27 червня 2023 року м. Ужгород№ 260/1288/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.,
при секретарі судових засідань Гавій Л.В.
за участі представника
позивача: Ліуш Б.Б.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 червня 2023 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 4 липня 2023 року.
Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Закарпатській області) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), яким просить стягнути податковий борг у розмірі 7307,30 грн. по єдиному податку з фізичних осіб.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 7307,30 грн., який добровільно не було сплачено, у зв'язку з чим контролюючий орган просить стягнути заборгованість у примусовому порядку. Зазначає, що відповідачем 18.01.2012 року подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за обраною ставкою 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати та обранням 2 групи щодо сплати єдиного податку по відповідному виду діяльності, з врахуванням чого, ставка єдиного податку становить 20% до розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2020 року - 944,60 грн. При цьому, відповідачу нараховано єдиний податок за період з березня по вересень 2020 року у розмірі 6612,20 грн. (єдиний податок відповідач частково сплатив, 149,50 грн., загальна сума заборгованості становить 6462,70 грн.) Крім того, проведено камеральну перевірку дотримання граничних термінів сплати єдиного податку відповідача, за наслідками якої складено Акт від 19.10.2021 року за № 12626/07-16-24-06/ НОМЕР_1 та винесено податкове повідомлення-рішення від 03.11.2021 року № 10341/07-16-24-06/ НОМЕР_1 , на суму 844,60 грн., яке відправлено та вручено відповідачеві рекомендованим повідомленням № 9060000760035, податкове повідомлення-рішення не оскаржено відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку і залишається не сплаченим в повному обсязі, відтак, є узгодженим.
Ухвалою суду від 20.03.2023 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем подано заяву від 01.04.2023 року про неможливість подання заперечень, в зв'язку з неотриманням ним копії позовної заяви та доданих до неї документів (оскільки ним отримано ухвалу суду про відкриття провадження, однак, не отримано копії позовної заяви з додатками).
ГУ ДПС у Закарпатській області від 11.04.2023 року за № 3007/5/07-16-13-03-07 надано суду доказ надіслання позовної заяви повторно (опис вкладення, фіскальний чек та рекомендоване повідомлення, все від 11.04.2023 року).
03.05.2023 року до суду надійшла заява відповідача від 29.04.2023 року про подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (якою просить призначити розгляд за правилами загального позовного провадження), ухвалою суду від 17.05.2023 року в задоволенні клопотання відмовлено.
15.05.2023 року до суду надійшов відзив на позов (разом з заявою про поновлення строку на надання відзиву), яким проти позову заперечує, оскільки ним не отримано додатки до позовної заяви, що підтверджується зважуванням конверта (оскільки, на його думку, маса як на наклейці листа, так і по факту замала).
По суті заявлених позовних вимог зазначає, що стягненням податкового боргу матиме місце втручання в право, гарантоване абзацом першим Протоколу № 1 до Конвенції, оскільки позбавляє зацікавлену особу предмета власності, а саме: суми стягнення, яка має бути виплачена. Таке стягнення завдасть суттєвої фінансової шкоди відповідачеві, оскільки він боргує за комунальні послуги, а ще йому потрібно кожен день купувати продукти харчування та засоби гігієни. Просить суд відмовити в задоволенні позову.
ГУ ДПС у Закарпатській області 23.05.2023 року надало суду відповідь на відзив, зі змісту якої, що стосується доводів відповідача про не отримання ним додатків до позовної заяви зазначає, що згідно рекомендованого повідомлення про вручення від 25.04.2023 року останній отримав всі додатки які зазначені у адміністративному позові, що підтверджується в описі вкладення підписом та печаткою уповноваженого працівника відділення АТ “Укрпошта”, який перевірив наявність всіх копій документів зазначених в описі вкладення.
07.06.2023 року до суду надійшли заперечення відповідача, де останній знову наполягає на тому, що не отримував копії позовної заяви з додатками на момент звернення позивача до суду із даним позовом, як наслідок, порушення позивачем ч. 2 ст. 161 КАС України та п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ухвалою суду від 07.06.2023 року, з метою забезпечення рівності сторін у своїх процесуальних правах, ухвалено направити судом ФОП ОСОБА_1 копії доданих до позовної заяви додатків, однак, направлена судом ухвала з додатками до позову повернута до суду, причини повернення: «адресат відмовився від отримання».
ГУ ДПС у Закарпатській області 09.06.2023 року надано суду пояснення на заперечення, згідно яких просить задовольнити позов, оскільки податковий борг є узгодженим, відповідачеві направлялась податкова вимога та податковий борг підлягає стягненню в судовому порядку. Стосовно доводів про неотримання позовної заяви чи додатків до них, спростовується наявними повідомленнями про вручення поштової кореспонденції, відтак, доводи направлені на затягування розгляду справи.
Відповідачем надано суду пояснення на заперечення, яким фактично дублює викладені в попередніх поясненнях доводи щодо неотримання ним позову чи додатків до позову, крім того вказує на відсутність коштів на дорогу до Ужгорода, а подати заяву про розгляд в режимі відеоконференції не встигає.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 18.01.2012 року ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) подав до контролюючого органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, ним обрана ставка єдиного податку 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати та визначена друга група платника єдиного податку.
Згідно пп. 293.1. ст. 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (п. б пп. 293.2. ст. 293 ПК України).
Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п.295.1 ст.295 ПК України).
Згідно з пунктами 295.2, 295.4 ст.295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Так, згідно поданої 18.01.2012 року заяви, відповідачем обрано ставку податку у розмірі 20 % до розміру мінімальної заробітної плати, відтак, ставка єдиного податку становить 944,60 грн. (20 відсотків мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2020 року), та останньому нараховано єдиний податок за період з березня по вересень 2020 року у розмірі 6612,20 грн., з яких ним сплачено заборгованість частково (149,50 грн.), відтак, загальна сума заборгованості становить 6462,70 грн.
Відповідачем заборгованість зі сплати суми єдиного податку не сплачено.
Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (п. 300.1 ст. 300 ПК України).
Крім того, працівниками контролюючого органу проведено камеральну перевірку відповідача, за наслідками якої складено Акт камеральної перевірки про несвоєчасну сплату за № 12626/07-16-24-06/ НОМЕР_2 та 03.11.2021 року винесено податкове повідомлення-рішення за № 10341/07-16-24-06/ НОМЕР_1 , яким ФОП ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 844,60 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення вручено відповідачу засобами поштового зв'язку 09.11.2021 року.
Податкове повідомлення рішення не оскаржене відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
Відповідно до п. 57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пп.14.1.175 ст.14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п.59.1 ст.59 Податкового кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У відповідності до пп.14.1.153 п. 14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
На виконання вказаних вимог ПК України, відповідачу було направлено податкову вимогу від 18.10.2018 року № 405-53/408, яка направлялась на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яка не вручена відповідачу та повернута на адресу ГУ ДФС у Закарпатській області (правонаступником якого є позивач) з відміткою пошти «з інших причин».
Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Доказів сплати податкового боргу вимоги відповідачем до матеріалів справи не надано.
Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Підпунктом 87.11 ст. 87 ПК України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Беручи до уваги те, що суму заборгованості по єдиному внеску у розмірі 7307,30 грн. грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується даними облікової картки, розрахунком формування податкової заборгованості, актом № 12626/07-16-24-06/ НОМЕР_2 та податковим повідомленням-рішенням за № 10341/07-16-24-06/ НОМЕР_1 , доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору суду не надано - суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що податковий борг має бути стягнутий з позивача, як з фізичної особи-підприємця.
При цьому судом відхиляються доводи відповідача, оскільки, по суті заявлених позовних вимог щодо стягнення податкового боргу - доводи фактично відсутні, а заперечення проти позову зводяться до порушення позивачем порядку направлення позову чи додатків до них позивачу та відсутність коштів у відповідача на погашення боргу, про що суд констатує наступне.
В матеріалах справи міститься подана позивачем при зверненні до суду (як суб'єкта владних повноважень) квитанція та опис вкладення на рекомендоване відправлення на ім'я ОСОБА_1 , що підтверджує надсилання позовної заяви з додатками відповідачеві.
При цьому, згідно до п. 129 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05.03.2009 року № 270, за неналежне виконання послуг поштового зв'язку відповідальність несе виключно несе оператор поштового зв'язку.
Одночасно, суд констатує, що ухвалою суду від 07.06.2023 року, з метою забезпечення рівності сторін у своїх процесуальних правах, ухвалено направити судом ФОП ОСОБА_1 копії доданих до позовної заяви додатків, однак, направлена судом ухвала з додатками до позову повернута до суду, причини повернення: «адресат відмовився від отримання».
Факт неотримання поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з відмовою у отриманні - залежить від волевиявлення адресата, тобто, такий мав суб'єктивний характер, відтак, неможливість подання відповідачем відзиву вчасно та/або клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції - є наслідком його відмови в отриманні направленої судом кореспонденції.
Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду від 04.05.2020 року по справі № 480/1499/19.
До повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначкою «відмовився від отримання», з урахуванням конкретних обставин справи, є належним доказом виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Стосовно відсутності у відповідача коштів на сплату заборгованості по єдиному податку, то суд вказує на обов'язок їх сплати, відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України, за якими - зобов'язаний сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до держбюджету в порядку і розмірах, встановлених законом.
Крім того, згідно ст. 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на позивача, яким доведено та наявними в матеріалах справи підтверджено податковий борг відповідача у сумі 7307,30 грн. та правомірність звернення до суду з зазначеним позовом, в зв'язку з чим вимоги позовної заяви є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення повністю.
Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 78, 243, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52 код ЄДРПОУ ВП 44106694) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 7307,30 грн (сім тисяч триста сім гривень тридцять копійок) по платежу 50 18050400 "Єдиний податок з фізичних осіб".
3. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяС.І. Рейті