Справа № 466/2141/23
Провадження № 2/466/1190/23
04 липня 2023 року Шевченківський районний суд м.Львова
у складі: головуючого судді Баєвої О.І.
секретаря судового засідання Шукост О.М.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), -
позивач звернувся до суду із позовною заявою, учотнивши вимоги якої остаточно просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) за період з 01.07.2014 року по 07.04.2017 року в сумі 5353,88 грн та судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що за період з 01.07.2014 року по 07.04.2017 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_3 .
Будинок за адресою: АДРЕСА_2 обладнаний приладом обліку теплової енергії.
Для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води ОСОБА_3 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Проте, відповідач оплату за отримані послуги не вносила, у зв'язку із чим утворилася заборгованість.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги заперечив, просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» є постачальником теплової енергії до будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_3 до 07.04.2017 року, що стверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №325641042 від 14.03.2023 року. 07.04.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лозинською О.М.
Стаття 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При здійснення своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Згідно ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно з відомостями про нарахування та оплату послуги за центральне опалення за період з 01.07.2014 року по 07.04.2017 року відповідач допустила заборгованість перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» у розмірі 5353,88 грн.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч.1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Тлумачення як положень ч.1 ст. 714 ЦК України, так і інших норм глави 54 Цивільного Кодексу України, дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу.
Положеннями ч.1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а відповідно до частини третьої споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 18 Правил визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Представник відповідача ОСОБА_2 в заперечення позовних вимог просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд погоджується з доводами представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності з огляду на таке.
Згідно з ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Крім цього, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідно до розрахунку заборгованості за центральне опалення заборгованість ОСОБА_3 становить 5353,88 грн за період з 01.07.2014 року по 07.04.2017 року, за вказаний період ОСОБА_3 не здійснювалося погашення заборгованості, ЛМКП «Львівтеплоенерго» до суду із позовною заявою звернувся 02.03.2023 року, відтак позивачем пропущено трьохрічний строк позовної давності, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог ЛМКП «Львівтеплоенерго» відшкодування судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13,76, 81, 141, 259, 263, 264, 352, 354 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позовних вимог Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з моменту складення повного тексту рішення до Львівського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 07.07.2023 року.
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460, місцезнаходження: 79040, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя О. І. Баєва