вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
05 липня 2023 рокум. Кропивницький Справа № 912/954/23
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром»
до Приватного підприємства «Ефект»
про стягнення 66954,97 грн,
02.06.2023 ТОВ «Об'єднання Дніпроенергобудпром» звернулось з позовом до ПП «Ефект» про стягнення 66954,97 грн за поставлений товар, з яких 51030,75 грн основної заборгованості, 12652,84 грн пені, 2390,58 грн інфляційних та 880,80 грн річних. Поряд з цим, Позивач просив компенсувати йому за рахунок Відповідача 2684 грн сплаченого судового збору.
У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що за усним договором поставки передав Відповідачеві за накладними-вимогами залізобетонні вироби на загальну суму 454021,32 грн, але той їх вартість сплатив не у повному обсязі, заборгувавши 51030,75 грн. Оскільки Відповідач не виконав зобов'язання він нарахував йому до сплати 12652,84 грн пені, 2390,58 грн інфляційних та 880,80 грн річних.
Ухвалою від 06.06.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження та установив сторонам строки для подачі процесуальних заяв. Зокрема, Відповідач відзив на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про судовий розгляд, що слідує з повідомлення про вручення поштового відправлення суду № 0690006011876.
Протягом 2020-2021 років Позивач реалізовував Відповідачу обумовлений усним договором товар, а саме відповідно до накладних-вимог він передав:
- № 3076 від 25.11.2020 залізобетонну плиту огорожі П6В в кількості 13 штук об'ємом 8,32 за ціною 2275,40 грн на суму 29580,20 грн та фундамент огорожі Ф1 в кількості 12 штук об'ємом 2,28 за ціною 391,30 грн на суму 4695,60 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 41130,96 грн (а.с. 27);
- № 3088 від 26.11.2020 залізобетонну плиту огорожі П6В в кількості 10 штук об'ємом 6,4 за ціною 2275,40 грн на суму 22754 грн та фундамент огорожі Ф1 в кількості 10 штук об'ємом 1,9 за ціною 391,30 грн на суму 3913 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 32000,40 грн (а.с. 28);
- № 3100 від 26.11.2020 залізобетонну плиту огорожі П6В в кількості 10 штук об'ємом 6,4 за ціною 2275,40 грн на суму 22754 грн та фундамент огорожі Ф1 в кількості 12 штук об'ємом 2,28 за ціною 391,30 грн на суму 4695,60 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 32939,52 грн (а.с. 29);
- № 3101 від 27.11.2020 залізобетонну плиту огорожі П6В в кількості 10 штук об'ємом 6,4 за ціною 2275,40 грн на суму 22754 грн та фундамент огорожі Ф1 в кількості 12 штук об'ємом 2,28 за ціною 391,30 грн на суму 4695,60 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 32939,52 грн (а.с. 30);
- № 3104 від 30.11.2020 залізобетонну плиту огорожі П6В в кількості 10 штук об'ємом 6,4 за ціною 2275,40 грн на суму 22754 грн та фундамент огорожі Ф1 в кількості 12 штук об'ємом 2,28 за ціною 391,30 грн на суму 4695,60 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 32939,52 грн (а.с. 31);
- № 3217 від 14.12.2020 камінь залізобетонний бортовий БР100.20.8 в кількості 120 штук об'ємом 1,92 за ціною 83,33 на загальну суму, разом з ПДВ, 11999,52 грн (а.с. 33);
- № 3125 від 01.12.2020 залізобетонну плиту огорожі П6В в кількості 10 штук об'ємом 6,4 за ціною 2275,40 грн на суму 22754 грн та фундамент огорожі Ф1 в кількості 12 штук об'ємом 2,28 за ціною 391,30 грн на суму 4695,60 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 32939,52 грн (а.с. 37);
- № 3128 від 02.12.2020 залізобетонну плиту огорожі П6В в кількості 10 штук об'ємом 6,4 за ціною 2275,40 грн на суму 22754 грн та фундамент огорожі Ф1 в кількості 12 штук об'ємом 2,28 за ціною 391,30 грн на суму 4695,60 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 32939,52 грн (а.с. 38);
- № 3140 від 07.12.2020 залізобетонну плиту огорожі П6В в кількості 10 штук об'ємом 6,4 за ціною 2275,40 грн на суму 22754 грн та фундамент огорожі Ф1 в кількості 12 штук об'ємом 2,28 за ціною 391,30 грн на суму 4695,60 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 32939,52 грн (а.с. 39);
- № 3240 від 16.12.2020 залізобетонну плиту огорожі П6В в кількості 10 штук об'ємом 6,4 за ціною 2275,40 грн на суму 22754 грн та фундамент огорожі Ф1 в кількості 12 штук об'ємом 2,28 за ціною 391,30 грн на суму 4695,60 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 32939,52 грн (а.с. 40);
- № 3258 від 17.12.2020 залізобетонну плиту огорожі П6В в кількості 10 штук об'ємом 6,4 за ціною 2275,40 грн на суму 22754 грн та фундамент огорожі Ф1 в кількості 12 штук об'ємом 2,28 за ціною 391,30 грн на суму 4695,60 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 32939,52 грн (а.с. 41);
- № 3260 від 21.12.2020 залізобетонну плиту огорожі П6В в кількості 10 штук об'ємом 6,4 за ціною 2275,40 грн на суму 22754 грн та фундамент огорожі Ф1 в кількості 12 штук об'ємом 2,28 за ціною 391,30 грн на суму 4695,60 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 32939,52 грн (а.с. 42);
- № 3266 від 21.12.2020 залізобетонну плиту огорожі П6В в кількості 8 штук об'ємом 5,12 за ціною 2275,40 грн на суму 18203,20 грн та фундамент огорожі Ф1 в кількості 7 штук об'ємом 1,33 за ціною 391,30 грн на суму 2739,10 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 25130,76 грн (а.с. 43);
- № 3267 від 21.12.2020 камінь залізобетонний бортовий БР100.20.8 в кількості 120 штук об'ємом 1,92 за ціною 83,33 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 11999,52 грн (а.с. 34);
- № 3271 від 23.12.2020 залізобетонну плиту огорожі П6В в кількості 10 штук об'ємом 6,4 за ціною 2275,40 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 27304,80 грн (а.с. 35);
- № 3276 від 23.12.2020 камінь залізобетонний бортовий БР100.20.8 в кількості 80 штук об'ємом 1,28 за ціною 83,33 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 7999,68 грн (а.с. 36);
- № 2869 від 01.11.2021 тунель залізобетонний в кількості 44 штуки об'ємом 3,96 за ціною 3906,67 на 15626,68 грн та кришку залізобетонну ПК-1ж в кількості 2 штуки об'ємом 0,66 за ціною 2298,33 грн на загальну суму, разом з ПДВ, 24268,01 грн (а.с. 51).
З текстів накладних-вимог вбачається, що вони складені за підписами представників обох сторін та на них проставлені печатки, у тому числі одержувача товару.
Всього за накладними-вимогами Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на суму 478289,33 грн.
Поряд з цим, Відповідач частково здійснив оплату поставленого товару, а саме перерахував платіжними дорученнями № 5095 від 13.01.2021 - 100000 грн, № 5098 від 13.01.2021 - 100000 грн, № 5099 від 19.01.2021 - 100000 грн та № 5125 від 25.01.2021 - 127258,58 грн, сплативши всього 427258,58 грн.
Крім того, відповідно до Акту взаємних розрахунків (а.с. 52) станом на 12.07.2022 заборгованість Відповідача становила 51030,75 грн.
26.10.2022 за вих. № 352 Позивач направив Відповідачеві вимогу про сплату заборгованості у розмірі 51030,75 грн (ас. 55-56), проте останній її не виконав.
За обліковими даними Позивача Відповідач вартість поставленого товару станом на день подачі позову до суду сплатив не у повному обсязі, а тому заборгованість складає 51030,75 грн.
Отже, за вказаних обставин та доказів Позивач підтвердив наявність договірних відносин (за усним договором) з Відповідачем щодо поставки товару, факт поставки та прийняття його Відповідачем, а також несплачену суму за поставлений товар.
Щодо правової природи договору та договірних відносин
Установлені судом обставини свідчать про виникнення між сторонами майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Поряд з цим, згідно з частиною 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 181 ГК України установлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. При цьому допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У свою чергу, згідно з положеннями частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, а за змістом статті 639 ЦК України: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2).
Водночас, відповідно до частини 1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Отже, між суб'єктами господарської діяльності можуть укладатися господарські договори як у письмовій формі шляхом складення єдиного документу за підписом обох сторін (у тому числі у спрощеній формі), так і усній.
У цій справі сторони не підписали спільного письмового договору поставки, а тому фактично поставка за накладними-вимогами здійснена на підставі усного договору шляхом пропозицій обох сторін щодо поставки та прийняття товару.
Таким чином, суд констатує, що з моменту отримання товару за накладними-вимогами відбувся акцепт оферти, тобто укладення договору з відповідними правовими наслідками щодо підтвердження його істотних умов.
Зокрема, у наведених накладних має місце зазначення сторін договору, найменування, кількість та вартість товару, що відповідає положенням другого речення частини 2 та частини 3 статті 180 ГК України щодо визначення істотних умов, а саме істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Зміст та умови усного договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений усний договір поставки.
За усним договором поставки Позивач поставив товар на суму 478289,33 грн, а Відповідач - прийняв його.
Водночас, відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, за накладними-вимогами у Відповідача виник обов'язок сплатити товар, а у Позивача - право на отримання і стягнення вартості товару, а саме: № 3076 від 25.11.2020 - 26.11.2020; № 3088 від 26.11.2020 - 27.11.2020; № 3100 від 26.11.2020 - 27.11.2020; № 3101 від 27.11.2020 - 28.11.2020; № 3104 від 30.11.2020 - 01.12.2020; № 3217 від 14.12.2020 - 15.12.2020; № 3125 від 01.12.2020 - 02.12.2020; № 3128 від 02.12.2020 - 03.12.2020; № 3140 від 07.12.2020 - 08.12.2020; № 3240 від 16.12.2020 - 17.12.2020; № 3258 від 17.12.2020 - 18.12.2020; № 3260 від 21.12.2020 - 22.12.2020; № 3266 від 21.12.2020 - 22.12.2020; № 3267 від 21.12.2020 - 22.12.2020; № 3271 від 23.12.2020 - 24.12.2020; № 3276 від 23.12.2020 - 24.12.2020; № 2869 від 01.11.2021 - 02.11.2021.
Проте Відповідач вартість поставленого товару сплатив не у повному обсязі, заборгувавши 51030,75 грн.
Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов'язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов'язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.
Відтак, зобов'язання, які виникли між сторонами, мали ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна із сторін повинна була вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб'єктивної умови відповідальності.
За таких обставин суд зазначає, що на час вирішення спору Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та не здійснив оплату товару у визначений строк, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 51030,75 грн. Отже, його дії є несправедливими та недобросовісними по відношенню до Позивача.
Щодо пені
Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 12652,84 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частина 1 статті 216 ГК України визначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Оскільки поставка товару здійснювалась за усним договором, розмір та умови сплати штрафних санкцій, а саме пені не встановлювались та не обумовлювались, то таке нарахування є неправомірним та стягненню не підлягає.
Щодо нарахування процентів річних та інфляційних
Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 880,80 грн та інфляційних у сумі 2390,58 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд перевірив розрахунок річних за формулою за період, визначений Позивачем, а саме з 01.11.2022 по 29.05.2023: річні = (заборгованість) х 3% х (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році); та зазначає, що вони нараховані арифметично правильно, виходячи з розрахунку: 51030,75 грн х 3% х 210 днів (кількість прострочених днів) : 365 = 880,80 грн.
Суд також перевірив розрахунок інфляційних за формулою: сума заборгованості х індекс інфляції за період сума заборгованості = інфляційне збільшення, за період, визначений Позивачем, а саме з 01.11.2022 по 30.04.2023
За результатами розрахунку інфляційні за період з 01.11.2022 по 30.04.2023 складають 2390,58 грн, виходячи із розрахунку:
- індекс інфляції становить 104,685 %, з розрахунку: 100,7% (у листопаді 2022) х 100,7% (у грудні 2022) х 100,8% (у січні 2023) х 100,7% (у лютому 2023) х 101,5% (у березні 2023) х 100,2% (у квітні 2023);
- інфляційне збільшення на суму заборгованості 51030,75 грн за період з 01.11.2022 до 30.04.2023 становить 2390,58 грн, з розрахунку: 51030,75 грн х 104,685 % - 51030,75 грн;
Таким чином розмір інфляційних, заявлений Позивачем, є вірний і становить 2390,58 грн.
З огляду на викладене суд висновує, що Відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен за вказаних правових приписів сплатити Позивачу 880,80 грн річних та 2390,58 грн інфляційних. Натомість нарахування 12652,84 грн пені є неправомірним і стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати 51030,75 грн основної заборгованості, 880,80 грн річних та 2390,58 грн інфляційних у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цих сумах. Натомість стягнення 12652,84 грн пені задоволенню не підлягає.
Судовими витратами у справі є витрати Позивача на сплату судового збору, які сплачені платіжною інструкцією № 626 від 24.05.2023, у сумі 2684 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 2176,72 грн, що складає 81,10% співвідношення заявленої до стягнення суми та задоволеної судом.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Ефект» (27533, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Григорівка, вул. Центральна, б. 111; ідентифікаційний код 13767430) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром» (27552, Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Світловодськ, смт Власівка, вул. Молодіжна, б. 63; ідентифікаційний код 14276579) - 51030,75 грн основної заборгованості, 880,80 грн річних, 2390,58 грн інфляційних та 2176,72 грн компенсації по сплаті судового збору.
3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.К. Закурін
Копії рішення надіслати:
- Товариству з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром": 27552, Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Світловодськ, смт Власівка, вул. Молодіжна, б. 63;
- Приватному підприємству "Ефект": 27533, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Григорівка, вул. Центральна, б. 111.