05 липня 2023 року Справа №320/3514/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у прийнятті рішення №103230000719 від 18 липня 2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі заяви №2430 від 02 жовтня 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області скасувати в повному обсязі прийняте рішення №103230000719 від 18 липня 2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, та призначити і виплачувати з 02 жовтня 2020 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що перебуває на обліку в пенсійному органі як застрахована особа, у віці 46 років 2 місяці 2 дні подала 02.10.2020 до Пенсійного фонду заяву (№2430) з урахуванням висновків Рішення Касаційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та Порядку №22-1, із доданими усіма належними документами, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та рішенням №103230000719 від 18 липня 2022 року відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за відсутності досягнутого віку та набутого спеціального стажу за Списком №1.
ОСОБА_1 вказує про наявність рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 по справі №320/2413/21, яким визнано протиправним та скасовано рішення Пенсійного фонду від 06.10.2020 №103230000719 та відмовлено в задоволенні позовних вимог про зарахування у пільговому обчисленні до страхового стажу періоди роботи в зоні відчуження з 03.11.2006 по квітень 2007 включно, у ВАТ «БМУ Київська ТЕЦ 6» на посаді інженера якості, та період з липня по серпень 2012 року включно, та з вересня 2015 року по серпень 2019 року включно, в компанії «Вінсі Кострюксьон Гран Проже»/Компанії «Буйг Траво Пюблік» на посаді спеціаліста з документообігу як роботу по списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, затвердженими Кабінетом Міністрів України, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, як це передбачено абзацом 10 частини 3 статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у призначенні та виплаті з 02.10.2020 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статей 55-56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС.
Також, рішенням суду було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 02.10.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 і статей 55, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2022 рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 по справі №320/2413/21 залишено без змін. У відкритті касаційного провадження, ухвалою від 12.12.2022 Верховного Суду відмовлено.
Як наслідок, повторно розглядаючи заяву позивача №2430 від 02.10.2020 Пенсійним фондом винесено нове рішення, що оскаржується у даному позові. Позивач наполягає, що підстави для відмови у призначенні їй спірної пенсії є аналогічними, що розглядались у справі №320/2413/21, відповідач необґрунтовано вважає, що згідно приписів п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, право на набуття спірної пенсії виникне лише з 31.07.2037. Відповідачем неправомірно не враховано висновки суду викладені у рішенні по справі №320/2413/21 та не взято до уваги Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, у зв'язку з чим вважає, необхідний вік та стаж підтверджено належними доказами, спірне рішення має бути скасоване та застосовуючи принцип диспозитивності, забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів, відсутності за вказаним спором дискреційних повноважень відповідача, просить суд призначити пенсію на пільгових умовах з 02 жовтня 2020 року.
21.02.2023, ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача 15.03.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про не визнання позовних вимог, ствердження про наявність у позивачки на момент звернення до Пенсійного фонду із заявою 46 років, та страховий стаж згідно приписів п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV становив 20 років. За наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 склав 28 років 02 місяці 04 дні, страховий стаж на пільгових умовах по Списку № 1 становить 02 роки 05 місяців 01 днів (в кратності 1,5 - 3 роки 7 місяців 17 днів та необхідний пільговий стаж по Списку №1 має бути 7 років 6 місяців. Враховуючи Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 01 жовтня 2017 року зниження пенсійного віку громадянам, які працювали за списком №1 та списком №2 відбувається виключно на підставі ст. 114 Закону № 1058-IV, тобто, ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ вже не використовується для даних цілей. ОСОБА_1 додала довідку про підтвердження періодів пільгової роботи по списку №1, виданою НВФП «Струм» філія «Струм-Славутич», згідно якої страховий стаж на пільгових умовах по списку №1 становить 2 роки 5 місяців 1 день (в кратності 1,5 - 3 роки 7 місяців 17 днів), яка не відповідає п. 5 Порядку щодо її форми та змісту, відтак, підстав для зниження пенсійного віку позивачу немає, оскільки на даний момент діє норма ст. 114 Закону № 1058-IV, яка передбачає право на призначення пенсії, зокрема за атестацією робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах по Списку №1. Згідно абзацу 1 частини 2 вказаної статті, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, які народились у період з 01 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року після досягнення ними 49 років 6 місяців. Враховуючи положення Порядку № 637, під час перевірки усіх поданих позивачем документів, до страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди та оскільки позивач не набула необхідного пільгового стажу з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV у неї відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Спірне рішення відповідач вважає правомірним, просить суд відмовити в задоволенні позову.
28.03.2023 до суду надійшла від позивача відповідь на відзив, в якому позивач наполягає на порушенні відповідачем її право на призначення спірної пенсії, нехтуючи при цьому нормами чинного пенсійного законодавства, Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, твердження відповідача є безпідставними, просить відхилити заперечення відповідача, позов задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши правову позицію відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Спірним у справі є дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо прийняття рішення №103230000719 від 18 липня 2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі заяви №2430 від 02 жовтня 2020 року відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд зазначає, що 02.10.2020 ОСОБА_1 звенулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 та надала до заяви усі необхідні документи на підтвердження пільгового та страхового стажу.
За наслідкам першого звернення до відповідача щодо призначення пенсії, ОСОБА_1 було відмовлено рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 06.10.2020 №103230000719, яке позивач оскаржила в судовому порядку.
З обставин по справі вбачається, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 у справі №320/2413/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 06.10.2020 №103230000719 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 02.10.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 і статей 55, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Вказаним рішенням суду у задоволенні іншої частини позовних відмовлено, а саме: відмовлено щодо заявлених вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати у пільговому обчисленні до страхового стажу періоди роботи в зоні відчуження з 03.11.2006 по квітень 2007 включно, у ВАТ «БМУ Київська ТЕЦ 6» на посаді інженера якості, та період з липня по серпень 2012 року включно, та з вересня 2015 року по серпень 2019 року включно, в компанії «Вінсі Кострюксьон Гран Проже»/Компанії «Буйг Траво Пюблік» на посаді спеціаліста з документообігу як роботу по списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, затвердженими Кабінетом Міністрів України, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, як це передбачено абзацом 10 частини 3 статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та призначити і виплачувати з 02.10.2020 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статей 55-56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, у зв'язку із встановленими судом за наслідками вирішення справи наявність дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень відповідача по справі та судом вказано про те, що відповідач не в повній мірі розглянув подану заяву позивачки та прийняв рішення без дотримання положень Законів №1058-IV, №1788-ХІІ, №796-XII та наведених судом постанов Кабінету Міністрів України, що стало наслідком зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 02.10.2020, з урахуванням висновків, наведених рішенні суду.
15.11.2022, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 по справі №320/2413/21 залишено без змін.
12.12.2022, ухвалою Верховного Суду відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження.
Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 по справі №320/2413/21 набрало чинності 15.11.2022 та підлягало виконанню Пенсійним фондом відповідно до ст. 370 КАС України.
Зі спірного по справі рішення №103230000719 від 18 липня 2022 року вбачається, що останнє прийнято на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 у справі №320/2413/21, ГУ Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянуто заяву від 02.10.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призначення пенсії відповідно до п. 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Зокрема, в даному спірному рішенні суб'єктом призначення пенсії вказано, що пенсійний вік, визначений п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для жінок, які народились у період з 01 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року після досягнення ними 49 років 6 місяців.
Вік заявниці на дату звернення 46 років, необхідний страховий стаж, визначений п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) становить 20 років.
Страховий стаж особи становить 28 років 2 місяці 4 дні. Необхідний пільговий стаж на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці визначений п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) становить 7 років 6 місяців. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Посилаючись у рішенні на п. 20 Порядку №637, відповідачем вказано про те, що у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Форма довідки повинна відповідати Додатку 5 Порядку.
Страховий стаж на пільгових умовах по Списку №1 за довідкою №1509 від 12.09.2006 виданою НВІП «Струм» філія «Струм-Славутич» становить 2 роки 5 місяців 1 день (в кратності 1,5 - 3 роки 7 місяців 17 днів. За поданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.
Пенсійний фонд вказав, що оскільки заявниця не набула необхідного пільгового стажу, право на пенсію за віком на пільгових умовах відсутнє, право на таку пенсію виникне 31.07.2037.
Не погоджуючись із діями та даним рішенням позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Відтак, позивач вважає, що Пенсійним фондом не виконано рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 по справі №320/2413/21, необґрунтовано відмовлено під час повторного розгляду заяви від 02.10.2020 у призначенні та виплаті спірної пенсії, з урахуванням висновків суду, вказаних у рішенні.
Відповідач в свою чергу вважає, що позивач не має необхідно віку та пільгового стажу для призначення пенсії за Списком №1, враховуючи Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 наполягає, що починаючи з 01 жовтня 2017 року зниження пенсійного віку громадянам, які працювали за списком №1 та списком №2 відбувається виключно на підставі ст. 114 Закону № 1058-IV, тобто, ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ вже не використовується для даних цілей, за поданими документам підстав для зниження пенсійного віку позивачу немає, оскільки на даний момент діє норма ст. 114 Закону № 1058-IV, яка передбачає право на призначення пенсії, зокрема за атестацією робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах по Списку №1.
Таким чином, враховуючи позиції сторін, вбачається що предметом розгляду у даній справі є дії Пенсійного фонду щодо прийняття рішення №103230000719 від 18 липня 2022 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за наслідками повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.10.2020 згідно рішення висновків рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 по справі №320/2413/21, у зв'язку з чим, суд вважає необхідним встановити наявність чи відсутність в діях відповідача порушення права позивача на призначення їй спірного виду пенсії, відповідність таких дій та прийнятого спірного рішення вимогам ст. 2 КАС України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За приписами статі 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Суд в даній справі зазначає, що починаючи з жовтня 2017 року призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 здійснювалось на підставі положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XIІ (далі - Закон №1788-XIІ) та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), які містили ідентичні вимоги та положення.
Відповідач в даній справі наполягає на застосуванні саме положень п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, яка була доповнена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ саме розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Та, суд вважає такі дії відповідача неправомірними та зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (справа №1-5/2018(746/15)), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03. 2015 №213-VIII.
Конституційний Суд України вирішив, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
Відтак, з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020, призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №1 також здійснюється на підставі обох вищезгаданих Законів №1788-XIІ та №1058-IV, проте які, з урахуванням зазначеного рішення, містять різні вимоги щодо вікового цензу, а саме: Закон №1788-XIІ встановлює, зокрема, за списком №1, для жінок досягнення 45 років, у той час, як Закон №1058-IV - досягнення 50-річного віку.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 21.04.2021 у справі №360/3611/20 дійшов висновку, що ґрунтуючись на юридичній позиції Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, суд вважає, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Законів №1788-XIІ та №1058-IV в частині визначення віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку, що на час виникнення спірних правовідносин була наявні колізія між нормами Закону №1788-XIІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-IV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Отже у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-XIІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-IV.
Таким чином, в даній справі за предметом спору підлягають застосуванню норми Закону №1788-XIІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-IV. Відповідач по справі не навів законодавчих підстав для застосування положень п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV за вимогою ч. 2 ст. 77 КАС України.
Суд відмічає, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, згідно положень п. «а» ст. 13 Закону №1788-XIІ, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений цією статтею.
Згідно ч. 1 ст. 56 Закону № 796-XII час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановами Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №250, від 30.06.1998 №982, від 07.02.2000 №223, від 29.01.2003 №137, від 27.04.2006 №571, від 10.09.2008 №831 (з наступними змінами) було встановлено, зокрема, що особам, які і постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи та вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36).
Відтак, дія наведених норм поширюється на осіб, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, в тому числі, а не виключно, на осіб, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №1, та як наслідок, стаж роботи в особливо шкідливих умовах праці за Списком №1, і за результатами атестації робочих місць враховується при визначенні права на пенсію на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд зазначає, що на час звернення позивача до відповідача про призначення спірної пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, ОСОБА_1 досягла 46-річного віку, тому твердження відповідача щодо застосування вікового цензу у вигляді 50 років є помилковими, спростовуються положеннями чиного пенсійного законодавства.
Відповідач у справі не заперечує проти того, що ОСОБА_1 на момент звернення за призначенням спірної пенсії, має загальний страховий стаж 28 років 02 місяці 04 дні.
За відомостями, що містяться у копії трудової книжки НОМЕР_2 , позивачка зокрема, працювала: з 01.04.2004 по 01.09.2006 на посаді інженера (техніка) по документації на проекті ПКОТРО лот 1, 2 у Філії «Струм-Славутич» НВІП «Струм» (02 роки 05 місяців 00 днів); з 03.11.2006 по 12.07.2007 - на посаді інженера з якості ВАТ «БМЦ Київський ТЕЦ6» (08 місяців 09 днів); з 26.10.2009 по 01.01.2012 - на посаді асистента, з 01.01.2012 по 01.07.2017 - на посаді спеціаліст 9 (з документообігу), з 01.07.2017 - 30.08.2019 на посаді фахівця компанії «Вінсі Кострюксьон Гран Проже»/»Буйг Траво Пюблік» (09 років 10 місяців 4 дні) (том 1 а.с. 25-32).
Суд вважає необхідним зазначити, що довідкою Філії «Струм-Славутич» НВІП «Струм» №157, підтверджено, що ОСОБА_2 з 01.04.2004 по 01.09.2006 працювала в зоні відчуження та була безпосередньо зайнята на роботах, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1.
Наданою довідкою організації, що забезпечує реалізацію програми (проекту) міжнародної технічної допомоги Компанії «Вінсі Кострюксьон Гран Проже»/»Буйг Траво Пюблік» (NOVARKA) від 09.09.2019 №304, підтверджено з 26.10.2009 по 30.08.2019 роботу в зоні відчуження в Компанії «Вінсі Кострюксьон Гран Проже»/Компанії «Буйг Траво Пюблік».
За довідкою організації, що забезпечує реалізацію програми (проекту) міжнародної технічної допомоги Компанії «Вінсі Кострюксьон Гран Проже»/«Буйг Траво Пюблік» (NOVARKA) від 02.09.2019 №340-19 підтверджено отримання ОСОБА_1 доз зовнішнього опромінення під час роботи у період 2012-2019 роках у зоні відчуження Чорнобильської АЕС та підтверджено листом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» від 23.07.2020 №2938/01090250-2020 отримання доз зовнішнього опромінення під час роботи у «Струм-Славутич», ВАТ «БМЦ Київський ТЕЦ6» та СП «НОВАРКА».
Суд зазначає про необґрунтовану та безпідставну позицію відповідача щодо зазначення у спірному рішенні зауваження до довідки №1509 від 12.09.2006 виданої НВІП «Струм» філії «Струм-Славутич» щодо стажу в кратному розмірі по Списку №1, оскільки така довідка за № 1509 не подавалась до пенсійного органу, наявна довідка за № 157 НВІП «Струм» філії «Струм-Славутич» , якою суд вважає підтверджено, що ОСОБА_2 з 01.04.2004 по 01.09.2006 працювала в зоні відчуження та була безпосередньо зайнята на роботах, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1.
Під час розгляду та вирішення даної справи суд вважає необхідним застосувати положення ч. 4 ст. 78 КАС України, яка визначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 по справі №320/2413/21 встановлено не доведення відповідачем відсутності у позивача права на призначення спірної пенсії за поданими до пенсійного органу документами, суд вважає відсутніми підстави для перевірки кожного поданого до пенсійного органу документа на предмет наявності підтверджуючого пільгового та страхового стажу у ОСОБА_1 для призначення спірної пенсії у справі.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а на спростування тверджень відповідача щодо атестації робочих місць, відповідальність за не проведення атестації покладається на роботодавця.
Враховуючи вищезазначене, суд за вказаною справою констатує наявність права у ОСОБА_1 на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» враховуючи висновки рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, оскільки таке право підтверджено на законодавчому рівні та письмовими доказами, наявними у даній справі та тими документами, що були надані позивачем до заяви поданої до пенсійного органу 02.10.2020, відтак дії відповідача по відмову у призначенні позивачу спірної пенсії суд вважає протиправними та такими, що порушують конституційне право ОСОБА_1 на призначення спірної пенсії.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком, суд зазначає, що у силу статті 2 КАС України, метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту», ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Єфименко проти України» можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: «є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується».
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
А відповідно до частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 (справа №826/7380/15) вказала, що верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, невід'ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об'ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки з даною справою судом зроблено висновок про те, що Пенсійний фонд неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у той час як право на призначення та отримання такої пенсії підтверджується документально, та з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2413/21, яким було зобов'язано повторно розглянути заяву позивача від 02.10.2020 та прийняти рішення з урахуванням висновків вказаного рішення суду, суд вважає, що у даному випадку у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Відтак, суд вважає, що належним способом захисту порушеного конвенційного та конституційного права позивача на призначення та виплату їй спірної пенсії, є визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття рішення №103230000719 від 18 липня 2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, визнання протиправним та скасування вказаного рішення та зобов'язання пенсійного органу призначити і виплачувати позивачу спірну пенсію.
Щодо призначення та виплати пенсії суд зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно з ч. 1 ст. 83 Закону №1788-XII пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, з відповідним дотриманням Пенсійним фондом норм діючого законодавства та положень постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також Порядку №637.
У даному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивач звернулась до пенсійного органу - 02.10.2020.
Відповідно, похідною за наслідками вирішення вказаної справи судом є позовна вимога про призначення та виплати спірної пенсії з 02.10.2020, що є законодавчо обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.
Отже, оскільки позивач досягла необхідного пенсійного віку, має відповідний пільговий та страховий стаж, пенсія має бути призначена з дати звернення до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії - з 02.10.2020.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати позивачу з 02 жовтня 2020 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач по справі не надав суду належних та достатніх доказів в силу положень абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в обґрунтування правомірності своїх дій та прийнятого спірного рішення згідно ч. 2 ст. 2 КАС України.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
За ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання вказаного позовну до суду сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн., що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією № 122018826 від 28.12.2022.
Враховуючи наслідки вирішення справи судом, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Пенсійного фонду України у Київській області витрати по сплаті судового збору у сумі 992,40 грн. Інших витрат по справі не заявлено.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо прийняття рішення №103230000719 від 18 липня 2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі заяви ОСОБА_1 №2430 від 02 жовтня 2020 року.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №103230000719 від 18 липня 2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 02 жовтня 2020 року призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, будинок 10, код ЄДРПОУ 22933548) витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.