номер провадження справи 5/129/23
30.06.2023 Справа № 908/1380/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (електрона пошта: ngu@naftogaz.com; вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 20077720)
До відповідача: Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№99)» (електрона пошта: mark-99@ukr.net; вул. Запорізька, буд. 32, с. Біленьке, Запорізький район, Запорізька область, 70441; код ЄДРПОУ 08680106)
про стягнення 102 184,88 грн.,
Без участі представників сторін
25.04.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№99)» про стягнення 102 184,88 грн.
25.04.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 10.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/1830/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 30.05.2023, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
30.06.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 29.09.2020 Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№99)» укладено договір № 20/21-2237-БО-13 постачання природного газу. На виконання умов договору, за період з листопада 2020 по квітень 2021 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 143 664,86 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Відповідач оплатив природний газ частково, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 72 115,89 грн., що підтверджується розрахунком позивача. 30.09.2021 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №39/9-6380-21 від 29.09.2021 про сплату заборгованості за договором. Проте, вказана вимога відповідачем не виконана, заборгованість не сплачена. Вказане стало підставою для звернення позивача із позовом до суду. Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 3 % річних за загальний період з 26.02.2021 по 28.02.2023 у розмірі 4 145,04 грн. та інфляційні витрати за період з березня 2021 по лютий 2023 на суму 25 923,95 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалою від 01.05.2023 до суду не направив. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду.
В матеріалах справи міститься поштове повідомлення № 69001 2103815 6 про вручення 12.05.2023 повноважному представнику відповідача копії ухвали суду від 01.05.2023 № 908/1830/23.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
29.09.2020 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№99)» (Споживач) укладено договір № 20/21-2237-БО-13 постачання природного газу (договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями.
Розділом 2 договору визначено кількість та фізико-хімічні показники природного газу.
Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД2711 21 00 00 власного видобутку (видобутий на території України) та/або імпортований газ, ввезений на митну територію України Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.8. договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений постачальником до свого реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3. даного Договору.
В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті постачальника), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).
Пунктом 3.9. договору передбачено, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:
3.9.1. Копію акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (про транспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем;
3.9.2. Інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів постачальника (відповідно до пункту 3.8 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних Споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;
3.9.3. Підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.
Розділом 4 визначено ціну природного газу.
Відповідно до п.п. 5.1. - 5.3. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1).
Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника (п. 5.2).
Оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує кошти за природний газ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, відкритий в установі уповноваженого банку, за реквізитами відповідно до розділу 12 договору;
2) постачальник зараховує кошти, які надійшли від споживача на рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, відкритий в установі уповноваженого банку, як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості;
3) кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як оплата за поточний розрахунковий період виключно за умови відсутності заборгованості за цим договором;
4) кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата виключно за умови відсутності заборгованості за цим договором та здійснення повних розрахунків за поточний розрахунковий період;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника, за реквізитами відповідно до розділу 12 договору.
Відповідно до п. 11.1. договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими особами сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2021 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Між сторонами укладались додаткові угоди щодо ціни природного газу, кількості та фізико-хімічних показників природного газу, відповідальності сторін.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, за період з листопада 2020 по квітень 2021 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 143 664,86 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (а.с. 29-34).
Відповідач оплатив природний газ частково на суму 71 548,97 грн., у зв'язку із чим станом на 10.04.2023 утворилась заборгованість у розмірі 72 115,89 грн., що підтверджується розрахунком позивача.
30.09.2021 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №39/9-6380-21 від 29.09.2021 про сплату заборгованості за договором. Проте, вказана вимога відповідачем не виконана, заборгованість не сплачена.
Вказане стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
Також, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за загальний період з 26.02.2021 по 28.02.2023 у розмірі 4 145,04 грн. та інфляційні витрати за період з березня 2021 по лютий 2023 на суму 25 923,95 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, оцінивши представлені докази, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а замовник зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ст. 692 ЦК України, замовник зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору у період з листопада 2020 по квітень 2021 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 143 664,86 грн.
Однак, відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за отриманий природний газ, внаслідок чого у заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором постачання природного газу № 20/21-2237-БО-13 від 29.09.2020 у розмірі 72 115,89 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено 3% річних за загальний період 26.02.2021 - 28.02.2023 у розмірі 4 145,04 грн. та втрати від інфляції за період березень 2021 - лютий 2023 у розмірі 25 923,95 грн.
За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 26.02.2021 по 28.02.2023 у розмірі 4 145,04 грн. та інфляційних витрат за період з березня 2021 по лютий 2023 на суму 25 923,95 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково суду не надав.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№99)» (вул. Запорізька, буд. 32, с. Біленьке, Запорізький район, Запорізька область, 70441; код ЄДРПОУ 08680106) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) основний боргу у розмірі 72 115 (сімдесят дві тисячі сто п'ятнадцять) грн. 89 коп., 3 % річних у розмірі 4 145 (чотири тисячі сто сорок п'ять) грн. 04 коп., втрати від інфляції у розмірі 25 923 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 95 коп., судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2023
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.