справа№380/11466/23
05 липня 2023 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови ,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ - 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ - 43316386) про скасування постанови ВП № 69379523 від 26.04.2023 року про накладення штрафу у розмірі 5100, 00 грн.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп'як О.О.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 26.04.2023 ВП №69379523 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду є протиправною, оскільки винесена всупереч вимогам ст.18 та ст.75 Закону України “Про виконавче провадження”. Зазначає, що ним виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі №380/8147/21, а здійснення виплати компенсації за період з01.01.2018 по 31.01.2021 в сумі 17147, 07 грн., буде виплачена після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України.
Позивач покликається на те, що умовами для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання судового рішення та відсутність поважних причин невиконання судового рішення. Вважає, що в спірному випадку наявні поважні причини такого невиконання, оскільки невиплата пенсії пов'язана з відсутністю відповідного фінансового забезпечення, а тому підстави для застосування штрафу за невиконання рішення суду відсутні. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач 16.06.2023 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на момент її винесення доказів про виконання рішення суду боржником подано не було. Відповідач зазначає, що вказаний закон чітко визначає дії, які повинен вчинити державний виконавець у випадку невиконання рішення суду, зокрема, єдиним заходом примусового виконання рішення зобов'язального характеру є застосування штрафу до боржника. Вказує, що в порядку статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» 26.09.2022 та 15.11.2022 начальнику Головного управління ПФУ у Львівській області Недзельській Галині Всеволодівні скеровано вимоги про повідомлення інформації про стан виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/8147/21, з наданням документального підтвердження його виконання. Однак, станом на 26.04.2023 вимог виконавчого документа не виконано. У державного виконавця відділу відсутні будь-які документальні підтвердження щодо виконання в повному обсязі виконавчого документа. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
У відзиві також заявлено клопотання про заміну найменування відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відтак, судом враховується вірне найменування відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 29 травня 2023 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали. У визначений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 09 червня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі №380/8147/21 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні її перерахунку з 01.04.2019 на підставі довідки Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17.02.2021 №С/152, максимальним розміром. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17.02.2021 №С/152, без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру доплати до пенсії, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 у справі №380/1407/20. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату доплати до пенсії, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 у справі №380/1407/20 ОСОБА_1 без зменшення її розміру. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої доплати до пенсії за весь час затримки виплати - з 01.01.2018 по день фактичної виплати доплати до пенсії відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021р. в адміністративній справі № 380/8147/21 залишено без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
22.07.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Тарабан Оленою Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 69379523 з примусового виконання виконавчого листа №380/8147/21, виданого 10.05.2022 Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої доплати до пенсії за весь час затримки виплати - з 01.01.2018 по день фактичної виплати доплати до пенсії відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження позивач отримав, що ним не заперечується.
26.09.2022 за вихідним № 32699 відповідачем скеровано вимогу позивачу про надання інформації про стан виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/8147/21, з наданням документального підтвердження виконання згаданого судового рішення.
Листом від 14.10.2022 №1300-5308-8/94088 позивач звернувся до відповідача із проханням про відкладення проведення виконавчих дій, у зв'язку із зверненням до Львівського окружного адміністративного суду із заявою від 31.08.2022 №1300-5902-7/78469 про роз'яснення вказаного судового рішення.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі №380/8147/21 у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про роз'яснення судового рішення відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року про відмову в роз'ясненні судового рішення у справі № 380/8147/21 - без змін.
26.04.2023 за невиконання рішення суду та відсутність в державного виконавця будь-яких документальних підтверджень щодо виконання в повному обсязі виконавчого документа державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн, та зобов'язано виконати рішення суду. Одночасно зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність. Постанову про накладення штрафу від 26.04.2023 позивачем отримано 10.05.2023 за вх№ 4734/14, що підтверджено позивачем у позовній заяві.
Позивачем до матеріалів справи додано розрахунок компенсації ОСОБА_1 , відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року у справі 380/8147/21, яке залишено в силі Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022 року у справі № 380/8147/21 на рішення Львівського окружного адміністративного від 17.08.2020 у справі № 380/1407/20 період з 01.01.2018 по 31.01.2021 (визначення індексу за січень 2018 року по 31.01.2021 року).
Вважаючи постанову від 26.04.2023 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн протиправною, позивач звернувся до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За приписами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч.ч.2, 4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 5 №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Так, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 цього Закону).
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).
Приписами статті 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних доходів громадян; на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З системного аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VIII слідує, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 26.04.2023 накладено штраф на ГУ ПФУ у Львівській області за невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі №380/8147/21 в межах виконавчого провадження ВП №69379523 у розмірі 5100,0 грн, та зобов'язано виконати рішення суду щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої доплати до пенсії за весь час затримки виплати - з 01.01.2018 по день фактичної виплати доплати до пенсії відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначає, що Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021року у справі № 380/8147/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області виконано. Компенсація за період з 01.01.2018 року по 31.01.2021 року в сумі 17147, 07 грн., буде виплачена після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України.
Аналізуючи наведені положення Закону №1404 в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 по справі №0840/3476/18, від 19.09.2019 по справі №686/22631/17, від 07.11.2019 по справі №420/70/19 та від 20.05.2021 по справі №420/5465/18 та відповідно до ч. 5 с.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.
У спірному випадку причиною невиконання судового рішення у справі №380/8147/21 позивач зазначає обставини відсутності відповідного фінансового забезпечення та звернення позивачем за роз'ясненням щодо виконання рішення суду у справі №380/8147/21.
Однак, як встановлено судом, позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою від 31.08.2022 №1300-5902-7/78469 про роз'яснення судового рішення, про що повідомив відповідачу листом від 14.10.2022 №1300-5308-8/94088 з проханням про відкладення проведення виконавчих дій з цих підстав.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі №380/8147/21 у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про роз'яснення судового рішення відмовлено.
15.11.2022 за вихідним № 37917 відповідач повторно скерував позивачу вимогу про надання інформації про стан виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/8147/21, з наданням документального підтвердження виконання згаданого судового рішення, посилаючись на наявність ухвали про відмову ГУ ПФУ у Львівській області в роз'ясненні судового рішення від 26.10.2022 у справі № 380/8147/21. Проте, жодних дій щодо виконання рішення суду чи повідомлення відповідача про причини його невиконання позивач не вчинив, докази такого в матеріалах справи відсутні.
В подальшому за результатами оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року про відмову в роз'ясненні судового рішення у справі № 380/8147/21 в апеляційному порядку постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а ухвалу суду без змін.
В період з 09 січня 2023 року (прийняття постанови апеляційним судом) до 26 квітня 2023 року (прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу), тобто протягом більше трьох місяців жодних дій щодо виконання рішення суду чи повідомлення відповідача про причини його невиконання позивач не вчинив, докази такого в матеріалах справи відсутні.
Інших доказів, які вживалися ГУ ПФУ у Львівській області з метою виконання рішення суду у справі №380/8147/21 позивачем не подано, а судом не встановлено.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Предметом доказування відповідно до ч.2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказів поважності причин невиконання судового рішення позивачем не подано, судом не встановлено.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази суд приходить до висновку, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього, доказів протилежного суду не подано.
Суд вказує на те, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Виконання рішення суду не може бути поставлено у залежність від наявності певних умов.
Суд також зазначає, що у випадку виникнення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду в порядку ст.378 КАС України із заявою про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду, встановлення способу і порядку виконання судового рішення, однак позивач таких дій не вчиняв, доказів протилежного суду не надано, що свідчить про невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, без поважних причин.
У Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2018 №10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України” (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що приймаючи постанову про накладення штрафу від 26.04.2023 ВП№ 69379523, відповідач дотримався засад виконавчого провадження, викладених у статті 2 Закону України “Про виконавче провадження”, постанова про накладення штрафу від 26.04.2023 ВП № 69379523 відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -
в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна