про залишення позовної заяви без руху
05 липня 2023 року м. Житомир справа № 240/19229/23
категорія 112010201
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Окис Т.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій щодо відмови в здійсненні виплати перерахованої пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року виходячи із 100 % сум підвищення пенсії, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21 лютого 2018 року, з урахуванням виплачених сум та зобов'язання вчинити відповіді дії.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
03 липня 2023 року від позивача на адресу суду надійшла позовна заява в додатках до якої долучено заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій позивач зазначає, що пропустив строк звернення до суду, у зв'язку з військовою агресією з боку Російської Федерації на території України та введенням військового стану. Також посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 15 вересня 2020 року №635/7878/16-а, від 26 лютого 2021 року №520/11178/2020 та від 30 серпня 2021 року №520/8675/18 та на норму частини 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Розглядаючи питання дотримання позивачем строків звернення до суду, судом ураховано таке.
Згідно із частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як передбачено частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, у спірних правовідносинах застосовується шестимісячний строк звернення до суду.
У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії, звернулася до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).
Пунктом 2 цієї Постанови (в редакції від 21 лютого 2018 року) передбачено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищення пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
З 01 січня 2018 року, на виконання пункту 1 Постанови №103, здійснено перерахунок пенсії позивачу з оновленого грошового забезпечення (окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років), визначеного відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 № 704.
Позивач оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у здійсненні виплати перерахованої пенсії з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року, а отже про порушення своїх прав повинен був дізнатися після проведення такого перерахунку.
Разом з тим, з відповідним позовом звернувся до суду 03 липня 2023 року з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи правову оцінку доводам позивача, наведеним у заяві про поновлення строку звернення до суду, суд зауважує на таке.
Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а тощо, висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. У свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.
Зі змісту заяви про поновлення строку не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання пенсії у належному розмірі у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений Кодексом строк.
Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 15 вересня 2020 року №635/7878/16-а, від 26 лютого 2021 року №520/11178/2020 та від 30 серпня 2021 року №520/8675/18 та на те, що йому стало відомо про порушення його прав з отримання відповіді відповідача, судом до уваги не приймається, оскільки неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, а тому не можуть уважатись поважними.
Водночас суд уважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи частини 3 статті 51 Закону України № 2262-ХІІ щодо здійснення перерахунку пенсій військовослужбовців без обмеження строком, оскільки ці приписи стосуються не будь-якого перерахунку, а лише такого, що не проведений з вини органів Пенсійного фонду України чи державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсій. Натомість у спірних відносинах перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців позивачу проведений ще у 2018 році, а предметом спору є незгода позивача з діями і рішеннями відповідача під час такого перерахунку, що не підпадає під правила частини 3 статті 51 Закону України № 2262-ХІІ.
Посилання позивача на те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд до уваги не приймає, оскільки на переконання суду, введення в Україні воєнного стану не могло зумовити порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, так як спірні правовідносини виникли ще до введення на території України воєнного стану.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом 10 днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду, наявні підстави для залишення позову без руху та надання позивачу строку для усунення визначених у цій ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших поважних причин пропуску процесуального строку
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня отримання копії цієї ухвали.
У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк позовна заява буде повернута позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Окис