03 липня 2023 року справа №200/8257/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., секретар судового засідання - Передерій Є.О., за участю представника відповідача - Барабан В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року (головуючий І інстанції Зінченко О.В., складене у повному обсязі 04 жовтня 2021 року у м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 200/8257/21за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Донецькій області №1005 від 18.05.2021, в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Донецькій області №310 о/с від 31.05.2021, в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;
- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського районного управління ГУНП в Донецькій області;
- стягнути з ГУНП в Донецькій області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області №1005 від 18 травня 2021 року, в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області №310 о/с від 31 травня 2021 року, в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського районного управління ГУНП в Донецькій області з 01 червня 2021 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу період з 01 червня 2021 року по 04 жовтня 2021 року у розмірі 29881 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 56 коп. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського районного управління ГУНП в Донецькій області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7644 (сім тисяч шістсот сорок чотири) гривні 12 копійок (з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів) допущено до негайного виконання.
Не погодившись із таким судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції в рішенні викладені висновки, які не відповідають обставинам справи, а саме: матеріалами службового розслідування встановлений факт недотримання позивачем принципів діяльності поліцейського, що є порушенням вимог норм Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Закону України «Про Національну поліцію України» та порушення службової дисципліни.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила суд її задовольнити.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 7 листопада 2015 року прийнятий на службу в Національну поліцію відповідно до наказу ДДУВС від 15.12.2015 №330ос / а.с.29/.
30 березня 2021 року до УКЗ ГУНП в Донецькій області з Маріупольського РУП ГУНП надійшло повідомлення про те, що Територіальним управлінням державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, відкрито кримінальне провадження від 23.03.2021 № 62021050030000019 за ч. 3 ст. 368 КК України відносно окремих працівників Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області.
У зв'язку із надходженням до УКЗ ГУНП в Донецькій області з Маріупольського РУП ГУНП надійшло повідомлення про те, що Територіальним управлінням державного бюро розслідувань, розташованим у м. Краматорську, кримінального провадження від 22.03.2021 № 62021050030000019 за ч. 3 ст. 368 КК України відносно окремих працівників Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарних проступків, наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 31 березня 2021 року №614 призначено службове розслідування за вказаним фактом /а.с. 86/.
31 березня 2021 року наказом ГУНП в Донецькій області № 200 о/с, зокрема ОСОБА_2 відсторонено від виконання службових обов'язків на час проведення службового розслідування /а.с. 87/.
За результатом проведеного службового розслідування 30 квітня 2021 року складено висновок службового розслідування, затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Донецькій області - генералом поліції М. Семенишиним.
Відповідно до зазначеного висновку встановлені наступні обставини, зокрема: 30 березня 2021 року до УКЗ ГУНП в Донецькій області з Маріупольського РУП ГУНП надійшло повідомлення про те, що Територіальним управлінням державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, відкрито кримінальне провадження від 23.03.2021 № 62021050030000019 за ч. 3 ст. 368 КК України відносно окремих працівників Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області. Того ж дня, приблизно о 21:30 поблизу ломбарду «Капітал», розташованого за адресою: м. Маріуполь, проспект Металургів 47, працівниками УСБУ в Донецькій та Луганській областях спільно із працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, під час отримання неправомірної вигоду в сумі 2000 доларів США було затримано, зокрема старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , якого в порядку ст. 208 КПК України було поміщеного до ІТТ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області.
Зазначено, що 01 квітня 2021 року слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління ДБР, розташованого в м. Краматорську, зокрема В. Щелку повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за кримінальним провадженням від 22.03.2021 № 62021050030000019 та Краматорським міським судом Донецької області до вказаних поліцейських застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у «Державній станові Бахмутська установа виконання покарань №6» строком на 60 діб - до 28 травня 2021 року і визначено розмір застави, зокрема ОСОБА_3 - 45400 гривень.
Також, під час службового розслідування виявлена низка публікацій в мережі Інтернет, викликавши суспільний резонанс серед користувачів, які в свою чергу, залишили безліч негативних коментарів, що підривають авторитет Національної поліції України.
У висновку службового розслідування також зазначено, що враховуючи отримані під час проведення службового розслідування відомості про внесення дільничними офіцерами поліції, зокрема ОСОБА_4 завідомо недостовірних відомостей до офіційних документів, що формально містить ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст. 366 КК України, відповідно до Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, інформацію про це 21.04.2021 було внесено до ЄО ГУНП в області за № 1641 та матеріали перевірки 23.04.2021 за вих.. №1604/12/02-2021 направлено до ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, для прийняття рішення згідно з чинним законодавством України.
У ході службового розслідування встановлено, що дільничні офіцери поліції ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , будучи працівниками правоохоронного органу, порушили норми чинного законодавства України, діяли в порушення основних засад нормативно-правових актів, які регулюють службу в поліції, а такі підривають авторитет поліції та є несумісними з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України. Зазначені порушення стали можливими внаслідок порушення, зокрема ОСОБА_4 службової дисципліни, що виразилось у недотриманні ним вимог чинного законодавства України, а також неналежного контролю за дотриманням підлеглими службової дисципліни, не проведення профілактичної роботи із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень, якістю виконання документів працівниками підпорядкованих підрозділів, а також за додержанням ними встановленого порядку реагування на заяви, повідомлення про правопорушення та інші події відповідно до компетенції та покладених завдань з боку ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
У ході службового розслідування опитані лейтенант поліції ОСОБА_6 та лейтенант поліції ОСОБА_7 пояснили, що вважають повідомлені їм підозри у вчиненні кримінального правопорушення необґрунтованими, тому керуючись ст. 63 Конституції України відмовилися від надання пояснень.
Згідно з довідкою СКЗ Маріупольського РУП ГУНП в області та стройової записки за 30.03.2021 старший лейтенант поліції ОСОБА_6 в період з 25.03.2021 до 09.04.2021 знаходився у черговій оплачуваній відпустці.
Також, у висновку службового розслідування зазначено, що 30.03.2021 до УКЗ ГУНП в Донецькій області з Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення про те, що Територіальним управлінням державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, відкрито кримінальне провадження від 23.03.2021 №62021050030000019 за ч.3 ст. 368 КК України відносно окремих працівників Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області.
Того ж дня, приблизно о 21:30 поблизу ломбарду «Капітал», працівниками УСБУ в Донецькій та Луганській областях спільно із працівниками ТУ ДБР під час отримання неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США було затримано старшого дільничного офіцера відділу превенції ОСОБА_1 , якого в порядку ст..208 КПК України було поміщено до ІТТ Краматорського РУП ГУНП в області.
Затримання 30.03.2021 працівників Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області викликало широкий резонанс у суспільстві та було висвітлено в засобах масової інформації.
Матеріалами службового розслідування встановлено, що в провадженні СВ поліції №2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області знаходяться матеріали кримінального провадження №12021053790000102 від 25.05.2021 за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.
Далі встановлено, що гр. В 25.02.2021 діючи умисно, таємно, шляхом вільного доступу перебуваючи у крамниці «Червоний маркет» намагався викрасти таємно товари на суму 381 грн. Однак, свої дії не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками магазину.
Сектором превенції здійснювався супровід у вказаному кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_15 та ОСОБА_4 , на яких покладено завдання щодо забезпечення явки осіб для допитів та опитування.
30.03.2021 дільничним був викликаний гр. В для отримання детального пояснення з приводу вчинення ним кримінального правопорушення.
31.03.2021 було заплановано повідомити гр. В про підозру.
В ході виконання службових обов'язків ОСОБА_4 та ОСОБА_15 встановлено докази причетності гр. ОСОБА_16 до низки крадіжок. У зв'язку з чим, у останніх виник спільний умисел на отримання неправомірної вигоди від гр. В за не притягнення його до кримінальної відповідальності та невжиття заходів щодо повідомлення інформації про гр. ОСОБА_16 відповідному підрозділу поліції, як особи яка вчинила кримінальне правопорушення.
Реалізуючи попередній зговір, 22.03.2021 приблизно об 13:00 перебуваючи біля опорного пункту ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання неправомірної вигоди від гр. В разом з ОСОБА_15 повідомили гр. ОСОБА_16 , що він має надати їм 2000 доларів США або еквівалент у розмірі 56000 грн. за не вчинення вищевказаних дій.
Після цього, 22.03.2021 приблизно о 20:20 ОСОБА_7 за попередньо змовою з ОСОБА_4 з корисливих мотивів, з метою отримання неправомірної вигоди від гр. ОСОБА_16 , двічі повідомив йому про необхідність передачі грошових коштів, в раніше обумовленому розмірі, на що гр. ОСОБА_16 відмовився виконати неправомірну вигоду.
У подальшому з 22.03.2021 до 30.03.2021 ОСОБА_4 та ОСОБА_15 прийнято рішення до залучення до вимагання та отримання грошових коштів від гр. ОСОБА_16 , ОСОБА_17 в якості співучасника, який раніше був знайомий з гр. ОСОБА_16 на що останній погодився.
Так, під час виконання службових обов'язків 30.03.2021 приблизно об 20:40 А. ОСОБА_18 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діючи умисно за попередньою змовою на службовому автомобілі Renauit Logan н.з. НОМЕР_2 прибули за місцем перебування гр. В, де ОСОБА_5 перебуваючи разом з ОСОБА_4 повідомили гр. В що він має їм надати 30000 грн. за не притягнення до кримінальної відповідальності та невжиття заходів щодо повідомлення інформації про гр. ОСОБА_16 відповідному підрозділу поліції, як особу, що вчинила кримінальне правопорушення.
Далі, ОСОБА_5 , діючи з відома та погодження з колегами ( ОСОБА_4 та ОСОБА_19 ) прийшов разом до квартири гр. ОСОБА_16 та змінив суму неправомірної вигоди, яку необхідно надати гр. ОСОБА_16 та повідомив останнього, що він має надати не 30000 грн. а 40000 грн. за вчинення вчинення вищевказаних дій працівниками поліції.
На вказану пропозицію гр. ОСОБА_16 погодився, передав ОСОБА_20 грошові кошти, в сумі 40000 грн., які останній поклав у праву бокову зовнішню кишеню куртки, яка була вдягнута на ньому, після чого повернувся до службового автомобіля, в якому його чекали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для розподілу неправомірної вигоди.
Таким чином ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду будь - якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, за попередньою змовою групи осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Разом з тим, у висновку службового розслідування, проведеного відносно позивача, серед іншого зазначено, що за приховання злочину, до якого причетний гр. В., та не притягнення останнього до кримінальної відповідальності поліцейські вимагали від нього 56000 гривень або 2000 доларів США, які гр. ОСОБА_16 повинен був передати працівниками поліції. Шляхом ведення розмов та вчинення дій, спрямованих на створення у свідомості громадянина переконання, що для забезпечення реалізації обов'язку правоохоронного органу, що має безоплатний згідно із законодавством характер, необхідно сплатити кошти на користь службових осіб,тобто понести фізичній особі матеріальні втрати, не передбачені законодавством, та обернути їх на користь службових осіб в якості вигоди, забороненої законодавством, скоїв вчинок, яким сплюндрував та принизив високе звання поліцейського, який присягнув на вірність Українському народові.
Така поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов'язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально - етичних принципів.
Крім цього, під час службового розслідування встановлено, що ОСОБА_21 ) разом зі своїм напарником на ім'я ОСОБА_22 ( ОСОБА_23 ) давали пляшку самогону та 5 гривень, за те що цивільні особи написали один на одного заяви про те, що у них сталась сварка. Цивільні особи розписались на чистих аркушах, написали «з моїх слів записано вірно» та пішли.
Окрім дільничного ОСОБА_24 та його напарника ( ОСОБА_6 ) з іншими особами не спілкувались. Також відомо, що в період з 18.01.2021 до 30.03.2021 працівниками поліції складались відносно цивільних осіб протоколи про вчинення адміністративного правопорушення. За якою статтею цивільним особам невідомо, але у вказаний період часу цивільні особи правопорушень не вчиняли. Працівники поліції постійно давали чисті бланки якихось документів, які просили підписати. Вони підписували, а інше поліцейські дописували самостійно. Перевіркою за обліками даних Інформаційного порталу Національної поліції встановлено, що відповідно гр. Д в період з 01.01.2021 до 01.04.2021 складено 7 протоколів про адміністративне правопорушення, з них за ч.1 ст.173-2 КУпАП - 2 (В.Щелко), за ч.1 ст.187 КУпАП 5 (В. Щелко та ОСОБА_7 ), а також винесено 4 постанови за ч.2 ст.44-3 КУпАП - 1 (В. Щелко), ч.1,2, ст.178 КУпАП - 2 (В. Щелко, Е. Шимадін) та ст.177 КУпАП - 1 (В. Щелко).
Враховуючи отримані під час проведення службового розслідування відомості про внесення дільничними офіцерами поліції Е. Шимадіним та ОСОБА_4 завідомо недостовірних відомостей до офіційних документів, що формально містить ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст.366 КК України, відповідно до Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, інформацію про це 21.04.2021 було внесено до ЄО ГУНП в Донецькій області за №1641 та матеріали перевірки 23.04.2021 №1604/12/02-2021 направлені до ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, для прийняття рішення згідно з чинним законодавством України.
За результатом службового розслідування складено висновок службового розслідування, яким дисциплінарна комісія, зокрема вважала би: службове розслідування за фактом відкриття Територіальним управлінням ДБР, розташованого у м. Краматорську, кримінального провадження №62021050030000019 за ч. 3 ст. 368 КК України закінчити. Відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування, - такими, що підтвердилися. За порушення службової дисципліни, що виразилось в порушенні вимог п.п. 1, 6 ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 22 закону України «Про запобігання корупції», ч. 2 ст. 19 Конституції України, вимог п.1 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події , затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, абзаців 1, 2, 3 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, скоєння вчинків, несумісних із подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України, старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0125606) звільнити із служби в поліції.
Відповідно до довідки відділу поліції №2 Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області №6067/103/01-2021 від 05.04.2021 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , старший дільничний офіцер поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області знаходиться у щорічній черговій оплачуваній відпустці з 25 березня 2021 року по 09 квітня 2021 року включно /а.с. 124/.
За відомостями зазначеними в довідці Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області №6965/103/01-2021 від 20.04.2021 - згідно протоколів засідання комісії з питань дотримання дисципліни та законності відділу поліції № 2 Маріупольського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області, зокрема старший дільничний офіцер поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 протягом 2020 року та 1-го кварталу 2021 року на засіданні комісії з питань дотримання дисципліни та законності не заслуховувались /а.с. 144/.
Наказом Головного управління Національної поліції України № 1005 від 18 травня 2021 року «Про порушення службової дисципліни працівниками територіальних підрозділів ГУНП в Донецькій області та покарання винних» вирішено зокрема, за порушення службової дисципліни, що виразилось в порушенні вимог п.п. 1, 6 ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 22 закону України «Про запобігання корупції», ч. 2 ст. 19 Конституції України, вимог п.1 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події , затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, абзаців 1, 2, 3 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, скоєння вчинків, несумісних із подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України, старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0125606) звільнити із служби в поліції /а.с.23-27/.
На підставі вказаного наказу відповідачем видано наказ по особовому складу № 310 о/с від 31 травня 2021 року, відповідно до якого за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0125606) - старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського районного управління поліції звільнено зі служби в поліції з 31 травня 2021 року, без встановлення премії у травні місяці.
Позивач вважаючи, що його було звільнено з займаної посади протиправно, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача є незаконним, порушене право підлягає відновленню.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
На підставі частини першої статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Частиною другою статті 18 Закону встановлено, що поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно частини першої статті 19 Закону України "Про національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.
На підставі частиною другою статті 19 Закону України "Про національну поліцію" встановлено підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно частин першої та другої статті 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Пунктами 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
На підставі пунктів 1,2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з частиною першою статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частинами першою, другою та четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Згідно статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним в підпункті «з» (поліцейські) пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди (грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав) для себе чи інших осіб.
На підставі частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів:
1) відмовитися від пропозиції;
2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;
3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;
4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Як визначено частиною третьою статті 11 Закону України "Про Національну поліцію" рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
Відповідно частини першої статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Метою Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила), є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Відповідно до абзаців 1,2,3 пункту першого розділу II Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України.
Згідно пункту третього розділу IV Правил поліцейський за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
На підставі абзацу 5 пункту першого розділу II Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.
Зі змісту присяги працівника поліції слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
За статтею 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з'ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
З урахуванням положень частини другої статті 5 Дисциплінарного статуту, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2019 у справі № 804/1831/16.
Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.
Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов'язань, які можуть бути передбачені службовими обов'язками суб'єкта проступку.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).
Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 804/6242/17, від 22.10.2020 у справі № 826/3499/18, від 17.03.2020 у справі № 818/235/17, від 06.02.2020 у справі № 300/1406/19, від 22.01.2020 у справі № 160/1750/19, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 9901/918/18, від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 02.10.2018 у справі № 9901/454/18 (П/9901/454/18) тощо.
Матеріали справи свідчать, що дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , яке здійснюється в межах кримінального провадження, а лише перевірила викладені у матеріалах службового розслідування відомості на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів Національної поліції та наявності в описаних позивача діях складу дисциплінарного проступку.
Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, хоч і прийнято на підставі відомостей згідно матеріалів кримінального провадження, розпочатого відносно нього за частиною 3 статті 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.
Тобто, суд в межах розгляду цієї справи не повинен досліджувати питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення кримінального правопорушення, а повинен надати правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.
Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набранням чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежного виконання поліцейським службової дисципліни.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 120/8381/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21.
Враховуючи, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Набрання законної сили судовим рішенням про притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення є окремою підставою для звільнення особи зі служби. В даному випадку, звільнення відбулось за порушення службової дисципліни, вина позивача у скоєнні якого встановлюється у визначеному законом порядку.
Як встановлено матеріалами службового розслідування, підставою для накладення дисциплінарного стягнення на позивача стало не лише факт отримання неправомірної вигоди, але й дії щодо внесення недостовірних відомостей до офіційних документів в порушення Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні порушення та інші події, затвердженого наказом МВС України № 100 від 08.02.2019 року, тощо.
Зазначене свідчить про безпідставність доводів позивача про незаконність рішень щодо його звільнення у зв'язку із недоведеністю його вини у скоєнні кримінального правопорушення, оскільки позивача звільнено саме за вчинення дисциплінарного проступку.
Вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.
У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Анаслогічний за змістом висновок висловлений в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 810/2073/16, постанові від 14 липня 2022 року у справі № 520/1795/19.
З огляду на сукупність встановлених фактичних обставин, висновків Верховного Суду у аналогічних та подібних правовідносинах, виходячи із вимог національного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що звільнення позивача зі служби в Національній поліції України відбулось у порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством, висновок суду першої інстанції є необґрунтованим, відтак, позовні вимоги про скасування наказів про звільнення позивача зі служби в поліції не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що інші позовні вимоги позивача: про поновлення позивача на службі в поліції та стягнення з ГУНП в Донецькій області на користь позивача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про скасування наказів про звільнення, тому похідні позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому наявні підстави для його скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 271, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року в справі № 200/8257/21 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 03 липня 2023 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 липня 2023 року.
Судді А.В. Гайдар
А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв