Справа № 500/2162/23
30 червня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П. за участю:
секретаря судового засідання Порплиці Т.В.
представника позивача Жеребецька І.О.
представника відповідача Манишин О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - відповідач, Військова частина НОМЕР_1 ), в якій просить
визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, прийняте інспектором прикордонної служби 1-ї категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) майстер-сержантом ОСОБА_2 від 17.04.2023 відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, прийняте інспектором прикордонної служби вищої категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (тип А) майстер-сержантом Артемом Ендзевичем від 18.04.2023 відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.01.2020 Службою у справах дітей Зборівської районної державної адміністрації позивачу видано посвідчення № 62 на підставі розпорядження голови Зборівської районної державної адміністрації від 22.01.2020 № 8-од, яким ОСОБА_1 призначений опікуном над чотирма дітьми та їх майном. ОСОБА_1 має право на перетин державного кордону в силу абз.8 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Позивач 17.04.2023 мав намір перетнути державний кордон України з Республікою Польща в міжнародному автомобільному пункті пропуску "Краківець", з метою тимчасового працевлаштування. На наступний день - 18.04.2023 позивач повторно намагався перетнути державний кордон України з Республікою Польща в міжнародному автомобільному пункті пропуску "Шегині". Рішення відповідача про відмову у перетинанні державного кордону України є протиправним, оскільки позивачем надано на паспортний контроль оригінали документів, що підтверджують підставу для його виїзду за кордон. Водночас, посадовими особами в оскаржуваних рішеннях не вказано конкретних документів, які повинні були бути подані для виїзду за кордон.
Ухвалою суду від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
На виконання вимог вказаної ухвали, 16.06.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" чітко визначено категорії військовозобов'язаних громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, але поряд з тим приписи зазначеної норми права не регулюють питання перетинання державного кордону. Законодавство України не покладає на Відповідача обов'язку ведення вичерпного переліку документів, необхідних для перетину державного кордону. Відповідач не формує державну політику з питань виїзду за кордон громадян України в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану. Уповноважена посадова особа, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон, може прийняти рішення про пропуск через державний кордон лише при документальному підтвердженні того, що громадянин не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Разом з тим, позивачем не надано відповідних документів, які б підтверджували факти відстрочки від призову під час мобілізації, на яку останній посилається у позовній заяві. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з мотивів, наведених в позовній заяві, просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 від 29.12.2021 та паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 від 13.04.2018.
Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області за № 2 від 16.01.2020 ОСОБА_1 призначено опікуном над дітьми, які позбавлені батьківського піклування: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
22.01.2020 Службою у справах дітей Зборівської районної державної адміністрації позивачу видано посвідчення № 62 на підставі розпорядження голови Зборівської районної державної адміністрації від 22.01.2020 № 8-од, яким ОСОБА_1 призначений опікуном над чотирма дітьми та їх майном.
Згідно довідки про склад сім'ї № 422, виданої 20.04.2023 Озернянською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 дійсно разом з підопічними дітьми постійно проживає в АДРЕСА_1 без реєстрації.
17.04.2023 інспектором прикордонної служби 1-ї категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) майстер сержантом ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
18.04.2023 інспектором прикордонної служби вищої категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (тип А) майстер сержантом ОСОБА_7 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування вказаних рішень зазначено, що на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року", постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 № 57, громадянина України ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як вказаний громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підстави для виїзду за кордон.
Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон №1710-VI).
Згідно з ч.1, 2 ст.2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Пунктом 1 ч.3 ст.2 Закону №1710-VI передбачено, що прикордонний контроль здійснюється щодо осіб, які перетинають державний кордон.
Прикордонний контроль включає, зокрема, перевірку документів (п.1 ч.4 ст.2 Закону №1710-VI).
В силу вимог ч.1 ст.3 Закону №1710-VI під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про Державну прикордонну службу України", іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.
Згідно із ч.1, 3 ст.6 Закону №1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
Порядок відмови у перетинанні державного кордону іноземцям, особам без громадянства та громадянам України визначено ст.14 Закону №1710-VI.
Так, відповідно до ч.1 ст.14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 №3854-ХІІ (далі - Закон №3854-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №3854-ХІІ громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
За змістом ст.2 Закону №3854-ХІІ документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України (ст.3 Закону №3854-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 №57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі - Правила №57).
Згідно з п.12 Правил №57 для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
На підставі рішення уповноваженого законом державного органу про тимчасову відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду), прийнятого відповідно до статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (3857-12), уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє громадянину у перетинанні державного кордону, про що виносить обґрунтоване письмове рішення із зазначенням причин відмови, один примірник якого видається громадянинові (п.15 Правил №57).
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в обґрунтування підстав прийняття оспорюваних Рішень про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, від 17.04.2023 та від 18.04.2023 зазначено, що громадянину України тимчасово обмежено у праві виїзду з України у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не зміг надати на паспортний контроль документи, які підтверджують підставу для виїзду за кордон.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 3857-XII право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:
1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;
3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;
4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;
5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;
9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.
10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Однак, відповідачем в оскаржуваних Рішеннях не зазначено жодної законодавчо визначеної підстави для тимчасового обмеження позивачу права на виїзд з України.
Крім того, у Рішеннях не зазначено документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, які громадянин України не зміг надати на паспортний контроль.
Також у судовому засіданні представник відповідача тричі не зміг надати відповідь, щодо питання - " яких саме документів невистачало позивачу для виїзду за межі території України?" .
При цьому, оскаржувані Рішення не містять правової оцінки поданим позивачем документам на підтвердження підстави для виїзду за кордон.
У даному контексті суд наголошує, що відповідно до вимог п.2-6 Правил №57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Поряд з цим, абз.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 є опікуном, на утриманні якого перебуває троє дітей, що позбавлені батьківського піклування віком до 18 років.
Таким чином, позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки належить до категорії осіб, визначених в абз.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та наділений правом перетину державного кордону в умовах воєнного стану в силу положень п.2-6 Правил №57.
Більше того, позивач протягом 2023 року уже перетинав державний кордон України (а.с. 26) і чому відпала підстава для перетину кордону в даних спірних випадках, відповідач не обгрунтував.
Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про те, що позивач, пред'явивши під час перетину державного кордону документи, які підтверджують, що він є опікуном, на утриманні якого перебуває троє дітей, що позбавлені батьківського піклування віком до 18 років, мав право на перетин державного кордону України, що дає підстави для висновку про невідповідність оскаржуваних Рішень про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, від 17.04.2023 та від 18.04.2023, прийнятих не на підставі та не у спосіб, що передбачений законодавством України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже такі є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 1073,60 грн. відповідно до платіжної інструкції № 0.0.2998387972.1 від 15.05.2023.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в перетинанні державного кордну України громадянину України, який досяг 16 - річного віку від 17.04.2023 прийняте майстер - сержантом ОСОБА_8 щодо ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в перетинанні державного кордну України громадянину України, який досяг 16 - річного віку від 18.04.2023 прийняте майстер - сержантом ОСОБА_7 щодо ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 липня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );
Головуючий суддя Мандзій О.П.