Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 334/7095/21
провадження № 61-1907св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс»,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар'я Володимирівна
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2022 року у складі судді Фетісова М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 рокуу складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс» (далі - ТОВ «2Х2 Фінанс»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д. В., про визнання недійсним договору та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що 14 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «Сведбанк», правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс», та ним був укладений кредитний договір № 0710/0108/45-002, за умовами якого він отримав кредит у сумі 60 000 доларів США на строк до 14 січня 2028 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 14 січня 2008 року між ним та ВАТ «Сведбанк» укладений іпотечний договір № 0710/0108/45-002-Z-1, предметом іпотеки є належна йому квартира АДРЕСА_1 .
27 серпня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «2X2 Фінанс» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В., зареєстрований в реєстрі за № 1950, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» від його імені продало, а ТОВ «2X2 Фінанс» купило нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Дії по відчуженню квартири були проведені у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та з порушенням порядку, визначеного статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Вимог від ТОВ «Діджи Фінанс» про намір продажу предмету іпотеки він не отримував. ТОВ «Діджи Фінанс» не повідомляло його, як іпотекодавця, про наявність у нього заборгованості перед іпотекодержателем та її розмір, про намір укласти договір купівлі-продажу спірної квартири з третьою особою і про ціну продажу іпотечного майна, внаслідок чого він не зміг скористатися переважним правом викупу предмету іпотеки в порядку, визначеному частиною другою статті 38 Закону України «Про іпотеку».
Примусове стягнення на предмет іпотеки відбулося без його згоди, як власника, що є порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 27 серпня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «2Х2 Фінанс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д .В., зареєстрований в реєстрі за № 1950 та витребувати вказану квартиру з чужого незаконного володіння на його користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано відсутністю визначених законом підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним і у зв'язку із цим відсутністю підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння.
Спірний договір купівлі-продажу квартири укладений з дотриманням вимог, встановлених статтями 35 та 38 Закону України «Про іпотеку», на нього не поширюються положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 27 серпня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «2Х2 Фінанс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В., зареєстрований в реєстрі за № 1950.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у приватного нотаріуса були відсутні правові підстави для реєстрації за ТОВ «2Х2 Фінанс», як іпотекодержателем, права власності на спірне нерухоме майно, оскільки предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 , підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», так як ця квартира є предметом іпотеки та виступає на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту у доларах США, загальна площа спірної квартири (53 кв. м) не перевищує 140 кв. м, у власності позивача відсутнє інше нерухоме житлове майно і спірна квартира була фактичним місцем його проживання з 2008 до 2021 роки.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог про витребування квартири із чужого незаконного володіння, оскільки вважав, що це неефективний спосіб захисту прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2023 року до Верховного Суду, ТОВ «Діджи Фінанс», посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишити без розгляду та повернути заявнику.
ОСОБА_1 не оскаржує судове рішення в частині відмови йому у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув позов, який був поданий адвокатом без повноважень, оскільки у наданій суду разом з позовом копії ордеру відсутній підпис. Вважає, що суд повинен був залишити позовну заяву без руху згідно зі статтею 185 ЦПК України для усунення недоліків, проте помилково відкрив провадження у справі та розглянув справу по суті.
При цьому, суд апеляційної інстанції належної уваги на аналогічні доводи апеляційної скарги не звернув.
Інших доводів касаційна скарга не містить.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
31 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 січня 2008 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу набув у власність квартиру АДРЕСА_1 пороги, загальною площею 53 кв. м, що підтверджується відповідним договором.
14 січня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 0710/0108/45-002, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 60 000 доларів США для здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 пороги, загальною площею 53 кв. м на строк до 14 січня 2028 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 у той самий день укладений іпотечний договір № 0710/0108/45-002-Z-1, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ВАТ «Сведбанк» квартиру АДРЕСА_1 пороги.
02 вересня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за іпотечним договором на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, укладеного між ТОВ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», а також договору про відступлення прав вимоги № 2303/К/1, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс».
28 грудня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» направило ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 23 грудня 2020 року № 0710/0108/45-002, в якому повідомило про відступлення прав вимоги за кредитним договором, банківські реквізити нового кредитора, наявність заборгованості у розмірі 2 365 159,81 грн. Зазначене повідомлення містить вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором у тридцятиденний строк з моменту отримання вимоги та роз'яснення, що наслідками невиконання вимоги є набуття співвідповідачем права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором або укладення ним з будь-якою особою договору купівлі-продажу предмета іпотеки від свого імені. Повідомлення, яке направлено ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3 , повернуто ТОВ «Діджи Фінанс» з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
18 лютого 2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» повторно направило ОСОБА_1 аналогічну вимогу, яка також повернулася з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до висновку ТОВ «Експертна оцінка майнових прав» про вартість об'єкта оцінки від 12 серпня 2021 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 12 серпня 2021 року становить 214 376,25 грн.
27 серпня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс», яке є представником продавця ОСОБА_1 , та ТОВ «2Х2 Фінанс» укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В., зареєстрований у реєстрі за № 1950, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» продало ТОВ «2Х2 Фінанс» нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 . Право продажу вказаного нерухомого майна будь-якій особі належить ТОВ «Діджи Фінанс», як іпотекодержателю іпотечного договору, договору купівлі-продажу прав вимоги, договору № 2303/К/1 про відступлення права вимоги.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ТОВ «Діджи Фінанс» вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18, від 01 липня 2020 року у справі № 320/5420/18 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 913/444/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ТОВ «Діджи Фінанс» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12цього Закону (частина перша статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
Вказаний Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя
статті 36 Закону країни «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею
38 Закону України «Про іпотеку».
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який був чинним на час укладення спірного правочину, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, якщо майно використовується як місце постійного проживання, загальна площа якого не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Встановивши, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 є предметом іпотеки, передана на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту у доларах США, її загальна площа (53 кв. м) не перевищує 140 кв. м, у власності позивача відсутнє інше нерухоме житлове майно і квартира була фактичним місцем його проживання, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вона підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та не на неї не могло бути звернено стягнення.
Єдиним доводом касаційної скарги, за межі доводів якої у силу статті 400 ЦПК України Верховний Суд не може вийти, є те, що представник позивача не мав повноважень на представлення інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції, оскільки ним був поданий неналежний ордер.
Проте, вказана обставина була належно досліджена судом апеляційної інстанції та обґрунтовано відхилено відповідний довід заявника.
Так, апеляційним судом було встановлено, що до позовної заяви дійсно долучено ксерокопію ордеру адвоката Працевитого Г. О. від 15 вересня 2021 року, виданого адвокатським бюро Юрконсалт «Геннадія Працевитого» на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 03 вересня 2021 року ОСОБА_1 , підписи та печатка на якій не видно.
Проте, матеріали справи містять оригінал ордеру адвоката Працевитого Г. О., виданого адвокатським бюро Юрконсалт «Геннадія Працевитого» 17 листопада 2021 року на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 03 вересня 2021 року ОСОБА_1 з підписами та печаткою адвокатського бюро.
Крім того, у матеріалах справи знаходиться оригінал ордеру адвоката Димитрашка Д. В., виданого адвокатським бюро Юрконсалт «Геннадія Працевитого» 17 листопада 2021 року на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 03 вересня 2021 року ОСОБА_1 з підписами та печаткою адвокатського бюро.
Апеляційним судом в судовому засіданні 06 грудня 2022 року оглянутий оригінал договору про надання правової допомоги б/н від 03 вересня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро Юрконсалт «Геннадія Працевитого» в особі керуючого бюро адвоката Працевитого Г. О., за змістом пункту 2.2 якого клієнт надає адвокату всі права, в тому числі процесуальні, які надано законом позивачу, цивільному позивачу, третій особі, стягувану, відповідачу, боржнику та інше. Адвокату надається право представляти права та інтереси клієнта (бути представником) в усіх судових установах України, а також органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах та організаціях, органах МВС України, прокуратури. Адвокату надається право на подання та підписання усіх документів, необхідних для виконання доручень клієнта, в тому числі й від імені клієнта.
Відповідно до пункту 2.3 договору про надання правової допомоги адвокат має право залучати інших адвокатів (адвокатські бюро, об'єднання) для виконання вказаного договору та надання правової допомоги клієнту.
Крім того, повноваження представника ОСОБА_1 - адвоката Димитрашка Д. В., були перевірені судом першої інстанції в судовому засіданні 17 січня 2022 року, про що свідчить протокол судового засідання, зауважень на який відповідачі не подали.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду та залишення позову без розгляду, а скасував рішення суду та ухвалив власне судове рішення.
Верховний Суд також вказує, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 412 ЦПК України). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що не всі процесуальні порушення є підставою для скасування законного судового рішення (пункт 139 постанови № 14-31цс22, пункт 69 постанови № 14-36цс21).
Посилання заявника на постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо порядку посвідчення повноважень адвоката не спростовують правильності оскаржуваного судового рішення, оскільки у цій справі повноваження адвоката були встановлені та перевірені судами.
Зважаючи на вказане, не може бути підставою для скасування постанови апеляційного суду та обставина, що суд першої інстанції помилково не залишив позовну заяву без руху для усунення недоліків, при тому, що саме рішення районного суду по суті спору було скасовано апеляційним судом з прийняттям своєї постанови, а повноваження представників позивача були підтверджені та перевірені судами обох інстанцій під час розгляду справи по суті.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, а рішення суду першої інстанції й так скасовано апеляційним судом, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта