Постанова
Іменем України
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 0827/11217/2012
провадження № 61-12572св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка зверталась з апеляційною скаргою - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2013 року у складі судді Зарютіна П. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2022 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Кухаря С. В., Бєлки В. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), яке змінило найменування на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості по кредиту.
Позов мотивований тим, що 23 травня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений договір № 014/17-46/241-55, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі - 133 067,00 дол. США, строком до 22 травня 2027 року. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між сторонами укладений іпотечний договір від 23 травня 2007 року, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно, а саме: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 . Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав, а саме своєчасно не погасив суму кредиту та відсотки по ньому. 26 квітня 2012 року банк направив ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення боргу, яка залишена без відповіді. Згідно розрахунку заборгованості, станом на 06 липня 2012 року загальна заборгованість за кредитним договором складає 1 978 585,74 грн.
Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Задачиною Н. В., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 23 травня 2007 року № 3203, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 23 травня 2007 року, шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною визначеною незалежним експертом оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки задовольнити вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/17-15/2113-35 (номер інший) від 29 липня 2008 року у сумі 1 978 585,74 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2013 року позов задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/17-46/241-55 від 23 травня 2007 року в розмірі 1 978 585,74 грн, що складається із: заборгованість за кредитом - 1 061 615,81 грн, за відсотками - 674 311,96 грн, пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 130 712,71 грн, пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 111 945,28 грн, звернуто стягнення на жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Задачиною Н. В., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 23 травня 2007 року за № 3203, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 23 травня 2007 року, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження, за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, та за рахунок коштів отриманих від реалізації заставного майна, у встановленому законом порядку, задоволено в повному обсязі вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», за вказаним кредитним договором в загальній сумі 1 978 585,74 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» суму витрат на сплату судового збору у розмірі 3 219,00 грн.
При задоволенні позову суд першої інстанції, пославшись на статті 33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку» зробив висновок про обґрунтованість та законність вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та вказав, що на правильність такого висновку суду не впливають пояснення відповідача щодо наявності виконавчого напису нотаріуса, вже вчиненого відносно предмету іпотеки, оскільки суду не було надано доказів про те, що такий виконавчий напис було фактично виконано, а предмет іпотеки реалізовано в рахунок виниклої заборгованості.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2021 року, яка залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року,роз'яснено рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2013 року у цивільній справі № 0827/11217/12 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості по кредиту, викладено більш повно та ясно другий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції:
«В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/17-46/241-55 від 23 травня 2007 року в розмірі 1 978 585,74 грн, що складається із: заборгованість за кредитом - 1 061 615,81 грн, за відсотками - 674 311,96 грн, пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 130 712,71 грн, пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 111 945,28 грн, звернути стягнення на жилий будинок під літ. Д-2, загальною площею 253,6 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Задачиною Н. В., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 23 травня 2007 року за № 3203, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 23 травня 2007 року, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження, за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, та за рахунок коштів отриманих від реалізації заставного майна, у встановленому законом порядку, задовольнити в повному обсязі вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», за вищевказаним кредитним договором в загальній сумі 1 978 585,74 грн».
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2013 року у цій справі залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та вказав, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами, що їх регулюють.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у справі, про те, що вона є іпотекодавцем та покупцем майна, що в подальшому було передано іпотеку банку, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки вказане твердження скаржника спростовується матеріалами справи, умовами договору іпотеки від 23 травня 2007 року та договору купівлі-продажу від 23 травня 2007 року, в яких в якості покупця і іпотекодавця вказаний виключно ОСОБА_1 . Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив учасників спору з огляду на сторін вищенаведених договорів.
Суд апеляційної інстанції критично оцінив доводи апеляційної скарги про не залучення до участі у справі ОСОБА_3 , оскільки нерухоме майно ОСОБА_3 не є предметом іпотеки і звернення стягнення на майно ОСОБА_1 жодним чином не впливає на право власності ОСОБА_3 .
Суд апеляційної інстанції вказав, що наявність невиконаного виконавчого напису, що є позасудовим способом захисту та за яким відсутнє відкрите виконавче провадження, не є перешкодою для звернення іпотекодержателя до суду за судовим захистом свого порушеного права. Існування виконавчого напису за умови його невиконання не перешкоджає зверненню стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку, оскільки право вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю. Наявність виконавчого напису без його виконання не припиняє дію договору іпотеки, а застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права, не є подвійним стягненням та спрямоване на захист прав та інтересів кредитора.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_2 , яка не приймала участь у розгляді справи, та ОСОБА_1 подали касаційну скаргу, в якій просили скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2013 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що cуди ухвалили судові рішення без врахування висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, а також залишили поза увагою, що:
23 травня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 014/17/-46/241-55-1 згідно умов якого вона з позичальником ОСОБА_1 відповідають перед банком у солідарному порядку. За згодою поручителя, між банком і ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, предметом якого є спірне нерухоме майно. У 2008 році позивач, відповідно до пунктів 6.4, 6.6 договору іпотеки, звернувся до приватного нотаріуса за отриманням виконавчого напису про звернення стягнення на спірне нерухоме майно. Вважають, що банк, звернувшись у 2008 році до іпотекодавця та поручителя з вимогою про дострокове повернення кредиту та вчинення виконавчого напису нотаріусом про звернення стягнення на спірне нерухоме майно, змінив в односторонньому порядку з 2008 року строк виконання зобов'язання, тому право на позов щодо звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у позивача з 2008 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18);
суди, встановивши, що на предмет іпотеки вже було у позасудовий спосіб звернуто стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, повинні були зробити висновок про відсутність підстав для повторного звернення стягнення на той самий предмет іпотеки в[1]друге на підставі рішення суду. Будь-яких позовних вимог до співвласниці іпотечного нерухомого майна, до солідарного боржника, до поручителя (дружини) ОСОБА_2 не заявлено;
розглянувши по суті уточнені позовні вимоги, суд неправильно застосував норми матеріального права, не звернув увагу на розрахунок заборгованості, який наданий банком без врахування зміни строку виконання кредитного договору (що мав місце 21 грудня 2007 року шляхом направлення першої вимоги про дострокове погашення кредиту, або з 11 березня 2008 року - з часу вчинення виконавчого напису). Жодних вимог на підставі статті 625 ЦК України банк в 2012 році не заявляв. Крім цього, істотним доказом неправильності розрахунку є безпідставне нарахування поза межами встановленого строку двох різновидів пені: пеня на борг за тілом кредиту, пеня за відсотками;
ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2021 року, яка залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, про задоволення заяви приватного виконавця про роз'яснення рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2013 року не відповідає нормам чинного законодавства.
Позиція інших учасників справи
У березні 2023 року АТ «Райффайзен Банк» подало відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_4 , в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2013 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2022 року залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що ОСОБА_1 апеляційна скарга на рішення суду не подавалась, отже з поданням касаційної скарги ним порушено вимоги щодо черговості подання касаційної скарги. Вказує, що в апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що у неї є право на апеляційне оскарження, оскільки вона є іпотекодавцем та покупцем майна, що в подальшому було передано в іпотеку банку. Натомість банк вважає, що суд першої інстанції правильно визначив учасників спору з огляду на те, що ОСОБА_2 , не вказана в якості сторони ані в договорі-купівлі продажу нерухомого майна від 23 травня 2007 року, ані в договорі іпотеки від 23 травня 2007 року. Зазначає, що наявність виконавчого напису без його виконання не припиняє дію договору іпотеки, а застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням та спрямоване на захист прав та інтересів кредитора. Доводи касаційної скарги в частині невідповідності нормам діючого законодавства ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року про роз'яснення рішення є безпідставними, оскільки ці судові рішення не оскаржуються.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2023 року поновлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 строкна касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2013 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 0827/11217/2012, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 0827/11217/2012.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 09 лютого 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 520/15772/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 905/1923/16, від 13 липня 2018 року у справі № 916/2393/17, від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15, 01 червня 2022 року у справі № 686/23170/19, від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 127/5872/14, від 06 липня 2022 року у справі № 761/41266/19, від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18, від 15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, від 04 серпня 2021 року у справі № 727/7578/16-ц, від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17, від 30 серпня 2021 року у справі № 355/1060/16, від 10 вересня 2018 року у справі № 715/1040/17, від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 24 липня 2020 року у справі № 128/2734/17, від 30 квітня 2020 року у справі № 22а-11177/08, від 18 жовтня 2018 року у справі № 823/867/16, від 21 серпня 2018 року у справі № 803/3805/15, від 25 квітня 2018 року у справі № 484/538/16-а, від 25 червня 2018 року у справі № 826/24294/15, від 17 квітня 2018 року у справі № 819/1430/17, від 12 листопада 2018 року у справі № 806/3099/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а та у постанові Верховний Суд України від 01 квітня 2015 року у справі № 909/660/14 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 23 травня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений договір № 014/17-46/241-55. На виконання даного договору відповідач отримав кредит в сумі 133 067,00 дол. США, строком до 22 травня 2027 року. За користування кредитом, згідно умов договору було встановлено плату у розмірі 12,85 % (відсотків) річних, які повинні сплачуватися щомісячно.
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем - іпотекодержателем та майновими поручителем - ОСОБА_1 укладений нотаріально посвідчений іпотечний договір від 23 травня 2007 року. Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 .
Свої зобов'язання за кредитним договором № 014/17-46/241-55 від 23 травня 2007 року відповідач не виконав, а саме своєчасно не погасив суму кредиту та відсотки по ньому.
26 квітня 2012 року банк направив ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення боргу, яка залишена без відповіді.
Згідно розрахунку заборгованості, станом на 06 липня 2012 року загальна заборгованість за кредитним договором № 014/17-46/241-55 складає - 1 978 585,74 грн. З них заборгованість за кредитом - 1 061 615,81 грн, за відсотками - 674 311,96 грн, пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 130 712,71 грн, пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 111 945,28 грн.
Позиція Верховного Суду
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Право подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя врегульовано в статті 65 СК України. Дружина, чоловік розпоряджуються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Законодавець у вказаній нормі передбачив як загальне правило так звану презумпцію згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договорів щодо спільного майна, за винятком тих, що потребують обов'язкового нотаріального посвідчення (частина третя статті 65 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2022 року у справі № 274/4134/15-ц (провадження № 61-806св22) зазначено, що: «Права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження чи на вчинення договору іпотеки спільного майна, але не був стороною договору, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі. У справі, що переглядається: ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі в справі; при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 є співвласником предметів іпотеки, ОСОБА_2 надавала нотаріальну посвідчену згоду своєму чоловікові (відповідачеві) на вчинення двох договорів іпотеки, а тому рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, оскільки вона мала бути співвідповідачем; апеляційний суд не врахував, що: права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на вчинення договору іпотеки спільного майна, але не був стороною договору, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі; рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті у разі якщо ним не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка звернулася із апеляційною скаргою».
У справі, що переглядається:
ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі в справі;
договір іпотеки від 23 травня 2007 року, предметом якого є забезпечення вимог іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору № 014/17-46/241-55 від 23 травня 2007 року, був укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 ;
суд апеляційної інстанції не з'ясував, які права та інтереси ОСОБА_2 вирішені рішенням суду першої інстанції та залишив поза увагою, що рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті у разі якщо ним не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка звернулася із апеляційною скаргою.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержанням норм процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2022 року скасувати.
Справу № 0827/11217/2012 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2022 рокувтрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук