Постанова
Іменем України
30 червня 2023 року
м. Київ
справа № 2-4425/11
провадження № 61-5906св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
стягувач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
боржники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богорел Сергій Володимирович, на постанову Одеського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У травні 2020 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль», банк) звернулося до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заява АТ «Райффайзен Банк Аваль» мотивована тим, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2011 року у справі № 2-4425/2011 солідарно стягнено на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2007 року № 014/0074/74/70961 у розмірі 237 221,97 дол. США, що еквівалентно за курсом Національного банку України 2 179 191 грн, судовий збір у розмірі 1 820 грн та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 770 грн.
Заявник зазначав, що 25 листопада 2011 року видано оригінал виконавчого листа на ім'я ОСОБА_2 , яка добровільно рішення суду у справі № 2?4425/2011 не виконувала, у зв'язку з чим ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було змушене 05 листопада 2013 року звернутися до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - Перший Суворовський ВДВС Одеського МУЮ) із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Банк у заяві вказував, що з 05 листопада 2013 року до моменту звернення із цією заявою до суду АТ «Райффайзен Банк Аваль» не отримало з відділу державної виконавчої служби жодних постанов: ані про відкриття виконавчого провадження, ані про накладення арешту на майно боржника, ані про повернення виконавчого документа стягувачу. Згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 15 квітня 2020 року, на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби України виконавчі документи № 2-4425/11 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та судових витрат не перебувають.
АТ «Райффайзен Банк Аваль» акцентувало увагу на тому, що воно неодноразово зверталося до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області та Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одеса Північного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з метою отримання інформації щодо місцезнаходження виконавчого документа № 2?4425/11, проте відповідей на вказані запити банку органом державної виконавчої служби України не надано.
На думку заявника, вказані обставини свідчать про втрату оригіналу виконавчого листа № 2-4425/11, виданого 25 листопада 2011 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з боржника ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та судових витрат, що також встановлено комісією у складі уповноважених співробітників банку, яка склала акт про втрату виконавчого листа від 17 квітня 2020 року № 114/5-183734.
З урахуванням викладеного, банк просив видати дублікат виконавчого листа, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 25 листопада 2011 року на виконання рішення суду від 19 жовтня 2011 року у справі № 2?4425/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 28 лютого 2007 року № 014/0074/74/70961 у розмірі 237 221,97 дол. США, що еквівалентно за курсом Національного банку України 2 179 191 грн, судового збору у розмірі 1 820 грн та витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 770 грн, і поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Суворовський районний суд м. Одеси своєю ухвалою від 27 жовтня 2020 року у задоволенні заяви відмовив.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що станом на дату пред'явлення стягувачем виконавчого листа до виконання строк був пропущений, а тому відсутні підстави, передбачені законом, для видачі його дублікату. Суд першої інстанції врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 523/3338/18 (провадження № 61-10688св19).
Одеський апеляційний суд своєю постановою від 07 червня 2022 року ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2020 року скасував і ухвалив нове судове рішення, яким заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнив.
Видав дублікат виконавчого листа у справі № 2-4425/11 на підставі заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 28 лютого 2007 року № 014/0074/74/70961 у розмірі 237 221,97 дол. США, що еквівалентно за курсом Національного банку України 2 179 191 грн, судового збору у розмірі 1 820 грн та витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 770 грн.
Поновив АТ «Райффайзен Банк Аваль» строк для пред'явлення виконавчого листа для примусового виконання.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2011 року у справі № 2-4425/11 на час розгляду справи не виконане, адже з 23 січня 2018 року у приватного виконавця Щербака Ю. С. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите у зв'язку з виконанням цього рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
Апеляційний суд виходив з того, що оскільки заборгованість ОСОБА_2 перед банком не погашена, тому виконавчий документ підлягає подальшому примусовому виконанню.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не навів в ухвалі переконливих мотивів неприйняття до уваги викладених заявником доводів про необхідність видачі дублікату виконавчого листа № 2-4425/11 на ім'я ОСОБА_2 .
Встановлено, що стягувачем доведено належним чином, що вказаний виконавчий лист № 2-4425/11 на ім'я ОСОБА_2 втрачений з вини державної виконавчої служби, про що йому стало відомо 17 квітня 2020 року, отже строк для пред'явлення виконавчого документа на виконання пропущений з поважних причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богорел С. В., просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що виконавчий лист стягувач пред'явив поза межами встановленого річного строку, зокрема, виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_2 виданий 25 листопада 2011 року, проте стягувач звернувся з цим виконавчим листом до державної виконавчої служби 05 листопада 2013 року, що, на думку заявника, суперечить пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження».
Заявник у касаційній скарзі зазначає, що стягувач не надав суду відомостей, а суд не встановив, які дії вчинялись органом виконавчої служби після отримання виконавчого листа, який був пред'явлений до виконання з пропуском встановленого строку.
Суд апеляційної інстанції не врахував та не надав належної оцінки тій обставині, що стягувач від самого початку отримання виконавчого документа не пред'явив його вчасно до виконання та пропустив строк його пред'явлення, а втрачений виконавчий лист був пред'явлений вже після пропуску такого строку.
На переконання заявника, поновлення банку пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання грубо порушує майнові права ОСОБА_2 .
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Верховний Суд своєю ухвалою від 18 липня 2022 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богорел С. В., на постанову Одеського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у справі за заявою АТ «Райффайзен Банк Аваль», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, відмовив, з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богорел С. В., щодо оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 07 червня 2022 року в частині вирішення питання про видачу дублікату виконавчого документа, Верховний Суд залишив без руху.
Верховний Суд ухвалою від 11 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2011 року у справі № 2-4425/2011 стягнено солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2007 року № 014/0074/74/70961 у розмірі 237 221,97 дол. США, що еквівалентно за курсом Національного банку України 2 179 191 грн, судовий збір у розмірі 1 820 грн та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 770 грн.
25 листопада 2011 року видано оригінал виконавчого листа щодо ОСОБА_2 як боржника, яка добровільно рішення суду у справі № 2-4425/2011 не виконувала, у зв'язку з чим ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 05 листопада 2013 року звернулося до Першого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження.
З 05 листопада 2013 року до моменту звернення до суду першої інстанції з цією заявою АТ «Райффайзен Банк Аваль» не отримало із відділу державної виконавчої служби постанов про: відкриття провадження, накладання арешту на майно боржника та повернення виконавчого документа стягувачу. Згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 15 квітня 2020 року, на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби України виконавчі документи № 2?4425/11 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та судових витрат не перебувають.
АТ «Райффайзен Банк Аваль» неодноразово зверталося до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області та Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одеса Північного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з метою отримання інформації щодо місцезнаходження виконавчого документа № 2?4425/11, проте відповіді на запити АТ «Райффайзен Банк Аваль» з органу державної виконавчої служби України не отримало.
Також судами встановлено, що з 23 січня 2018 року оригінал виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Щербакова Ю. С. (ВП № НОМЕР_1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга в частині вирішення питання про видачу дублікату виконавчого документа підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в частині вирішення питання про видачу дублікату виконавчого документа відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк на пред'явлення до виконання.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Велика Палата Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зробила висновок, якщо строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
У постанові Верховний Суд від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначила, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від: 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19), 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц (провадження № 61-17590св20), 13 травня 2022 року у справі № 1005/7135/2012 (провадження № 61?18577св21) тощо.
У той же час, обов'язковою умовою для видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Задовольняючи заяву в частині видачі дублікату виконавчого документу, апеляційний суд виходив з того, що заявником доведено належними та допустимими доказами факт втрати оригіналу виконавчого документу, та їх відсутності у кредитора АТ «Райффайзен Банк Аваль», що об'єктивно перешкодило вчасно пред'явити виконавчі документи до виконання.
Відмова у видачі дублікатів виконавчих листів призведе до порушення права стягувача на справедливий суд, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви в частині видачі дублікату виконавчого документа.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник визначив пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню цивільними судами під час вирішення спору.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, що у висновках Верховного Суду, які наведені апеляційним судом в оскаржуваній постанові, йде мова про визнання факту втрати виконавчого документу, тоді як суд в цій справі не врахував та не надав належної оцінки тій обставині, що стягувач від самого початку не пред'явив вчасно виконавчий лист до виконання, а пред'явив його з пропуском строку пред'явлення, а втрачений він був вже після пропуску банком строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, що є підставою для відмови у видачі його дублікату.
Зазначені доводи заявника відхиляються касаційним судом з огляду на те, що заявник не вказав конкретної норми права у подібних правовідносинах щодо якої відсутній висновок Верховного Суду.
Постанова апеляційного суду в частині вирішення питання про поновлення пропущеного строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання не є предметом перегляду в суді касаційної інстанції. Проте апеляційний суд дійшов висновку про поновлення такого строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту.
З огляду на вказане, враховуючи поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду щодо задоволення вимог про видачу дублікату виконавчого документа у цій справі.
Аналізуючи доводи касаційної скарги та підстави касаційного оскарження судових рішень у зв'язку з порушенням судами норм процесуального права, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, з урахуванням усіх конкретних обставин у ній, апеляційний суд надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, які виникають при вирішенні питання про видачу дублікату виконавчого провадження.
Інші доводи касаційної скарги стосуються вирішення питання про поновлення пропущеного строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання, які судом касаційної інстанції не перевіряються.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу в частині вирішення питання про видачу дублікату виконавчого документу без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині задоволення заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про видачу дублікату виконавчого документа - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богорел Сергій Володимирович, залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 07 червня 2022 року в частині задоволення заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про видачу дублікату виконавчого документу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною
і оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
В. В. Сердюк
В. А. Стрільчук