26 червня 2023 року справа № 580/2723/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Гришанова А.І.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Яроша С.В.,
представника третьої особи - не з'явився,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, викладені в листі від 04.04.2023 р. № 04-17-03-10/2495, щодо відмови виконання виконавчих листів про примусове виконання рішень Черкаського окружного адміністративного суду по виконавчих листах № 580/3354/21 та № 580/3354/21 по судовій справі № 580/3354/21 та виконавчих листах № 580/10187/21 та № 580/10187/21 по судовій справі № 580/10187/21;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області здійснити дії щодо виконання виконавчих листів про примусове виконання рішень Черкаського окружного адміністративного суду по виконавчих листах № 580/3354/21, № 580/3354/21 по судовій справі № 580/3354/21 та виконавчих листах № 580/10187/21, № 580/10187/21 по судовій справі № 580/10187/21 по поверненню ОСОБА_1 коштів, сплачених ним в сумі 4666,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подав до Головного управління два виконавчі листи у справі № 580/3354/21 та два виконавчі листи у справі № 580/10187/21 про стягнення судового збору із Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, які в порушення вимог чинного законодавства залишаються невиконаними.
Ухвалою від 17.04.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 15.05.2023.
05.05.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Стверджує, що оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не включене до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та до мережі установ і організацій, які отримують кошти з державного бюджету України у 2021-2023 роках, то виконання поданих позивачем виконавчих листів здійснюється відповідно до вимог Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”. Відповідач зауважив, що подані позивачем виконавчі листи включені у третю чергу виконання за рахунок коштів державного бюджету за КПКВК 3504040 “Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою”.
05.05.2023 до суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову, в яких просить врахувати, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не включене до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та до мережі установ і організацій, які отримують кошти з державного чи місцевого бюджету, тобто не обслуговується в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Усними ухвалами від 15.05.2023 та 25.05.2023, які занесені до протоколу судового засідання, суд відклав підготовче засідання, відповідно до 25.05.2023 та 01.06.2023.
25.05.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідач не здійснив всіх передбачених законодавством заходів для виконання рішень суду, які набрали законної сили.
Усною ухвалою від 01.06.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті на 19.06.2023. Усною ухвалою від 19.06.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, суд оголосив перерву в розгляді справи по суті до 26.06.2023.
У судовому засіданні 26.06.2023 позивач просив суд адміністративний позов задовольнити повністю, а представник відповідача - відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що на виконання рішень Черкаського окружного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду у справах № 580/3354/21 та № 580/10187/21 видані чотири виконавчі листи про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судового збору на загальну суму 4666,60 грн. Вказані виконавчі листи позивач направив до відповідача для стягнення цих коштів за рахунок бюджетних асигнувань третьої особи.
У березні 2023 року позивач подав до Головного управління заяву про добровільне виконання судового рішення, в якій з посиланням на вимоги Закон України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 4666,60 грн.
Листом від 04.04.2023 № 04-17-03-10/2495 відповідач повідомив, що виконавчі листи у справах № 580/3354/21 та № 580/10187/21 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судового збору на загальну суму 4666,60 грн перебувають на виконанні у відповідача у третій черзі відповідно до вимог Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
Дії Головного управління щодо відмови виконання виконавчих листів позивач вважає протиправними з підстав наявності у Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області бюджетних коштів, про що свідчать сплата пенсійним органом судового збору за апеляційними скаргами на судові рішення. Позивач також вказав, що Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень прийнятих проти установ, які перебувають в державній власності.
Під час вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України “Про виконавче провадження” рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (ч. 4 ст. 6 вказаного Закону).
Згідно з підпунктом 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45), далі - Порядок 845.
За пунктом 2 Порядку 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Пункт 3 Порядку 845 передбачає, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Згідно з пунктом 24 Порядку 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Якщо боржник обслуговується централізованою бухгалтерією, зазначені документи подаються до органу Казначейства, в якому відкрито рахунки відповідної бюджетної установи, при якій створена така централізована бухгалтерія (далі - централізоване обслуговування боржника).
Аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що безспірне списання коштів за рішенням суду провадиться з боржника - розпорядника бюджетних коштів.
Згідно наявних у матеріалах справи доказів, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не включене до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а тому заходи, які передбачені для Порядком 845 та про які зазначає позивач, у даному випадку не можуть бути застосовані казначейством.
Разом з тим, 05.06.2012 прийнятий Закон України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” № 4901-VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України “Про виконавче провадження” (далі - рішення суду), та особливості їх виконання (далі - Закон № 4901-VI).
Частина 1 статті 2 Закону № 4901-VI визначає, що Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4901-VI виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Заборгованість погашається в такій черговості:
у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, оскільки виконавчі листи у справах № 580/3354/21 та № 580/10187/21 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судового збору на загальну суму 4666,60 грн перебувають на виконанні у відповідача у третій черзі відповідно до вимог Закону № 4901-VI, а за приписами додатків 3 до Законів України про Державний бюджет України на 2021, 2022 та 2023 роки передбачені видатки на КПКВК 3504040 “Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою” в сумі 100 мільйонів гривень щорічно, яких не в повній мірі вистачає для оплати заборгованості навіть за першою чергою, то суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача.
При цьому суд зауважує, що перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державної бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями. Крім того, відповідач не відмовив позивачу у перерахуванні коштів, а лише зазначив про наявність черговості виконання рішень суду
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких слід відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача, який звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 192, код ЄДРПОУ 37930566);
3) третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 05.07.2023.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК