04 липня 2023 року Чернігів Справа № 620/4658/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особаГоловного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
провизнання протиправним та скасуванням рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 254150014687 від 21.02.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в частині визначення страхового стажу позивача 24 роки 11 місяців 12 днів;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 наступні періоди роботи:
з 06.09.1978 по 29.10.1979 - 01 рік 01 місяць 24 днів,
з 08.01.1980 по 20.10.1981 - 01 рік 09 місяців 13 днів,
з 01.01.1982 по 31.12.1999 - 18 років 00 місяців 00 днів;
з 01.01.2000 по 28.04.2000 - 00 років 00 місяців 17 днів;
з 29.04.2000 по 18.04.2001 - 00 років 11 місяців 19 днів;
з 19.04.2001 по 31.12.2003 - 02 роки 08 місяців 12 днів;
з 01.01.2004р. по 24.10.2020 - 02 роки 06 місяців 15 днів.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що рішенням відповідача було визначено страховий стаж ОСОБА_1 24 роки 1 місяць 17 днів, що не відповідає дійсному страховому стажу позивача. Однак у спірному рішенні не визначено, які саме періоди не враховано в страховий стаж. Вважає такі дії пенсійного органу неправомірними і такими, що порушують її права.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позову, оскільки у позивача відсутній мінімально необхідний страховий стаж за наданими до територіального органу Пенсійного фонду документами.
Третя особа правом подання пояснень не скористалась.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує, що відповідачем обчисливши стаж роботи позивача в колгоспі лише за фактично відпрацьований час, порушено вимоги законодавства та права позивача, оскільки за умови виконання трудового мінімуму зарахуванню підлягає весь період такої роботи.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Чернігівській області із заявою від 07.04.2021 про призначення пенсії. Листом від 23.04.2021 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило позивача про відмову в призначенні пенсії останній через недостатній страховий стаж. Зважаючи на відсутність уточнення щодо врахованого та не врахованого страхового стажу позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чепрнігівській області щодо врахування періодів роботи як члена колгоспу згідно трудової книжки колгоспника за періоди роботи з 01.01.1983 по 31.12.1984 року, з 16.03.1987 по 31.12.1991 року, з 29.04.2000 по 19.04.2001 року, з 19.04.2001 по 05.05.2005 року, а також періоди роботи з 01.06.2000 по 31.07.2000 року в ТОВ «Терра» та з 20.04.2001 по 31.12.2003 року на Чернігівському поштамті (а.с.9).
Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області за результатами розгляду вказаної заяви 15.02.2023 року надіслало лист за № 1881-937/К-02/8-2500/23 до Головних управлінь Пенсійного фонду України в Івано-Франківській та в Одеській областях з проханням переглянути відмовку пенсійну справу Позивача (а.с. 10).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розглянуло заяву Позивача та прийняло рішення від 21.02.2023 №254150014687 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За підрахунками відповідача страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 11 місяців 12 днів (а.с. 6).
З огляду на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21.02.2023 №254150014687, останнє не містить періодів, які не враховані пенсійним органом при підрахунку страхового стажу позивача, а також відсутні посилання на страховий стаж за трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 .
Не погодившись із вказаним вище прийнятим відповідачем рішенням в частині обрахованого страхового стажу, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно із частинами першою, другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
У пункті 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, які є чинними на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, заносяться, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Судом встановлено, що підставою для відмови пенсійним органом позивачу у призначенні пенсії за віком стала відсутність у нього достатнього страхового стажу, визначеного в частині першій статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, з матеріалів справи, зокрема, з відзиву, вбачається, що відповідачем позивачу до страхового стажу зараховано такі періоди:
- 06.09.1978 по 29.10.1979 - 1 рік 1 місяць 24 дні (згідно записів трудової книжки від 08.09.1978 НОМЕР_2 );
- 08.01.1980 по 20.10.1981 - 1 рік 9 місяців 13 днів;
- робота в колгоспі, взято до розрахунку наступні періоди: 05.05.1982 по 30.12.1982 - 7 міс. 26 д.; 01.01.1983 по 31.12.1983 - 9 міс. 4 д. (233 трудодні); 01.01.1984 по 09.11.1984 - 8 міс. 1д. (204 трудодні); 10.11.1984 по 15.03.1987 - 2 р. 4 міс. 6д.; 16.03.1987 по 31.12.1987 - 6 міс.28д. (176 трудоднів); 01.01.1988 по 31.12.1988 - 8 міс.15д. (218 трудоднів); 01.01.1989 по 31.12.1989 - 10 міс. 15 д. (264 трудодні); 01.01.1990 по 31.12.1990 - 10 міс. 14д. (268 трудоднів); 01.01.1992 по 31.12.1992 - 1 рік; 01.01.1993 по 01.02.1993 - 1 міс. 1 д.
- 02.02.1993 по 29.04.2000 - 7 років 2 місяці 28 днів;
- 30.04.2000 по 19.04.2001 - 11 місяців 20 днів;
- 20.04.2001 по 31.12.2003 - 2 роки 8 місяців 12 днів;
- 13.01.2004 по 24.10.2020 - 2 роки 6 місяців (зарахування стажу відбувалось відповідно сплати страхових внесків).
Дослідивши зміст записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 , виданої 08.09.1978, судом встановлено що ОСОБА_1 працювала в Чернігівській міській лікарні з 06.09.1978 по 29.10.1979 (а.с. 17-18).
У період з 08.01.1980 по 20.10.1981 позивач здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею 1,5 років, який враховано відповідачем в страховий стаж (49).
Своєю чергою, згідно із записами трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , виданої ОСОБА_1 15.07.1982, остання працювала (а.с. 11-16):
- 05.05.1982 - 20.11.1984 позивач була членом колгоспу «Естонія»;
- 16.03.1987 - 01.02.1993 була членом колгоспу «Естонія»;
- 01.02.1993 28.01.2000 - прийнята в члени с/г підприємства «Урожай» в порядку переведення;
- 29.04.2000 - 19.04.2001 в порядку переводу в ПОП «Терра» с. Буда згідно Указу Президента від 03.12.2000, на посаді зав.столової;
- 19.04.2001 - 05.05.2005 працювала поштаркою третього класу відділення зв'язку Слобода;
Згідно запису №10 від 01.10.2003 Чернігівський поштамт перейменовано в Чернігівський поштамт Центр поштового зв'язку №1, Чернігівської дирекції УДППЗ «УКРПОШТА», наказ №161 від 18.07.2003.
Слід зазначити, що на сторінках трудової книжки колгоспника 18-21 міститься інформація щодо трудової участі в громадському господарстві, а саме: 1982 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі - 150, виконаний річний мінімум трудової участі - 218; 1983 рік - 200 /233; 1984 рік 200/204; 1985 рік 200/41; 1987 рік 200/176; 1988 рік 200/218; 1989 рік 200/264; 1990 рік 180/268; 1991 рік 180/271; 1992 рік 280/323; 1993 рік 23/30; 1993 рік 250/319; 1994 рік 270/452;
1995 рік 200/357; 1996 рік 200/227; 1997 рік 200/316; 1998 рік 200/279; 1999 рік 200/304 (а.с. 15-16).
Таким чином відповідно до записів трудової книжки позивачем в повній мірі виконано встановлені мінімуми трудової участі, окрім 1985 року та 1987 року, запис за 1986 рік відсутній.
Відповідно до архівної довідки від 08.02.2021 №71-11 у 1986 році позивач відпрацювала 54 людино-годин (а.с. 19).
Водночас, відповідно до розрахунку періодів трудової діяльності позивача та врахованого стажу, що доданий відповідачем до відзиву встановлено, що останній зараховує період роботи ОСОБА_1 з 10.11.1984 по 15.03.1987 як 2 роки 4 місяці 6 днів, що свідчить про повне врахування стажу позивача за вказаний період (а.с. 49).
Окрім того, згідно із архівною довідкою від 08.02.2021 № 59-11, виданої Комунальною установою «Чернігівський районний трудовий архів», відділення колгоспу «Естонія» с. Буди Куликівського району з 11.02.1992 приєднано до КСП «Урожай» с.Новоселівка Чернігівського району (а.с. 20).
Робота в колгоспі та отримання заробітку позивачем в період з листопада 1984 року по березень 1987 року підтверджується довідкою Куликівської селищної ради № 64 від 02.04.2021, виданою на підставі розрахунково-платіжна відомостей за відповідні роки (а.с. 24).
Також відповідно до довідки відділу культури Куликівської районної держадміністрації №27 від 03.03.2000, позивач працювала завідувачкою сільським будинком культури з 10.11.1984 по 15.03.1987 (а.с. 25).
За таких обставин, судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зараховано до страхового стажу позивача роботу в колгоспі в межах відпрацьованих ОСОБА_1 людино-годин, в той час як статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що час роботи за фактично відпрацьований враховується лише в разі не виконання без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Втім, як встановлено судом позивач в спірні періоди в повній мірі відпрацювала встановлений трудовий мінімум, що свідчить про право останньої на зарахування цих періодів роботи в повному обсязі, а не за фактично відпрацьовані людино-години.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на вказане, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, на яких покладено обов'язок ведення та обліку трудових книжок працівників та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Вказана правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 (справа № 677/277/17), від 17.07.2018 (справа № 220/989/17), від 19.12.2019 (справа № 307/541/17).
Як вказувалося вище, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів (пункт 1 Основних Положень).
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Подібна правова позиція зазначена Верховним Судом у постановах від 04.02.2021 у справі № 439/905/17, від 09.06.2021 у справі № 488/3973/13-а.
Таким чином, суд зауважує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи в колгоспі є трудова книжна колгоспника, а довідки слугують, як додаткове підтвердження стажу роботи, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.
Враховуючи вказане вище та з огляду на відсутність в спірному рішенні пенсійного органу відповідних періодів, що враховані останнім до страхового стажу позивача, а які відповідно не враховані останнім та підстави такого не врахування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. А тому, відповідач, діяв всупереч законодавству в сфері пенсійного забезпечення не зарахувавши спірні періоди роботи позивача до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії на підставі частини першої статті 26 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті).
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у поданому до суду відзиві, з-поміж іншого, зазначає про те, що склад та розмір витрат на правову допомогу має бути обґрунтовано належними та допустимими доказами.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду надано: ордер на надання правової допомоги Серії СВ №1050713 від 14.04.2023, копію Договору про надання правничої допомоги від 24.03.2023, згідно із яким вартість послуг встановлена у фіксованій сумі в розмірі 2000,00 грн; Акт приймання-передачі правових послуг від 14.04.2023, квитанція до прибуткового касового ордеру від 14.04.2023 про сплату 2000,00 грн ОСОБА_1 (а.с. 28-31).
Суд зауважує, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов'язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред'явлений до суду, вартість та перелік наданих адвокатом послуг, які віднесені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI до правничої допомоги.
Також суд зазначає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду даної справи є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи та із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Оскільки позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн (а.с.32), суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Керуючись статтями 5, 72-74, 77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 254150014687 від 21.02.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в частині визначення страхового стажу позивача 24 роки 11 місяців 12 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 06.09.1978 по 29.10.1979, з 08.01.1980 по 20.10.1981, з 01.01.1982 по 31.12.1999; з 01.01.2000 по 28.04.2000; з 29.04.2000 по 18.04.2001; з 19.04.2001 по 31.12.2003; з 01.01.2004р. по 24.10.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3073,60 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088.
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Дата складення повного рішення суду - 04.07.2023.
Суддя Ю. О. Скалозуб