Справа № 540/7875/21
03 липня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.11.2021 року №301356,-
ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №301356 від 09.11.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.11.2021 року №301356.
Згідно з розпорядженням Верховного Суду №11/0/9-22 від 18.03.2022, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду та визначено її Одеському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справі між суддями від 27.03.2023 року справу №540/7875/21 передано для розгляду головуючому судді Харченко Ю.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що діючими нормативно правовими документами, регулюючими порядок здійснення перевезень пасажирів автомобільним транспортом, не передбачено наявність будь-якого затвердження чи погодження на схемі маршруту, як на окремому документі. Таким чином, водій повинен мати та пред'являти документ, який містить лінію шляху проходження маршруту на відповідній місцевості - схему маршруту, при цьому законодавством не передбачено окремого затвердження перевізником схеми маршруту. Під час проведення перевірки, на запит інспектора щодо наявності схеми маршруту, водієм було пред'явлено інспектору схему маршруту. Однак, коли інспектор почав вимагати саме «затверджену перевізником схему маршруту», водій повідомив, що затверджена схема маршруту знаходиться у перевізника (пояснення водія містяться в акті про перевірку). Отже, враховуючи те, що на позивача накладено санкції саме за відсутність у водія затвердженої схеми маршруту, а також беручи до уваги наявність у водія, та пред'явлення інспектору, в ході перевірки, діючої схеми маршруту, позивач вважає, що оскаржувана Постанова винесена з порушенням діючого законодавства та підлягає скасуванню.
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) надала до суду відзив (від 05.05.2023 р. вхід.№ЕП/15977/23), в якому наголошено на безпідставність позовних вимог, зазначивши, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці автостанція (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт від 08.10.2021 року № 311618, який є носієм доказової (автостанції) за інформації (доказової бази), та встановлено, відсутність схеми маршруту. Надані до позову матеріали не є юридично значимими документами, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання інших матеріалів, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці подій фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин. Таким чином, доводи Позивача про наявність зазначених документів у водія під час проведення перевірки відповідач вважає необґрунтованими.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 р. прийнято до свого провадження справу №540/7875/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.11.2021 року №301356.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 08.10.2021 року Головними спеціалістами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено перевірку транспортного засобу Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 .
За результатами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено Акт від 08.10.2021 року № 311618.
Зокрема, з наявного в матеріалах Акта від 08.10.2021 року № 311618, вбачається, що під час перевірки транспортних засобів були виявлені порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме під час надання послуг з регулярних перевезень пасажирів за маршрутом Херсон-Генічеськ рейс « 21731, перевізник не забезпечив водія документами, передбаченими ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме схема маршруту, затверджена перевізником, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60, а саме абзац 3 ч. 1 перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме схема маршруту.
На підставі вищезазначеного Акта перевірки, в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальником відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Херсонській області, - 09.11.2021 року винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 301356, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у загальному розмірі 17 000 грн., згідно з абз.3 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Вищеозначена позиція суб'єкта владних повноважень послугувала підставою для звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Херсонського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.11.2021 року №301356, є такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека).
Відповідно до п. 1 вказаного Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п. 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно з п. 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
Згідно з п. п. 14,15 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Приписами п. п. 20, 21 Порядку № 1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Положеннями ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачені вимоги до автомобільного перевізника, зокрема, автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.05.2010 року № 278, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 року за № 408/17703, затверджений «Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту» (далі - Порядок № 278).
Згідно з пунктом 1.3 Порядку 278 автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.
Відповідно до п.1.4. Порядку №278 схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та представникам Державної автомобільної інспекції МВС України (далі - Державтоінспекція).
З матеріалів справи встановлено, що підставою для складення Акта №311618 від 08.10.2021 року слугувало те, що в ході перевірки транспортного засобу Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 , на момент перевірки у водія були відсутні документи, передбачені ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: схеми руху маршруту.
При цьому, суд зазначає, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці події (автостанція) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини.
Суд також погоджується з доводами відповідача, що носієм доказової інформації щодо встановлених обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події (автостанції) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено Акт від 08.10.2021 року № 311618, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та в якому встановлено відсутність схеми маршруту.
Водночас, суд зазначає, що надані до позову матеріали не є юридично значимими документами, оскільки були відсутні на місці події, тоді як фактичні обставини зафіксовані саме у Акті, який є первинним носієм доказової інформації. Надання інших матеріалів, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих у Акті проведення перевірки, не створює для цього Акта наслідків юридично дефектного документу, та не нівелює зафіксованих у ньому фактичних обставини.
Таким чином, оскільки схеми маршруту входить до переліку обов'язкових документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення і які водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, застосування адміністративно-господарського штрафу за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення таких документів, суд вважає правомірним.
Окрім того, судом встановлено, що водій - ОСОБА_2 , був ознайомлений з Актом від 08.10.2021 року № 311618, підписав його, та в графі Акта: «Пояснення водія про причини порушень» надав пояснення: - «Схема маршрута находится у перевозчика, лицензия находится у перевозчика», а отже, вказаними поясненнями водій підтвердив відсутність на момент перевірки документів, необхідність наявності котрих визначено статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме схеми маршруту.
Відтак, аналізуючи вище окреслене, а також наявні у матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та підтвердженності висновків Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, викладених в Акті від 08.10.2021 року № 311618, та як наслідок безпідставності та неправомірності вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №301356 від 09.11.2021 року, та відповідно відсутності законодавчо передбачених підстав для їх задоволення.
Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві, та додаткових письмових поясненнях до адміністративного позову, а решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.11.2021 року №301356, не є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а отже не підлягають задоволенню, з вищеокреслених підстав.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.11.2021 року №301356, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 03.07.2023 р., з урахуванням знаходження судді Ю.В. Харченко у відпустці, у період часу з 12.05.2023 р. по 06.06.2023 р., а також на лікарняному - з 07.06.2023 р. по 14.06.2023 р., включно.
Суддя Ю.В. Харченко
.