Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
05 липня 2023 року Справа № 520/8690/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Ярославська, буд. 1/29, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування пункту наказу, поновлення на посаді, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (надалі за текстом - ГУ НП в Харківській області, відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 Наказу №83 від 10.02.2023 ГУ НП в Харківській області "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУ НП в Харківській області" до ОСОБА_1 яким застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого СВ вiддiлення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності Харківського РУП №2 ГУ НП в Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що порушена процедура проведення службового розслідування, а саме позивач не ознайомлений з наказом ГУ НП в Харківській області від 24.01.2023 № 170. В ході службового розслідування не з'ясовано всі факти стосовно того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. Позивача не ознайомлено з матеріалами (висновками) службового розслідування. Крім того зазначено, що на час проведення службового розслідування та на 10.02.2023 прийняття Наказу №83 в розпорядженні ГУ НП в Харківській області в розумні вимог КАС України, були відсутні належні, припустимі докази вчинення позивачем дисциплінарних порушень, а саме відповідач керувалися виключно складеним протоколом про адміністративне правопорушення, без наявності судового рішення по справі за нормами КУпАП. На думку позивача фактично, без вирішення справи по її суті за нормами КУпАП не є можливим вважати наявність в його діях адміністративного правопорушення доведеним. Разом з цим з боку позивача зазначено, що наказ №83 від 10.02.2023 не відповідає вимогам ч. 4 ст. 40 КЗпПУ, відповідно до якої не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. А саме, в період з 08.02.2023 по 13.02.2023 позивач знаходився на лікарняному, відповідно до медичного висновку №ЗН7К-ХА5В-ЗХНВ-НККЕ від 13.02.2023.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п. 1 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
В зв'язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 10.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно зі змістом якої відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 24.01.2023 до ГУ НП в Харківській області надійшла доповідна записка т.в.о. начальника УГІ ГУ НП в Харківській області підполковника поліції Шадріна А.О. № 88/119-15/02-2023 за фактом можливого порушення службової дисципліни поліцейськими Харківського РУП № 2 ГУ НП в Харківській області.
Відповідно до відомостей, зазначених у вищевказаній доповідній записці, 23.01.2023 поліцейськими УПП в Харківській області ДПП НП України було складено адміністративні матеріали за ст. 124, ч. 1 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Харківського РУП № 2 ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 .
Службовим розслідуванням встановлено, що 23.01.2023 о 20:28 до оператора служби « 102» надійшло повідомлення ОСОБА_2 , 1994 р.н., про дорожньо-транспортну пригоду з потерпілими, яка сталась по АДРЕСА_2 . Даний факт був зареєстрований в журналі ЄО Харківського РУП № 2 ГУ НП в Харківській області (далі - ХРУП № 2) за № 1644.
Правоохоронними органами було встановлено, що водій автомобіля «NISSAN MAXIMA», н.з. НОМЕР_2 , власник ОСОБА_3 , яким виявився старший слідчий відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ ХРУП №2 капітан поліції ОСОБА_1, рухаючись разом із пасажирами - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по Велозаводському мосту, який розташований по просп. Героїв Харкова у напрямку вул. Академіка Павлова, м. Харків, не впорався з керуванням, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з бордюром з послідуючим з'їздом з моста у кювет. Внаслідок даної ДТП постраждалих осіб немає.
Поліцейські УПП в Харківській області, які прибули на місце ДТП встановили, що у ОСОБА_1 при собі були відсутні документи на право керування транспортним засобом: посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, а також поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ.
Поліцейськими при спілкуванні з ОСОБА_1 у останнього були виявленні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: хитка хода, нечітка мова та різкий запах алкоголю з ротової порожнини.
ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер», результат - 1,57 проміле (сеча), 1,22 проміле (кров).
Того ж дня, 23.01.2023 відносно капітана поліції ОСОБА_1 поліцейськими УПП в Харківській області складені протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД № 077899 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, серії ААД № 071734 за ст. 124 КУпАП, а також винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР № 6448831 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Членами дисциплінарної комісії 24.01.2023 о 09:00 здійснено виїзд до ХРУП № 2, де на робочому місці капітанам поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, проте останні від проходження даного огляду категорично відмовились, про що були складені акти про відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння від 24.01.2023 № 92/119-15-2023 та № 93/119-15-2023.
В ході службового розслідування капітану поліції ОСОБА_1 в порядку п.п. 1 п. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту було запропоновано надати пояснення щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце приблизно о 20:30 23.01.2023 по АДРЕСА_2 за його участі та з інших питань, проте останній від надання будь-яких пояснень категорично відмовився, посилаючись на ст. 63 Конституції України, про що був складений акт про відмову надавати пояснення від 24.01.2023 № 95/119-15-2023.
З метою встановлення детальних обставин події, збирання доказів, а також можливості отримання письмового пояснення 24.01.2023 з боку відповідача було здійснено телефонний дзвінок заявнику ОСОБА_2 за номером телефону НОМЕР_3 . У ході телефонної розмови останній повідомив, що 23.01.2023 приблизно о 20:30 він став свідком того, як автомобіль «NISSAN MAXIMA», н.з. НОМЕР_2 , з'їхав з Велозаводського моста в кювет. Підбігши до автомобіля, він побачив за кермом водія, а на задньому сидінні пасажирів - дівчину з темним волоссям та хлопця. Вказаним особам на вигляд було 30 років, при цьому пасажир автомобіля - хлопець перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Про факт ДТП він негайно повідомив на службу « 102» та викликав на місце швидку допомогу.
Опитаний свідок ДТП ОСОБА_6 , 1986 р.н., пояснив, що 23.01.2023 приблизно о 20:30 він рухався на своєму автомобілі «MITSUBISHI LANCER», н.з НОМЕР_4 , по просп. Героїв Харкова з боку 17-ї міської багатопрофільної лікарні у напрямку вул. Академіка Павлова, м. Харків. Під час проїзду Велозаводського моста він побачив, як водій автомобіля «NISSAN MAXIMA», який рухався у лівій смузі руху у попутному напрямку не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху та з'їхав з моста у кювет. Під'їхавши до місця ДТП, він побачив водія вищевказаного автомобіля - молодого хлопця, який сидів за кермом та пасажирів - дівчину та молодого чоловіка, які знаходилися на задньому сидінні. Вказані особи перебували у шоковому стані, проте тілесних ушкоджень внаслідок ДТП візуально ніхто не мав. В цей час до місця ДТП почали збігатися невідомі йому громадяни, які викликали на місце швидку допомогу та поліцію. По приїзду поліцейських пасажирка автомобіля - дівчина залишила місце події, а водій та інший пасажир почали надавати пояснення щодо обставин ДТП.
Опитаний військовослужбовець ЗСУ Харківського РТЦК ОСОБА_7 , 1997 р.н., пояснив, що 23.01.2023 о 08:00 він заступив на добове чергування з охорони Велозаводського моста, який розташований за адресою: просп. Героїв Харкова, буд. 118. Приблизно о 20:30 він почув гучний звук, схожий на грохот. Підійшовши до КПП «Гранд Текстиль», він побачив автомобіль «NISSAN MAXIMA», який злетів з моста в кювет, внаслідок чого зазнав значних механічних пошкоджень. Біля вказаного автомобіля знаходилися молодий хлопець та дівчина, які перебували з ознаками алкогольного сп'яніння. Через кілька хвилин з автомобіля виліз водій, який також перебував з ознаками алкогольного сп'яніння. Через деякий час на місце прибули поліцейські УПП та бригада ШМД. У зв'язку з тим, що водій та пасажири автомобіля не мали тілесних ушкоджень, останні від надання медичної допомоги відмовилися, після чого дівчина залишила місце події, при цьому хлопці залишились на місці. У подальшому йому стало відомо, що зазначені особи є поліцейськими.
З метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин учинення капітаном поліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, установлення причин і умов його учинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку 24.01.2023 за №89/119-15/02-2023 до УПП в Харківській області ДПП НП України було направлено відповідний запит щодо можливості опитати поліцейських, які були присутні при складанні 23.01.2023 адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 та з проханням надати записи з їх портативних відеореєстраторів.
За результатами відповіді встановлено, що на місці ДТП були присутні наступні поліцейські УПП в Харківській області: старші лейтенанти поліції ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , молодший лейтенант поліції ОСОБА_11 та старший сержант поліції ОСОБА_12 ..
Опитаний поліцейський взводу № 2 роти № 2 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП НП України старший сержант поліції ОСОБА_12 пояснив, що 23.01.2023 приблизно о 20:30 під час патрулювання у складі екіпажу «Купол-2103» разом з інспекторами цього ж взводу молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_11 та старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 на службовий планшет було отримано завдання про ДТП за адресою: просп. Героїв Харкова, буд. 118. Прибувши на місце, було виявлено автомобіль «NISSAN MAXIMA», н.з. НОМЕР_2 , який мав значні механічні пошкодження передньої та задньої частини кузова. Поряд з автомобілем перебувало декілька осіб. На місці було встановлено, що водієм автомобіля «NISSAN» виявився ОСОБА_1 ..
Крім того встановлено, що в автомобілі перебували пасажири: хлопець, який назвався ОСОБА_4 та дівчина (на вигляд приблизно 30 років, довге темне волосся, зріст приблизно 170 см, коричневе пальто). При спілкуванні з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 останні повідомили, що вони є військовослужбовцями ЗСУ, але потім змінили свої свідчення, назвавшись працівниками СБУ. Після з'ясування всіх обставин було встановлено, що вказані особи є слідчими СВ одного з територіальних підрозділів ГУ НП в Харківській області. Також у розмові ОСОБА_1 підтвердив, що саме він перебував за кермом автомобіля (відеозапис з нагрудних відео реєстраторів №№ 475001, 470170 - 20:53) та пред'явив у мобільному застосунку «ДІЯ» Е-документ, який підтверджував його особу.
Останній пояснив, що вони рухались на автомобілі по проспекту Героїв Харкова у центр міста, проїжджаючи Велозаводський міст його підрізав автомобіль військових, в результаті чого він виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з бордюром з послідуючим з'їздом з моста у кювет. Від медичної допомоги та госпіталізації ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовились. Про те, що ОСОБА_1 на момент ДТП перебував за кермом автомобіля «NISSAN» також підтвердили свідки ДТП, які були на місці події.
В ході оформлення матеріалів ДТП встановлено, що ОСОБА_1 не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію ТЗ, а також полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ.
У ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме хитка хода, нечітка мова та явний запах алкоголю з порожнини рота. Про даний факт було повідомлено ЧЧ УПП в Харківській області та керівництво. У зв'язку з цим на місце події прибув командир взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 УПП в Харківській області старший лейтенант поліції Морозов С.О. та інспектор цього ж взводу старший лейтенант поліції ОСОБА_10 . Водію - ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора «Drager» або у медичному закладі охорони здоров'я, останній погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» та разом із старшими лейтенантами поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на службовому автомобілі УПП поїхав до закладу охорони здоров'я. В медичному закладі ОСОБА_1 здав біоматеріал (сечу та кров) для визначення вмісту алкоголю. Результат виявився 1,57 проміле (сеча), 1,22 проміле (кров), про що лікарем був складений висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння від 23.01.2023 № 199.
У зв'язку з цим відносно ОСОБА_1 були складені протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД № 077899 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та серії ААД №071734 за ст. 124 КУпАП, а також винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР № 6448831 за ч. 1 ст. 126 КУпАП (відсутність у водія при собі посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію ТЗ).
Опитані командир взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП НП України старший лейтенант поліції Морозов С.О. та інспектори цього ж взводу старші лейтенанти поліції ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та молодший лейтенант поліції ОСОБА_11 надали пояснення, аналогічні поясненню старшого сержанта поліції ОСОБА_12 ..
Старший слідчий відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Харківського РУП № 2 ГУ НП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_4 , від надання будь-яких пояснень щодо події, яка мала місце 23.01.2023 о 20:30 по АДРЕСА_2 за його участі категорично відмовився, посилаючись на ст. 63 Конституції України, про що був складений акт про відмову надавати пояснення від 24.01.2023 № 96/119-15-2023.
У ході службового розслідування дисциплінарною комісією під час перегляду відеозаписів, здійснених на портативні відеореєстратори поліцейських УПП в Харківській області встановлено, що обставини, викладені у поясненнях поліцейських УПП, які перебували на місці ДТП та свідків даної події, повністю підтверджуються наданими відеозаписами об'ємом 13 гб, які долучені до матеріалів службового розслідування.
Крім цього, під час перегляду відеозапису, здійсненого на нагрудний відеореєстратор № 475001 (20:36) було ідентифіковано особу дівчини, яка зі слів свідків ДТП, перебувала в салоні автомобіля «NISSAN MAXIMA», н.з. НОМЕР_2 , у якості пасажирки та після скоєння ДТП залишила місце події. Останньою виявилась старший слідчий відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Харківського РУП № 2 ГУ НП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_5 . Перебування капітана поліції ОСОБА_5 на місці ДТП підтвердили свідки ДТП - військовослужбовець ЗСУ Харківського РТЦК ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які по фотокартці з особової справи капітана поліції ОСОБА_5 упізнали останню.
У ході службового розслідування капітану поліції ОСОБА_5 було запропоновано надати пояснення з приводу ДТП, яке мало місце 23.01.2023 о 20:30 по АДРЕСА_2 , проте остання від надання будь-яких пояснень категорично відмовився, посилаючись на ст. 63 Конституції України, про що був складений акт про відмову надавати пояснення від 24.01.2023 № 94/119-15-2023.
Згідно відомостей ознайомлення особового складу СВ ХРУП № 2 ГУ НП в Харківській області встановлено, що майори поліції ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , капітани поліції ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під особистий підпис ознайомились з наказом НП України «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції» від 19.07.2022 № 507, та з ними було проведено додатковий інструктаж з питань дотримання Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, а також ПДР України під час керування службовим та власним автотранспортом, про що свідчать їх підписи в зазначених відомостях.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог та доводам відповідача, суд виходить з таких норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини у цій справі врегульовані Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі за текстом - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 № 2337-VIII (надалі за текстом - Дисциплінарний статут, Закон № 2337-VIII), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 № 1355/32807 (надалі за текстом - Порядок № 893).
Стосовно правового обґрунтування позивача про те, що на час проведення службового розслідування та на 10.02.2023 прийняття Наказу № 83 в розпорядженні ГУ НП в Харківській області в розумні вимог КАС України, були відсутні належні, припустимі докази вчинення позивачем дисциплінарних порушень, а саме відповідач керувався виключно складеним протоколом про адміністративне правопорушення, без наявності судового рішення по справі за нормами КУпАП.
Судом встановлено, що службове розслідування розпочалось через надходження доповідної записки т.в.о. начальника УГІ ГУ НП в Харківській області підполковника поліції Шадріна А.О. № 88/119-15/02-2023 за фактом можливого порушення службової дисципліни поліцейським Харківського РУП № 2 ГУ НП в Харківській області, а не через надходження до органу поліції матеріалів вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.
За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт.
У разі притягнення таких осіб до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі направлення особи, яка вчинила таке насильство, на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, здійснюється на загальних підставах.
Інші, крім зазначених у ч. 1 цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Статтею 221 КУпАП розгляд матеріалів складених щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, здійснюється лише в порядку судового розгляду. Тобто, якщо б стосовно позивача були б складені матеріали у вигляді постанови або протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, що відповідно до ст. 221 КУпАП не повинні розглядатись в порядку судового розгляду, дані б матеріали направлялись би до суб'єкта владних повноважень, тобто до ГУ НП в Харківській області
За таких обставин на підставі п. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту, ГУ НП в Харківській області службове розслідування не призначало а вирішувало питання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності на підставі наявних матеріалів про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Таким чином законодавець визначив неможливість притягнення до юридичної відповідальності одного виду.
Суд констатує, що залежно від галузевої структури права розрізняють такі види юридичної відповідальності: конституційну, матеріальну, дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову, кримінальну.
Таким чином положеннями законодавств розмежовано адміністративну та дисциплінарну відповідальності.
Крім цього суд зазначає, що не приймає твердження позивача про виключний розгляд дисциплінарних питань за результатами розгляду питання в розрізі КУпАП, як таке що законодавчо не обумовлено.
Отже враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що твердження позивача є таким, що не відповідає дійсності та сформовано на помилковому трактуванні законодавства.
Відповідно до ст. 221 КУпАП адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, розглядається виключно судом, а не суб'єктом владних повноважень - ГУ НП в Харківській області.
Разом з цим суд зазначає, що сам факт надходження матеріалів стосовно позивача в порядку ч. 1 ст. 130 КУпАП є законодавчо обумовленим рухом цих документів (документообіг) до уповноваженого на їх розгляд суб'єкту (відповідний суд), та не може вважатись надходженням документів в розумінні положень наказу МВС України № 893.
За таких обставин наведена правова позиція позивача є такою, що не ґрунтується на положеннях законодавства та як наслідок не підлягає задоволенню.
Стосовно процедури проведення службового розслідування та встановлення наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, суд зазначає наступне.
Суд констатує, що Законом України про Дисциплінарний статут Національної поліції України та Наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» не передбачено обов'язку знайомити особу відносно якої призначається службове розслідування з наказом про призначення.
Разом з цим суд зазначає, що передбачено обов'язок дисциплінарної комісії вжити дій на отримання пояснення від особи і право особи надавити пояснення та заявляти клопотання.
Таким чином у разі призначення службового розслідування відсутній обов'язок ознайомлювати з наказом про призначення, однак в ході проведення і спроби отримання пояснення, дисциплінарна комісія повідомляє про підстави, тобто наказ про призначення і опитує, а у особи з'являєтеся право, при наявності відповідного бажання, ознайомитися з наказом та матеріалами службового розслідування.
Своє право особа може реалізувати через клопотання, яке письмово виражає у формі рапорту (рапорт - службовий документ з приводу питань службового чи особистого характеру, з яким особа може звертатися до інших посадових осіб для вирішення тих чи інших питань).
Підсумовуючи викладене, твердження позивача про те, що порушена процедура, і ці порушення виразились в тому, що його не ознайомили з початком службового розслідування є необґрунтованими, так як такого обов'язку не передбачено законодавством.
Правова позиція позивача сформовано без жодного посилання на норму права, якою б це було визначено.
Позивач, не маючи бажання скористатись даним правом, в ході службового розслідування не надав жодних пояснень щодо вищезазначеної події, яка відбулась 23.01.2023, ним також не було долучено до матеріалів службового розслідування жодних документів, про підтвердження його перебування, під час проведення службового розслідування на лікарняному, хоча у останнього була така можливість, і ніхто з членів дисциплінарної комісії не перешкоджав йому в реалізації його прав, що передбачені Дисциплінарним статутом.
Окремо суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи як запровадження у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантської години (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування.
Відповідно до розпорядження Харківської обласної військової адміністрації від 05.12.2022 № 199В на території Харківської області, а саме у м. Харків введена комендантська година з 23:00 до 05:00.
У зв'язку з вищевикладеним вбачається, що в діях позивача вбачається порушення службової дисципліни, що виразилося в особистій недисциплінованості, умисному невиконанні норм чинного законодавства України, порушенні Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов'язання з гідністю нести високе звання поліцейського.
Авторитет поліції нерозривно пов'язується з авторитетом поліцейського, оцінкою його поведінки як у професійній сфері, так і поза межами його професійної (службової) діяльності. Поліцейський повинен докладати всіх зусиль, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Позивач не залишився осторонь від протиправних дій, які підривають авторитет Національної поліції України, не виконав зобов'язання бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, що є порушенням пунктів 1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту.
В постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 420/3659/19 зазначено, що вирішення питання щодо наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку в діянні поліцейського не залежить від результатів провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки посадова особа за наслідками службового розслідування притягується до дисциплінарної відповідальності не у зв'язку з вчиненням адміністративного правопорушення, а у зв'язку із порушенням службової дисципліни, Дисциплінарного статуту і, відповідно, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» зобов'язань в частині неухильного дотримання нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського та виконання наказів керівництва, що призвело до дискредитації звання поліцейського і негативно вплинуло на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції х боку суспільства.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховуючи правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 06.04.2021 у справі № 420/3659/19 та беручи до уваги зміст ч. 5 ст. 242 КАС України, зазначає, що окреслена правова позиція підлягає застосуванню в рамках розгляду адміністративної справи № 520/8690/23.
Стосовно тверджень позивача, що він не керував транспортним засобом суд зазначає, що окреслене спростовується відеозаписами з нагрудних відео регістраторів № 475001 та 470170 на часовому проміжку 20:53, а тому дане твердження позивача суд не приймає, як таке що спростовується належними доказами.
Стосовно тверджень позивача, що наказ №83 від 10.02.2023 не відповідає вимогам ч. 4 ст. 40 КЗпПУ, відповідно до якої не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці, а саме, в період з 08.02.2023 по 13.02.2023 позивач знаходився на лікарняному, відповідно до медичного висновку №ЗН7К-ХА5В-ЗХНВ-НККЕ від 13.02.2023.
Позивач вказував на незаконність його звільнення під час тимчасової непрацездатності. Судом з матеріалів справи встановлено, що таке звільнення справді було під час вказаної непрацездатності (медичного висновку №ЗН7К-ХА5В-ЗХНВ-НККЕ від 13.02.2023), що відповідно до положень ч. 3 ст. 40 КЗпПУ є підставою для поновлення позивача на роботі.
Проте суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпПУ не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Рішенням Конституційного Суду України від 4 вересня 2019 року № 6-р (II)/2019 у справі за конституційною скаргою особи щодо відповідності Конституції (конституційності) положень ч. 3 ст. 40 КЗпПУ визнано такими, що відповідають Конституції (є конституційними), положення ч. 3 ст. 40 КЗпПУ.
Конституційний Суд України зазначив, що положеннями ч. 3 ст. 40 КЗпПУ закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.
Суд враховує, що наказ про звільнення позивача видано 10.02.2023, тобто у період, коли позивач був непрацездатний, що є порушенням ч. 3 ст. 40 КЗпПУ.
Проте наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.
Принагідно суд зазначає, що часові проміжки видання наказу про звільнення жодним чином не кореспондуються з обставинами (встановленими фактами) проведеного службового розслідування та не впливають на причинно-наслідкові умови виникнення та виявлення дисциплінарних порушень.
За таких обставин суд приходить до висновку про зміну дати звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого СВ вiддiлення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності Харківського РУП №2 ГУ НП в Харківській області з 10.02.2023 на 14.02.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань зокрема бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом (частина 1 статті 24 Закон № 580-VIII).
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Положення окресленої норми не знаходять відклик у готовності позивача через вживання алкогольних напоїв.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону № 580-VIII. особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Згідно з частинами 1 та 2 статті 19 Закону №580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону № 580-VIII, зобов'язує поліцейського, з-поміж іншого, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції (п. 1, 2, 4, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Відповідно до вимог абзаців другого та третього пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правил етичної поведінки) під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Згідно з ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок проведення службових розслідувань в органах поліції, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення станом на час виникнення спірних правовідносин визначався Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок №893).
Пунктом 2 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до п. 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з п. 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч. 1 ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частиною 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Отже, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарних проступків, зокрема, невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
Судом встановлено, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що виразилося у порушенні вимог за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», абзацу 2 ч. 5 ст. 14 та абзацу 8 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 2.1 «а», п. 2.1 «б», п. 2.1 «г», п. 2.9 «а» ПДР України, п. 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 та застосовано до старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Харківського РУП № 2 ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_15 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Вказане є неприпустимим також зважаючи на введення на території України воєнного стану з 24.02.2022, у результаті чого позивач як співробітник поліції зобов'язаний виконувати як свої безпосередні функціональні обов'язки, так і завдання, пов'язані із захистом територіальної цілісності України.
Вказане свідчить, що позивач як співробітник поліції своєю поведінкою дискредитує звання складу органів Національної поліції.
Дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Вчинення дій, що дискредитують органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 815/3636/15, у якій суд зазначив, що поняття "дискредитація" перебуває у тісному зв'язку із поняттям "дотримання морально-етичних норм" та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов'язано із вчиненням правопорушення та набрання чинності рішенням суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч.1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію", поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Національну поліцію", у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 8, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до пункт 1.1 Розділу ІІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року №155 "Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України", кожен громадянин України, який вступає на службу до органів внутрішніх справ, добровільно покладає на себе обов'язок служіння Українському народові й захисту свободи, демократії, законності та правопорядку.
Пунктом 2.2 Розділу ІІІ вищевказаного Наказу передбачено, що професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.
Відповідно до п. 3.2 - 3.3 Розділу ІІІ Наказу, службова діяльність працівника органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до такого морального принципу як лояльність, що передбачає вірність державі, повагу і коректне ставлення до державних та громадських інститутів, державних службовців.
Працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання справа честі і обов'язку кожного працівника органів внутрішніх справ.
Пунктом 4.1 Розділу ІІІ Наказу встановлено, що працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе певні моральні зобов'язання, а саме: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності, виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи.
Згідно ч. 3 пункту 7.8 Розділу ІІІ Наказу, працівник, який порушує принципи і норми професійної етики, втрачає добре ім'я і честь, дискредитує органи внутрішніх справ.
Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.
Крім того з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.
Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 по справі №815/4478/16.
Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).
Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 по справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява № 34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії" (заява № 63235/00).
Згідно із частиною 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння (пункти 1, 2 4, 6 та 14 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Отже, в разі протиправних діянь та вчинення дисциплінарного проступку, поліцейський несе дисциплінарну відповідальність у вигляді стягнення, вид якого визначається в залежності від характеру вини та скоєного проступку. При цьому, характер вини та ступень тяжкості дисциплінарного проступку (неналежне виконання посадових обов'язків, вчинення дій або бездіяльності під час несення служби, що підривають авторитет поліції, тощо) визначається під час проведення у відношенні поліцейського службового розслідування, в результаті чого і обирається вид дисциплінарного стягнення, який застосовується до винної особи.
Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" не передбачено будь-яких критеріїв тяжкості проступку, за який поліцейський несе дисциплінарну відповідальність і відповідно до якого необхідно застосовувати той чи інший вид дисциплінарного стягнення.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Таким чином, начальникові ГУ НП у Харківській області одноособово надано право приймати рішення відповідно до поліцейських про застосовування виду дисциплінарного стягнення виходячи із тяжкості вчинення проступку.
Аналогічна позиція про застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 807/754/17, яка також враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування складений у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Україні. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами.
Зважаючи, що службовим розслідуванням підтверджено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог Конституції України, Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України "Про Національну поліцію", а також Правил етичної поведінки поліцейських, чим підірвано авторитет Національної поліції України, чим порушено службову дисципліну, що є несумісними із подальшим проходженням служби в органах поліції, обставин, що пом'якшують відповідальність, не встановлено як в ходів службового розслідування так і в ході розгляду даної справи, отже правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Оскільки інші позовні вимоги є похідними від вимог про скасування наказів, вони також не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування пункту наказу, поновлення на посаді - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складено та підписано 05.07.2023.
Суддя Супрун Ю.О.