рішення зазначено, що для визначених права на пенсію за віком на пільгових умовах, необхідно надати довідку, уточнюючу пільговий характер роботи з зазначенням списків, чинних на період роботи, накази про результати атестацій робочих місць за умовами праці і переліки атестованих робочих місць.
Трудова книжка НОМЕР_1 від 16.07.1984 на ім'я ОСОБА_1 містить наступні записи щодо періодів роботи: Запис № 1 від 01.09.1981 - 13.07.1984 - навчання ПТУ № 8 м. Комунарськ, диплом від 13.07.1984 № 193069; Запис № 2 від 16.07.1984 - прийнятий в доменний цех № 1 ковалем 4 розряду, розпорядження від 16.07.1984 № 176; Запис № 3 від 29.10.1984 - звільнений в лави Радянської Армії, розпорядження від 31.10.1984 № 2676; Запис № 4 від 03.11.1984 - 14.04.1988 - служба в Радянській Армії, військовий квиток НОМЕР_2 ; Запис № 5 від 05.05.1988 - прийнятий в доменний цех № 1 горновим доменної печі 5 розряду, розпорядження від 05.05.1988 № 28; Запис № 6 від 04.06.1989 - звільнений за власним бажанням, розпорядження від 05.06.1989 № 2052; Запис № 7 від 15.06.1989 - прийнятий теслярем 3го розряду, наказ від 12.06.1989 № 113; Запис № 8 від 22.04.1991 - присвоєно 4й розряд тесляра, наказ від 22.04.1991 № 42; Запис № 10 від 02.11.1992 - звільнений за власним бажанням, наказ від 02.11.1992 № 218к; Запис № 11 від 16.11.1992 - прийнятий слюсарем 5го розряду, наказ від 16.11.1992 № 398к; Запис №12 від 12.01.1993 - звільнений за власним бажанням, наказ від 12.01.1993 № 16к; Запис № 13 від 14.01.1993 - прийнятий ковалем 6го розряду, наказ від 14.01.1993 № 3-к; Запис № 14 від 19.11.1993 - звільнений, наказ від 19.11.1993 № 66-к; Запис № 15 від 29.11.1993 - прийнятий слюсарем-монтажником з ремонту металургійного обладнання, трудова угода від 29.11.1993; Запис № 16 від 21.02.1995 - звільнена за власним бажанням, наказ від 21.02.1995 № 34к; Запис № 17 від 01.03.1995 - прийнятий монтажником 5го розряду, наказ від 01.03.1995 № 18; Запис № 18 від 31.08.1995 - звільнений за власним бажанням, наказ від 01.09.1995 № 138; Запис № 19 від 05.09.1995 - прийнятий газорізальником, трудова угода від 05.09.1995; Запис № 22 від 01.04.1995 - звільнений за власним бажанням, наказ від 01.04.1996 № 59к; Запис № 23 від 15.04.1996 - прийнятий теслярем, наказ від 14.04.1996 № 36; Запис № 24 від 16.07.1996 - звільнений, наказ від 16.07.1996 № 55; Запис № 25 від 18.11.1996 - прийнятий монтажником обладнання коксохімічного виробництва 5го розряду, наказ від 13.11.1996 № 85; Запис № 26 від 07.03.1997 - звільнений за власним бажанням, наказ від 11.03.1997 № 15; Запис № 27 від 23.09.1997 - прийнятий монтером шляху 2го розряду, наказ від 22.09.1997 № 181к; Запис № 29 від 29.01.1999 - звільнений, наказ від 01.02.1999 № 24к; Запис № 30 від 24.06.1999 - прийнятий теслярем 4го розряду, наказ від 23.06.1999 № 53; Запис № 31 від 09.01.2001 - звільнений за власним бажанням, наказ від 09.01.2001 №106к; Запис № 34 від 03.12.2004 - прийнятий каменярем, наказ від 01.12.2004 № 46-к; Запис № 35 від 11.04.2005 - звільнений за згодою сторін, наказ від 11.04.2005 № 14-к.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) в редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положенням ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV (в редакції на час звернення з заявою про переведення на пенсію по інвалідності) передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок та з 01.01.2011 єдиний соціальний внесок.
Страховий стаж обчислюється відповідно до вимог Закону №1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності (01.01.2004) цим Законом.
Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За частиною 5 статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-IV, контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за п.1 ч.2 статті 114 Закону №1058 є досягнення особою відповідного віку, перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року, а також документальне підтвердження зайнятості працівника повний робочий день за відповідною професією.
Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах статті 114 Закону №1058 є досягнення особою відповідного віку, зайняття повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Згідно п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Робота позивача в спірний період передбачена Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Матеріали справи свідчать, що трудова книжка позивача містить достатні дані для визначення зазначеного періоду в якості пільгового стажу.
Також позивачем надавались довідки підприємства, які підтверджували спірний період роботи на пільгових умовах.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18).
Щодо посилання апелянт на відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць, суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 по справі №227/545/17.
Також, такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Великої палати Верховного Суду, викладеній у справі №520/15025/16-а, у якій Велика палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При розгляді наданих документів (уточнюючої довідки), що підтверджують наявний трудовий стаж для призначення пенсії, вбачається, що вони видані установою, що знаходиться в населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Суд з цього приводу зазначає наступне.
Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.
Довідки видані установами розташованими в населених пунктах, визначених Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення”.
Положеннями Постанови КМУ від 07.11.2014 року № 595 “Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей” передбачено, що будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, видані органами фонду або підприємствами, які непідконтрольні українській владі вважаються недійсними і не можуть прийматися до розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
На підставі частини 1 статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
Згідно із частинами 1 - 3 статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Суд зазначає, що позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через те, що територія де розташована підприємство на якому він працював, визнано тимчасово окупованими територіям.
Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі “Ковач проти України” від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі “Мельниченко проти України” від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі “Швидка проти України” від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Як вбачається зі змісту наданих копій документів, останні видані на підставі первинних документів.
Підстав вважати наведені відомості недостовірними, відповідачем не наведено, а відомості вказані в них, відповідачем жодним чином не спростовується.
Тобто, суд у сукупності з відомостями зазначеними у трудовій книжці позивача, вважає доведеним період роботи позивача.
При цьому, за вимогами чинного законодавства, неможливість проведення перевірки відповідачем, не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу та призначені пенсії.
Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 12 квітня 2021 року у справі №219/4550/17, від 26 березня 2021 року у справі № 414/1221/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 221/6434/16-а, від 28 серпня 2020 року у справі № 263/7235/17.
Зокрема Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2021 року у справі №219/4550/17 зазначив, що посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо врахування при призначенні та обчисленні пенсії довідок, виданих підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території, яка полягає в тому, що неможливість провести управлінням Пенсійного фонду перевірку відповідності запису довідки первинним документам через проведення АТО, не може покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості (справи №583/392/17, №234/3038/17, №360/1628/17).
Щодо посилання апелянта на ненадання позивачем довідок під час звернення за призначенням пенсії, суд зазначає наступне.
За положенням ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.
Згідно п. 1.9 Порядку № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
За п. 3.3 Порядку, орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Згідно до п. 4.3. Порядку, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Тобто, відповідач мав можливість витребувати у позивача додаткові докази що підтверджують стаж та витребувати необхідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб для оформлення пенсії, однак суду не надано інформації щодо витребування таких доказів, чим, на думку суду, відповідач порушив права позивача на належне підтвердження стажу для отримання пенсії.
При цьому, за п.1-3, 4, 6, 11-14 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 № 18-1 (далі - Порядок № 18-1), цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи: для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника; до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території).
Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали: на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України; на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років; у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи (далі - періоди роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території).
Підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії).
Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань.
Основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.
Із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.
Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник (його представник) подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі в колгоспі) і мають документи про свою роботу за період, щодо якого вони підтверджуватимуть роботу заявника.
Заявник (його представник) може додатково подавати інші документи про стаж роботи.
Територіальні органи Пенсійного фонду України надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів та отриманні через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі для підтвердження стажу роботи.
Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, територіальний орган Пенсійного фонду України запрошує та опитує свідка.
Заява про підтвердження стажу роботи разом з документами, визначеними у пункті 11, абзаці дев'ятому пункту 12 цього Порядку, протягом п'яти робочих днів передаються на розгляд Комісії.
Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п'яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення.
Суд зазначає, що Додатком № 2 Порядку № 18-1 затверджено форму Заяви про підтвердження стажу роботи, з якої вбачається що заява подається до територіального органу Пенсійного фонду України.
При цьому, з урахуванням вимог Порядку № 22-1 відповідачем незалежно виконано вимоги вказаного Порядку та Порядку № 18-1, та порушено права позивача на належне підтвердження стажу для отримання пенсії.
Отже, відповідачами не надавалась оцінка поданим позивачем документами та наведених в них відомостей, що не відповідають вимогам законодавства.
Щодо правомірності дій відповідачів щодо не зарахування до стажу роботи позивача на пільгових умовах періоду навчання позивача в середньому професійно-технічному училищі № 8 м. Комунарська Ворошиловградської області з 01 вересня 1981 року по 13 липня 1984 року та періоду строкової військової служби в Радянській Армії з 03 листопада 1984 року по 14 квітня 1988 року, суд зазначає наступне.
Законом Української РСР «Про народну освіту» від 28.06.1974 року технікуми (училища) віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю.
Згідно із пунктом 3 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про освіту'від 04.06.1991 № 1144-ХП із змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховної Ради України від 18.12.1991 № 1992-ХП, встановлено, що Закон Української РСР «Про освіту'застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію Закону.
Пунктом “д” частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За положенням ст.3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар'єрного зростання впродовж життя.
Відповідно до ст. 5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.
За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Згідно з частиною 4 статті 19 вказаного Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов'язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу міститься в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.
Також суд зазначає, що приписами підпунктів “з”, “і” та “к” частини 1, частини 3 пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590), який був чинний на час проходження позивачем військової служби, крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також період навчання в професійно-технічних училищах та служба у складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти “а” і “б” пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт “в” пункту 16) періоди, зазначені у підпунктах “к” і “л”, прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті “з”, прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Законом СРСР від 12 липня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок» і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року № 193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю (пункт 76 Положення).
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Пунктами “в” частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, за вимогами законодавства, час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому, за вимогами законодавства яке було чинне на час проходження позивачем військової служби, проходження військової служби прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Відповідно Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини 1 статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Верховний Суд України у своїх постановах від 05 лютого 2008 року (справа № 21-2369во07) та 27 травня 2008 року (справа № 21-2438во07) при розгляді справ відповідної категорії прийшов до висновку, що при вирішенні конкретних спорів з питання пільгового порядку обчислення періоду проходження військової служби суди повинні користуватися як законами і нормативними актами України так і законодавством колишнього СРСР.
Матеріали справи свідчать, що позивач 13 липня 1984 року закінчив навчання в середньому професійно-технічному училищі № 8 м. Комунарська Ворошиловградської області за професією, а 16 липня 1988 року прийнятий ковалем 4го розряду на Комунарський металургійний комбінат. При цьому, перерва між днем закінчення позивачем навчання в середньому професійно-технічному училищі і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує 3 місяців, а отже відповідач протиправно не зарахував період навчання в середньому професійно-технічному училищі № 8 м. Комунарська Ворошиловградської області з 01 вересня 1981 року по 13 липня 1984 року до стажу роботи, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
На момент призову на строкову військову службу позивач працював ковалем 4го розряду на Комунарському металургійному комбінаті і період його роботи на цьому підприємстві зараховано судом до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, час проходження строкової військової служби з 03 листопада 1984 року по 14 квітня 1988 року безпідставно не зарахований відповідачем 1 до стажу роботи, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування періоду військової служби та навчання позивача до пільгового стажу.
Таки чином, матеріали справи містять належні усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження стажу, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 (далі - Порядок № 22-1) та Порядком № 637, які підтверджують роботу позивача.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до стажу роботи та призначені пенсії на підставі ст.114 Закону № 1058.
Щодо посилання апелянта на розгляд заяви за принципом екстериторіальності, суд зазначає, що впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник.
За ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч.5 ст.45 Закону №1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України») (далі - Порядок №22-1).
Згідно п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
За п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно п. 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно з пояснювальною запискою Фонду до проекту Постанови № 25-1 Указом Президента України від 04.09.2019 року №647/2019 «Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг» для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший.
У зв'язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії.
Таким чином, впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник.
Як зазначалось, позивач звернувся з заявою про призначення пенсії.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, як структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності прийняло рішення яким відмовило позивачеві в призначенні пенсії.
У межах цієї справи позивач оскаржував саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії.
Враховуючи вказані вимоги Закону та Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.
З огляду на неналежне виконання визначеним Пенсійним органом повноважень щодо розгляду заяви позивача, це потягло за собою порушення прав позивача на відповідне пенсійне забезпечення.
Оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області і рішення про відмову у призначенні приймалось саме ним, апеляційний суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача, що обумовлює помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки, судом не вірно визначено суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 р. у справі № 360/66/22 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 р. у справі № 360/66/22 - задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 р. у справі № 360/66/22 - змінити.
Змінити в абзаці третьому резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 р. у справі № 360/66/22 слова «Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області» словами «Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області»
В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 р. у справі № 360/66/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 05 липня 2023 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко