Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про повернення позовної заяви
"05" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2559/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши матеріали
позовної заяви Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська обл., м. Балаклія, вул. Алієва, буд. 72)
до Фізичної особи-підприємця Попова Валерія Павловича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 62780,74 грн.
Позивач, Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця Попова Валерія Павловича про стягнення 62780,74 грн., з яких: основна заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 52426,45 грн., пеня у розмірі 6205,51 грн., 3% річних у розмірі 584,82 грн., інфляційні втрати у розмірі 3563,96 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором про постачання теплової енергії №243 від 01.10.2006 в частині здійснення сплати послуг теплопостачання.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2023 позовну заяву залишено без руху через недодержання позивачем процесуальних вимог 2, 9, 10 частини 3 статті 162, частини 1, 2 статті 164, частина 1 статті 172 ГПК України. Разом з тим, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у п'ять днів з дня отримання копії відповідної ухвали. Одночасно роз'яснено, що у разі невиконання зазначеної ухвали у встановлений судом процесуальний строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу з всіма доданими до неї документами на підставі статті 174 ГПК України.
30.06.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. №16972) разом із доданими до неї документами.
Розглянувши заяву про усунення недоліків позовної заяви, дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.
Вимогами пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Таким чином, в ухвалі господарського суду Харківської області від 20.06.2023 встановлено недолік позовної заяви та зазначено, що позовна заява не містить відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, а також номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача. З метою усунення встановленого недоліку позовної заяви судом зазначено про необхідність позивачу дотриматися вимог пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України шляхом визначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків відповідача, а також надати суду відомості про номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача.
Відповідно до статті 42 Конституції України передбачено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, що також передбачено у статті 50 ЦК України. При цьому, частиною 2 статті 50 ЦК України унормовано, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до частини 1 статті 58 ЦК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно з частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Однак із поданої заяви про усунення недоліків позовної заяви вбачається, що позивачем всупереч вимог пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України не усунуто відповідний недолік позовної заяви та вказано про відсутність у позивача зазначених відомостей.
Суд звертає увагу, що передбачені пунктом 2 частини 3 статті 162 ГПК України вимоги до позовної заяви, є імперативними та в обов'язковому порядку мають бути дотримані позивачем. Не подання позивачем зазначених відомостей, що передбачені пунктом 2 частини 3 статті 162 ГПК України, зокрема, визначення номеру облікової картки платника податків відповідача, унеможливлює його належну ідентифікацію як фізичної особи-підприємця до якої пред'явлено позовні вимоги.
Окрім того, частиною 1 статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 172 ГПК України позивач зобов'язаний до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Отже, судом в ухвалі господарського суду Харківської області від 20.06.2023 зазначено, що належним доказом направлення копії позовної заяви з додатками іншим учасникам справи відповідно до частини 1 статті 164, частини 1 статті 172 ГПК України та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, є розрахункові документи та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.
Згідно з пунктами 59, 61 "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Наведені вище положення дають підстави дійти висновку, що звертаючись до суду із позовом на позивача покладений обов'язок подати докази, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення. Саме зазначення такого номеру є обов'язковим для виконання вимог ГПК України про належне надсилання позовної заяви та доданих до неї документів іншій стороні.
Із доданих до заяви про усунення недоліків позовної заяви документів слідує, що позивачем в якості доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів подано опис вкладення у цінний лист б/н від 22.06.2023 та поштову накладну №6420713510239 від 22.06.2023
Суд зазначає, що поданий опис вкладення у цінний лист б/н від 22.06.2023 не може вважатися належним доказом направлення на адресу відповідача копії позовної заяви із доданими до неї документами, оскільки не містить посилання на відповідний номер поштового відправлення, що унеможливлює ідентифікацію наданої послуги із направлення копії позовної заяви разом із доданими до неї документами з описом вкладення відповідачу та суперечить вимогам пункту 61 "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Суд враховує усталену правову позицію Верховного Суду щодо вказаного недоліку при оформленні опису вкладення у цінний лист, який вказав, що відсутність номеру поштового відправлення саме в описі вкладення у цінний лист незалежно від наявності поштової накладної, свідчить про неналежність такого доказу направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача (постанови Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №916/1618/21, від 18.11.2021 у справі №906/504/21, від 24.12.2020 у справі №916/2110/20, від 06.07.2020 у справі №916/2828/19, від 26.03.2020 у справі №910/9962/16).
Крім того, суд звертає увагу, що вимоги частини 1 статті 172 ГПК України покладають на позивача обов'язок направити на адресу відповідача не лише копію позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів. Так, з поданого опису вкладення у цінний лист б/н від 22.06.2023 вбачається, що позивачем не направлено на адресу відповідача копії усіх доданих до позовної заяви документів, а саме документів, згідно пунктів 1 - 5 переліку додатків до позовної заяви.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем всупереч частини 1 статті 164, частини 1 статті 172 ГПК України та зазначеної правової позиції Верховного Суду не подано належних доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, що також свідчить про неналежне усунення зазначеного недоліку позовної заяви.
Окрім того, згідно з частиною 2 статті 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За змістом частини 1, 2 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Частиною 4 статті 91 ГПК України унормовано, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Отже, норма частини 4 статті 91 ГПК України є бланкетною та зумовлює необхідність урахування позивачем стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України "Про стандартизацію".
Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020", затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 р. № 144.
Пунктом 5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163:2020) встановлено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
З огляду на наведене, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
В ухвалі господарського суду Харківської області від 20.06.2023 зазначено, що як вбачається із поданих матеріалів, позивачем до позовної заяви додано копії документів, які не засвідчені відповідно до вище вказаних вимог, оскільки частина з них не містить слів "Згідно з оригіналом", найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, а інша частина - не містить дати засвідчення копії.
Отже, вказані документи не можуть вважатися доданими до позовної заяви належними доказами, оскільки додані документи не є ні оригіналами, ні належним чином засвідченими копіями.
Суд звернув увагу, що копія набуває юридичної сили лише в разі засвідчення в установленому порядку. Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 11.07.2018 у справі №904/8549/17 та від 14.09.2021 у справі №916/2024/20).
Таким чином, в ухвалі господарського суду Харківської області від 20.06.2023 зазначено про необхідність позивачу надати суду належним чином засвідчені копії документів, що додані до позовної заяви з огляду на наведені вище вимоги згідно пунктів 1, 2, 3, 7, 20 переліку додатків до позовної заяви.
Однак із доданих до заяви про усунення недоліків позовної заяви документів вбачається, що позивачем не усунуто зазначений недолік позовної заяви, оскільки додано до заяви засвідчені копії документів лише згідно пункту 20 переліку додатків до позовної заяви. Натомість засвідчених у передбаченому законодавством порядку копій інших документів, що додані до позовної заяви згідно пунктів 1, 2, 3, 7 переліку додатків до позовної заяви, позивачем суду не надано.
Наведене вище також свідчить про не усунення встановленого та зазначеного в ухвалі господарського суду Харківської області від 20.06.2023 недоліку позовної заяви в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Пунктом частини 3 статті 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Отже, вказівки, які містяться в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху є обов'язковими для виконання позивачем.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За змістом частини 1 статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.
Отже, застосування відповідних процесуальних положень є передбачуваним, а тому відповідає принципу юридичної визначеності.
Окрім того, слід зазначити, що статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).
Приписами ст. 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
Отже, прийняття до розгляду позовної заяви без належного усунення недоліків позовної заяви, може бути витлумачено як надання переваги позивачу, що порушить окреслені вище засади судочинства та сприятиме виникненню сумнівів у відповідача щодо об'єктивності та неупередженості суду при дотриманні норм процесуального права, що є неприпустимим.
Враховуючи не усунення позивачем встановлених недоліків позовної заяви у повному обсязі, суд приходить до висновку, що позовна заява разом із доданими до неї документами підлягає поверненню позивачу на підставі частини 4 статті 174 ГПК України.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.
Враховуючи наведені норми права та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, суд зазначає, що передбачений положеннями ГПК України процесуальний механізм залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви у разі не усунення недоліків позовної заяви в повному обсязі, не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.
Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на приписи частини 8 статті 174 ГПК України, за змістом яких, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків, що у даному випадку свідчить про відсутність перешкод у доступі до правосуддя.
Керуючись ст. ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути позовну заяву Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" до фізичної особи-підприємця Попова Валерія Павловича про стягнення 62780,74 грн. разом із доданими до неї документами.
Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ст. 256-257 ГПК України.
Ухвалу підписано 05.07.2023 р.
Суддя Сальнікова Г.І.
Примітка: Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ст.174 ГПК України).