Постанова від 27.06.2023 по справі 910/18846/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2023 р. Справа № 910/18846/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Риков О.О.

відповідача - Проц А.В.

третьої особи-1 - не з'явилися

третьої особи-2 - не з'явилися

третьої особи-3 - не з'явилися

третьої особи-4 - не з'явилися

третьої особи-5 - не з'явилися

розглянувши апеляційні скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 (повне рішення складено 21.02.2023)

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 (повне рішення складено 17.04.2023)

у справі №910/18846/21 (суддя - Ягічева Н.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта";

2. Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "Аска";

3. Акціонерне товариство Страхова компанія "Інго";

4. Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС";

5. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша"

про визнання недійсними рішень загальних зборів.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" звернулося з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів повних членів Моторного (транспортного) страхового бюро України, оформленого п. 2.1 (пропозиція 2) питання 2 протоколу №186/2018 від 15.11.2018, яким затверджено Порядок повернення страховиками частини сплачених цільових додаткових гарантійних внесків до фонду страхових гарантій з врахуванням пропозицій, висловлених під час засідання;

- визнання недійсним рішення загальних зборів повних членів Моторного (транспортного) страхового бюро України, оформленого протоколом №186/2018 від 15.11.2018, яким затверджено "Порядок повернення страховиками частини сплачених цільових додаткових гарантійних внесків до фонду страхових гарантій".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані рішення загальних зборів прийняті з порушенням вимог законодавства, установчих та внутрішніх документів відповідача в частині дотримання порядку скликання та проведення зборів.

Також, звертаючись до суду з позовом, позивач у позовній заяві зазначив, що Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" понесло витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 відкрито провадження у справі №910/18846/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 за клопотанням відповідача залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "Аска", Акціонерне товариство Страхова компанія "Інго", Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" та Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша".

Також 05.10.2022 до суду представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 (повне рішення складено 21.02.2023) у справі №910/18846/21 позов Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" задоволено повністю.

12.12.2022 до суду від Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати, у якій позивач просив стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України 50000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 (повне рішення складено 17.04.2023) у справі №910/18846/21 стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/18846/21, Моторне (транспортне) страхове бюро України подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, невірно встановлено обставини, що мають значення для справи, а викладені у рішенні висновки не відповідають встановленим обставинам справи. В цілому, доводи скаржника є подібними за змістом до аргументів, що були викладені ним у відзиву на позовну заяву.

Зокрема, на переконання скаржника, позивач був завчасно обізнаний зі змістом "Порядку повернення страховикам частини сплачених цільових додаткових внесків до фонду страхових гарантій", що підтверджується, зокрема, листом Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" №633 від 10.10.2018. Тому, відсутні підстави стверджувати, що позивач не був ознайомлений з порядком денним зборів.

Також відповідач вказує на те, що загальні збори мали право на ухвалення спірних рішень на підставі повноважень, визначених п. 8.2.2 статуту Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Насамкінець, скаржник вважає, що місцевим господарським судом не застосовано до спірних правовідносин сторін спеціальну позовну давність для звернення до суду з позовом в один рік, передбачену п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2023 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/18846/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху у справі №910/18846/21 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.

10.05.2023 Господарський суд міста Києва скерував матеріали справи №910/18846/21 до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження рішення, зупинено його дію, відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, призначено її до розгляду на 27.06.2023, а також встановлено учасникам справи строк на подання відзивів.

Також, не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/18846/21, Моторне (транспортне) страхове бюро України подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення порушено приписи процесуального права, не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а викладені у рішенні висновки не відповідають встановленим обставинам справи.

На переконання скаржника, Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" при зверненні з заявою про ухвалення додаткового рішення не дотримано вимог, передбачених ст. ст. 124, 129 та 221 ГПК України.

Також відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не вірно підійшов до питання розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, безпідставно не визнаючи завищеність та неспівмірність таких витрат. Зокрема, відповідач заперечує щодо наявності підстав для стягнення "гонорару успіху".

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження додаткового рішення, зупинено його дію, відкрито апеляційне провадження за скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/18846/21, об'єднано скаргу в одне провадження зі скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022, призначено її до розгляду на 27.06.2023, а також встановлено учасникам справи строк на подання відзивів.

До суду 22.06.2023 представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду, у якому Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін. Цього ж дня позивачем подано додаткові пояснення на апеляційну скаргу, ідентичні за змістом до відзиву.

23.06.2023 представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення, а також ідентичні за змістом додаткові пояснення. У відзиві позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін додаткове рішення суду.

Також 23.06.2023 представником позивача подано заяву з попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, у якій Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" повідомило, що розмір витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в апеляційному суді, які позивач очікує понести, становлять 20000,00 грн. При цьому, позивачем зазначено, що докази понесення таких витрат буде подано впродовж п'яти днів після ухвалення рішення в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

У судове засідання 27.06.2023 з'явилися представники позивача та відповідача і надали пояснення по суті апеляційних скарг. Натомість, представники третіх осіб не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, треті особи належним чином повідомлені про розгляд апеляційних скарг та, у свою чергу, не повідомили суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників третіх не перешкоджає розгляду апеляційних скарг по суті.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього закону, законодавства України та свого статуту. Статут МТСБУ затверджується зборами засновників (членів) МТСБУ, погоджується з уповноваженим органом та реєструється відповідно до вимог законодавства. МТСБУ не може виступати засновником чи співзасновником юридичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю та/або мають на меті одержання прибутку.

Пунктом 1.1 статуту Моторного (транспортного) страхового бюро України, затвердженого рішенням загальних зборів членів МТСБУ, оформленим протоколом №55/2018 від 18.10.2018, визначено що Моторне (транспортне) страхове бюро України (бюро) є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у бюро є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" органами управління та контролю МТСБУ є: загальні збори членів МТСБУ; координаційна рада МТСБУ; президія; дирекція; інші визначені статутом МТСБУ органи.

Згідно з п. 1.5 статуту Моторного (транспортного) страхового бюро України органами управління бюро є загальні збори членів бюро, загальні збори повних членів бюро, президія бюро та дирекція бюро. Органами контролю бюро є координаційна рада та ревізійна комісія. Структура, функції, компетенція, порядок формування та роботи органів управління та контролю бюро визначається чинним законодавством та цим статутом.

Відповідно до п. 45.1 ст. 45 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" загальні збори членів МТСБУ складаються з усіх страховиків - асоційованих і повних членів МТСБУ та є вищим органом МТСБУ.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" є повним членом Моторного (транспортного) страхового бюро України.

У розділі 5 статуту відповідача зазначено, що страховики можуть входити до складу бюро як асоційовані та повні його члени.

Відповідно до п. 5.1 статуту Моторного (транспортного) страхового бюро України асоційовані члени - це страховики, які:

- мають ліцензію на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

- визнають та виконують положення цього статуту;

- сплачують членські внески згідно з рішеннями загальних зборів членів бюро та/або президії у випадках, передбачених цим статутом;

- сплатили до централізованого страхового резервного фонду захисту потерпілих у ДТП гарантійний внесок у розмірі, визначеному положенням про фонд захисту потерпілих, у сумі, не меншій за еквівалент 100 тисяч євро. Розмір гарантійного внеску страховика до фонду захисту потерпілих визначається положенням про фонд захисту потерпілих;

- здійснюють внески до централізованих страхових резервних фондів (крім фонду страхових гарантій) згідно з положенням про фонд захисту потерпілих, положенням про порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів та положенням про порядок розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів бюро;

- виконують вимоги договору про співпрацю між ними та бюро. Асоційовані члени мають право укладати внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, дія яких поширюється тільки на територію України.

Згідно з п. 5.2 статуту Моторного (транспортного) страхового бюро України повні члени - це страховики-члени бюро, які:

- виконали умови п. 5.1 цього статуту;

- сплатили до централізованого страхового резервного фонду страхових гарантій гарантійний внесок на умовах, визначених у міжнародній системі автомобільного страхування "Зелена картка". Розмір гарантійного внеску страховика до фонду страхових гарантій визначається положенням про фонд страхових гарантій;

- виконують вимоги договорів про співпрацю між ними та бюро, угод, укладених бюро з уповноваженими організаціями інших країн з страхування цивільно-правової відповідальності.

Повні члени мають право укладати внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, дія яких поширюється на територію України, та договори міжнародного страхування, дія яких поширюється на території інших країн-членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

У п. 6.4 статуту відповідача зазначено, що для набуття статусу повного члена бюро страховик зобов'язаний:

- бути асоційованим членом бюро;

- сплатити до фонду страхових гарантій гарантійний внесок на умовах, визначених у міжнародній системі автомобільного страхування "Зелена картка". Розмір гарантійного внеску страховика до фонду страхових гарантій визначається положенням про фонд страхових гарантій.

Відповідно до пп. "е" п. 8.2.2 статуту Моторного (транспортного) страхового бюро України до компетенції загальних зборів повних членів МТСБУ належить питання затвердження внутрішніх нормативних документів бюро щодо питань встановлення порядку укладання та виконання договорів міжнародного страхування, порядку надання фінансових гарантій та забезпечення платоспроможності страховиків-повних членів бюро та бюро як члена міжнародної системи автострахування "Зелена картка".

Пунктом 8.2.3 статуту Моторного (транспортного) страхового бюро України встановлено, що загальні збори повних членів складаються з усіх страховиків-повних членів. Представники дирекції бюро беруть участь у загальних зборах повних членів бюро з правом дорадчого голосу. Головує на загальних зборах повних членів бюро президент бюро, або за рішенням загальних зборів повних членів - директор (генеральний директор) бюро, заступник директора (заступник генерального директора) бюро чи інша особа з числа представників страховиків-повних членів.

Згідно з п. 8.2.4 статуту відповідача загальні збори повних членів скликаються з ініціативи директора (генерального директора) бюро або не менше ніж 2 (двох) повних членів бюро. Скликання загальних зборів повних членів здійснюється дирекцією бюро.

Відповідно до п. 8.2.5 статуту Моторного (транспортного) страхового бюро України загальні збори повних членів визнаються повноважними, якщо на них присутні не менше 2/3 загальної кількості повних членів бюро.

Інші питання регламенту та періодичності засідань загальних зборів повних членів бюро встановлюються загальними зборами повних членів (п. 8.2.12 статуту).

Регламент та періодичність засідань повних членів МТСБУ на момент їх проведення, з урахуванням вимог п. 8.2.12 статуту відповідача, визначено в рішенні з питання 4 порядку денного загальних зборів повних членів МТСБУ, затвердженого протоколом №2 від 27.01.2000.

Згідно з п. 1 пп. 4.1 п. 4 вказаного рішення чергові збори проводяться щоквартально, як правило, в приміщенні МТСБУ. Порядок денний чергових зборів формується виконавчим органом МТСБУ, пропонується на розгляд страховикам-повним членам МТСБУ і доводиться електронною поштою не пізніше, ніж за 10 робочих днів до проведення зборів. Страховики можуть вносити пропозиції на адресу МТСБУ щодо порядку денного (листом, факсом або електронною поштою) не пізніше, ніж за 4 робочі дні до дати проведення зборів.

Зі встановлених обставин даної справи вбачається, що листом вих. №8/34775 від 08.11.2018 відповідач проінформував керівників страховиків повних членів МТСБУ про скликання на 15.11.2018 чергових загальних зборів повних членів МТСБУ з наступним порядком денним:

1. Про зміни до ПАУЗК.

2. Про заходи за програмою "Стоп Фальшивка" на IV квартал 2018 (матеріали додаються).

3. Про розробку веб-сервісів для отримання страховиками-повними членами МТСБУ інформації про врегулювання справ в ПАУЗК.

4. Про концепцію електронної "Зеленої картки" (е-МІС).

5. Про окремі рішення загальних зборів повних членів МТСБУ.

В переліку надісланих додатків у листі відповідачем вказано план заходів за програмою "Стоп Фальшивка" на IV квартал 2018 року та план бюджету витрат щодо організації роботи програмного комплексу "Зелена картка" інформаційно-телекомунікаційної системи "Гарант-1" в тестовому режимі на пунктах пропуску через державний кордон України на IV квартал 2018 року.

15.11.2018 відбулися чергові загальні збори повних членів МТСБУ України, результати яких оформлені протоколом №186/2018 від 15.11.2018.

За результатами розгляду питання 2 порядку денного загальних зборів повних членів МТСБУ "Про внесення змін до "Порядку фінансових взаємовідносин між страховиками-повними членами МТСБУ для забезпечення безумовного виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування" (п. 8.3. у новій редакції) прийнято, зокрема, рішення:

"Пропозиція 2

2.1. Затвердити Порядок повернення страховикам частини сплачених цільових додаткових внесків до фонду страхових гарантій з врахуванням пропозицій, висловлених під час засідання.

Результати голосування:

"ЗА" - 7 (ПрАТ УСК "Княжа Вієна Іншуранс Груп", ТДВ "СДВ "СТДВ "Глобус", ПрАТ СК "ПЗУ Україна", ПрАТ "СК "ІНГО Україна", НАСК "Оранта", ПрАТ "СК "Перша", ПрАТ "УАСК "АСКА").

"ПРОТИ" - 2 (АТ "СГ "ТАС", ПрАТ "УТСК").

Рішення прийняте."

Поряд з цим, позивач, звертаючись з даним позовом, вказує на порушення відповідачем п. 1 пп. 4.1 п. 4 рішення загальних зборів повних членів МТСБУ, затвердженого протоколом №2 від 27.01.2000, оскільки останнім скликано збори за 5 робочих днів замість встановлених 10 робочих днів та за умови не підготовки остаточних редакцій документів, які повинні бути затверджені на відповідних зборах.

Водночас, порядок денний, відображений в остаточній редакції протоколу від 15.11.2018, суттєво відрізняється від порядку, викладеного в листі МТСБУ №8/34775 від 08.11.2018, оскільки складався з 7 питань, а не 5, та зі зміною черговості їх розгляду.

При цьому, другим питанням попередньо розісланого та затвердженого порядку денного загальних зборів взагалі не виносилися наступні питання: "Про затвердження порядку повернення страховиками частини сплачених цільових додаткових внесків до фонду страхових гарантій"; "Про надання вказівок дирекції та комітету з питань "Зеленої картки" щодо проведення попередніх розрахунків коштів цільових додаткових внесків до ФСГ, що підлягають поверненню страховикам-повним членам МТСБУ".

Вказане, за твердженнями позивача, порушує його право на подання пропозицій щодо порядку денного, строк для надання яких встановлено п. 4.1 протоколу №2 від 27.01.2000, а саме не пізніше ніж за 4 робочих дні до дати проведення зборів.

Окрім того, в абз. 2 п. 2.1 Порядку повернення страховиками частини сплачених цільових додаткових гарантій внесків до фонду страхових гарантій зазначено, що показники усіх страховиків-учасників пулу внутрішнього перестрахування (ПВП) розглядаються як показники одного страховика. Рішення про наявність або відсутність коштів цільових додаткових внесків до ФСГ до повернення приймаються однаковими для всіх страховиків-учасників ПВП в розрахунковому році, при цьому усі компанії-члени пулу внутрішнього перестрахування розглядаються як один страховик.

Однак, на переконання Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", застосуванням такого формулювання, не будучи окремою стороною договору приєднання від 28.12.2012, загальні збори повних членів МТСБУ не мали повноважень будь-яким чином врегульовувати будь-які договірні відносини сторін за договором приєднання від 28.12.2012, в тому числі в частині проведення розрахунків, а тим більше визначати усіх членів пулу внутрішнього перестрахування в якості єдиного страховика, що не відповідає вимогам ст. 634 Цивільного кодексу України.

Також, позивач зазначає, що в порушення ст. 10 Закону України "Про страхування" та п. 8.3 Порядку фінансових взаємовідносин між страховиками-повними членами МТСБУ для забезпечення безумовного виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування, затвердженого загальними зборами повних членів МТСБУ 29.11.2012 (протокол №110/2012) з подальшими змінами "Порядок повернення страховикам частини сплачених цільових додаткових внесків до фонду страхових гарантій" та наведені до нього формули розрахунків сум повернення не містить підпису актуарія.

В якості наявності підстав для задоволення позову позивач також посилався на преюдиціальні обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №№910/19441/20 та 910/2802/20.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказував на те, що МТСБУ дотримано вимоги закону та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів 15.11.2018. При цьому, кошти для збільшення розміру ДГВ ФСГ не були розподілені у якості перестрахової премії за договором внутрішнього страхування. Рішення з питання про внесення змін до Порядку фінансових взаємовідносин між страховиками-повними членами МТСБУ для забезпечення безумовного виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування прийнято 7-ма з 9-ти страховиків, тобто більшістю голосів. Твердження позивача щодо відсутності номера свідоцтва актуарія на затвердженому Порядку та наведених формулах розрахунків є необґрунтованими, оскільки п. 8.3 порядку містить зазначення про розрахунки страховиків актуарними методами, однак це не свідчить про обов'язковість розрахунків особою-актуарієм.

Поряд з цим, відповідачем також заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог з огляду на те, що позивачем порушено спеціальну позовну давність в один рік, передбачену п. 8 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша", у свою чергу, також заперечило щодо задоволення позову з тих підстав, що позивач був обізнаний з можливістю внесення змін до порядку, порядок денний загальних зборів одноголосно затверджений учасниками засідання, зазначення у п. 8.3 Порядку фінансових взаємовідносин між страховиками-повними членами МТСБУ щодо проведення розрахунків актуарними методами, за принципами обережності та обачності не означає обов'язковість їх здійснення актуарієм.

Інші учасники справи не скористалися правом на висловлення своїх позицій щодо позовних вимог.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, встановив, що відповідачем порушено регламент організації та проведення 15.11.2018 загальних зборів повних членів МТСБУ. При цьому, порушено і право позивача на подання пропозицій щодо порядку денного, строк для надання яких встановлено не пізніше ніж за 4 робочих дні до дати проведення зборів. Такі висновки суду обґрунтовані преюдиціальними обставинами, встановленими у постанові Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі №910/19441/20, якою встановлено факт порушення регламенту організації та проведення 15.11.2018 загальних зборів повних членів МТСБУ та факт порушення права позивача на подання пропозицій щодо порядку денного.

Також судом з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.10.2021 у справі №910/2802/20, встановлено, що відповідачем порушено регламент організації та проведення загальних зборів в частині дотримання сторонами порядку внесення змін до договору облігаторного квотно-пропорційного перестрахування з лімітом відповідальності до 500 тис. євро включно від 28.12.2012, встановленого імперативними нормами ч. 2 ст. 634 Цивільного кодексу України та п. 12.3 вказаного правочину, а саме щодо згоди всіх сторін на зміну його умов.

Насамкінець, суд визнав помилковими посилання відповідача на строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 8 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, оскільки у даному випадку до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів МТСБУ застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Тому, позивач при зверненні з позовом дотримався строку позовної давності.

Після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог 06.12.2022 представником позивача подано до суду засобами поштового зв'язку заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" просило стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України 50000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. До заяви додано відповідні докази на підтвердження факту понесення таких витрат.

24.01.2023 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких відповідач просив відмовити у її задоволенні з огляду на необґрунтованість та неспівмірність витрат зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаними роботами. Поряд з цим, відповідач також вказував, що позивачем не дотримано вимоги, передбачені ст. ст. 124, 129 та 221 ГПК України.

09.02.2023 до суду від Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" надійшли додаткові пояснення на спростування заперечень відповідача, зокрема, щодо відповідності поданої заяви про ухвалення додаткового рішення вимогам процесуального закону.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву позивача, визнав підтвердженою належними та допустимими доказами суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн, надану позивачеві адвокатом Риковим О.О.

Разом з цим, з огляду на характер спірних правовідносин, незначний рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не є обґрунтованим, доведеним та пропорційним до предмета спору, з урахуванням обсягу наданих послуг. Зокрема, судом враховано, що дана справа розглядалася за правилами загального позовного провадження, оскільки спір виник з корпоративних відносин, однак не є складною, враховуючи, що обставини, які стали підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів, частково вже були встановлені судами під час розгляду справи №910/19441/20. Як наслідок, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягам наданих послуг.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення заявленого позову, а також щодо зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу до суми 40000,00 грн та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо розгляду спору по суті та апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом положень зазначених вище положень сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Під час розгляду корпоративних спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

У зв'язку з цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: 1) невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; 2) порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; 3) позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах;

- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ;

- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів.

Вказаний перелік підстав визнання недійсними зборів учасників не є вичерпним, а залежить від того, чи були і як саме були порушені права учасників (акціонерів, членів).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 24.05.2018 у справі №922/2391/16 та 30.08.2022 у справі №904/1427/21).

Відповідно до висновків щодо застосування ст. 75 ГПК України, викладених у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/554/19, преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиціальною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту. Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач посилався на наявність преюдиціальних обставин, встановлених у постанові Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі №910/19441/20. Вказані аргументи позивача прийнято судом до уваги на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Апеляційний суд вказує на те, що у постанові Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі №910/19441/20 встановлено наступні обставини.

Так, в межах розгляду спору у справі №910/19441/20 Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" звернулося з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про визнання недійсним рішення загальних зборів повних членів Моторного (транспортного) страхового бюро України, оформленого п. 3 протоколу №186/2018 від 15.11.2018, та рішення, оформленого пп. 3.2 п. 3 вказаного протоколу про внесення змін до "Порядку фінансових взаємовідносин між страховиками-повними членами МТСБУ для забезпечення безумовного виконання зобов'язань".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані рішення загальних зборів прийняті з порушенням вимог законодавства, статуту відповідача та є прихованим делегуванням загальними зборами повних членів МТСБУ частини своїх повноважень учасникам незареєстрованого об'єднання - Пулу внутрішнього перестрахування.

Апеляційним судом також встановлено, що відповідно до рішення загальних зборів повних членів МТСБУ, затвердженого протоколом №2 від 27.01.2000, з урахуванням п. 8.2.12 статуту МТСБУ, визначено регламент та періодичність засідань повних членів МТСБУ. Згідно з п. 4.1 вказаного протоколу порядок денний чергових зборів формується виконавчим органом МТСБУ, пропонується на розгляд страховикам-повним членам МТСБУ і доводиться електронною поштою не пізніше ніж за 10 робочих днів до проведення зборів.

Поряд з цим, в порушення вказаного порядку Моторне (транспортне) страхове бюро України повідомило позивача про проведення 15.11.2018 загальних зборів повних членів МТСБУ листом №8/34775 від 08.11.2018. При цьому, виконавчим органом МТСБУ було сформовано та запропоновано для розгляду учасників зборів наступний порядок денний:

1. Про зміни до ПАУЗК.

2. Про заходи за програмою "Стоп фальшивка" на IV квартал 2018 та їх фінансування (матеріали додаються).

3. Про розробку веб-сервісів для отримання страховиками-повними членами МТСБУ інформації про врегулювання справ в ПАУЗК.

4. Про концепцію електронної "Зеленої картки" (е-МІС).

5. Про окремі рішення загальних зборів повних членів МТСБУ.

При цьому, відповідачем до листа прикріплено два додатки, а саме: План заходів за програмою "Стоп Фальшивка" на IV квартал 2018 та План бюджету витрат щодо організації роботи програмного комплексу "Зелена картка".

Змінений порядок денний та повний пакет документів надіслано учасникам безпосередньо в день проведення зборів 15.11.2018 об 11 год. 40 хв.

Змінений порядок денний передбачав вже 7 питань зі зміною черговості їх розгляду та включав наступні питання:

1. Про спільний лист ПАТ СК "УСГ" та СТДВ "СК "Глобус" від 12.11.2018.

2. Про внесення змін до "Порядку фінансових взаємовідносин між страховиками-повними членами МТСБУ для забезпечення безумовного виконання зобов'язань за договорами міжнародною страхування" (п. 8.3 у новій редакції).

3. Про зміни до ПАУЗК.

4. Про заходи за програмою "Стоп Фальшивка" на IV квартал 2018 та їх фінансування.

5. Про розробку веб-сервісів для отримання страховиками-повними членами МТСБУ інформації про врегулювання справ в ПАУЗК.

6. Про концепцію електронної "Зеленої картки" (е-МІС).

7. Про окремі рішення Загальних зборів повних членів МТСБУ.

Таким чином, судом під час розгляду справи №910/19441/20 встановлено, що відповідачем порушено регламент організації та проведення 15.11.2018 загальних зборів повних членів МТСБУ. При цьому, порушено і право позивача на подання пропозицій щодо порядку денного, строк для надання яких встановлено п. 4.1 протоколу №2 загальних зборів повних членів МТСБУ від 27.01.2000, і який становить не пізніше ніж за 4 робочих дні до дати проведення зборів.

На переконання колегії суддів, обставини, встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі №910/19441/20, є преюдиціальними по відношенню до даної справи, оскільки судом, фактично, досліджувалися ці ж самі правовідносини між учасниками справи, а досліджувані та встановлені обставини у справі №910/19441/20 щодо порушення порядку скликання та проведення 15.11.2018 загальних зборів повних членів МТСБУ належать до предмета доказування у справі, що переглядається.

Отже, постанова Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі №910/19441/20, якою встановлено факт порушення регламенту організації та проведення спірних загальних зборів та факт порушення права позивача на подання пропозицій щодо порядку денного, не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення, в тому числі, і у даній справі, не можуть їй суперечити.

Поряд з цим, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції, заперечуючи проти позову, фактично проігнорував наявність преюдиціальних обставин, встановлених у справі №910/19441/20.

Так, Моторне (транспортне) страхове бюро України посилалося на факт завчасної обізнаності позивача зі змістом "Порядку повернення страховикам частини сплачених цільових додаткових внесків до фонду страхових гарантій", що підтверджується, зокрема, листом Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" №633 від 10.10.2018. Близькі за своїм змістом аргументи викладені в поданій апеляційній скарзі на рішення суду.

Проте, колегія суддів вказує на те, що попереднє обговорення будь-яких питань та пропозицій, що стосуються діяльності повних членів МТСБУ, жодним чином не свідчить про завчасне ознайомлення позивача з питаннями порядку денного оспорюваних зборів та взагалі включення спірних питань до порядку денного. Вказане неможливо встановити і зі змісту листа Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" №633 від 10.10.2018, на який посилається відповідач.

Водночас, як обґрунтовано вказано місцевим господарським судом, несвоєчасне ознайомлення Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" зі змінами до порядку денного, зокрема, щодо включення до другого питання окремих питань: "Про затвердження порядку повернення страховиками частини сплачених цільових додаткових внесків до фонду страхових гарантій" та "Про надання вказівок дирекції та комітету з питань "Зеленої картки" щодо проведення попередніх розрахунків коштів цільових додаткових внесків до ФСГ, що підлягають поверненню страховикам-повним членам МТСБУ" є порушенням права позивача на подання пропозицій щодо порядку денного, строк для надання яких становить не пізніше ніж за 4 робочих дні до дати проведення зборів.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо наявності факту порушення порядку скликання та проведення оспорюваних зборів є обґрунтованими та відповідають встановленим обставинам справи.

Окрім цього, позивач також вказував про перевищення загальними зборами повних членів МТСБУ, що відбулися 15.11.2018, своїх повноважень та втручання у договірні відносити сторін за договором приєднання від 28.12.2012.

Згідно з пп. 43.2.1 п. 43.2 ст. 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" одним з джерел формування централізованих страхових резервних фондів є додаткові гарантійні внески у розмірі, визначеному МТСБУ.

Відповідно до п. 43.3 ст. 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів встановлюються положенням про порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів, що затверджується президією МТСБУ та погоджується з координаційною радою МТСБУ.

За змістом абз. 4 ст. 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" кошти, сплачені страховиком як додатковий гарантійний внесок до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, використовуються для виконання зобов'язань такого страховика перед МТСБУ. Кошти, сплачені страховиком як додатковий гарантійний внесок до фонду захисту потерпілих, також можуть використовуватися для виконання зобов'язань такого страховика за внутрішніми договорами страхування перед членами МТСБУ, а сплачений як додатковий гарантійний внесок до фонду страхових гарантій - для виконання зобов'язань цього страховика за договорами міжнародного страхування та правочинами, пов'язаними з перестрахуванням його відповідальності за договорами міжнародного страхування.

Відповідно до п. 2.4 Порядку фінансових взаємовідносин між страховиками повними членами МТСБУ для забезпечення безумовного виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування, затвердженого рішенням загальних зборів повних членів МТСБУ, оформленим протоколом №110/2012 від 29.11.2012, розмір цільових додаткових внесків до ФСГ визначається щомісячно, на підставі звітних даних страховика про укладені договори міжнародного страхування, внесені в ЦБД МТСБУ. Про нараховані суми цільових додаткових внесків до ФСГ інформаційна система МТСБУ інформує страховика протягом одного робочого дня після прийому МТСБУ звіту страховика та виконання в інформаційній системі МТСБУ операції "підтвердження закриття звітного періоду".

Сплата перестрахувальної премії за договорами внутрішнього перестрахування за кожного зі страховиків здійснюється за рахунок коштів цільових додаткових внесків такого страховика до ФСГ (п. 3.4 Порядку фінансових взаємовідносин між страховиками повними членами МТСБУ для забезпечення безумовного виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування).

Місцевим господарським судом встановлено, що за умовами договору облігаторного квотно-пропорційного перестрахування з лімітом відповідальності до 500 тис. євро включно від 28.12.2012, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з перестрахуванням відповідальності за договорами міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між страховиками, які зазначені у Реєстрі страховиків цього договору (додаток 1), кожен з них виступає перестрахувальником у відношенні до укладених ними договорів міжнародного страхування та як перестраховик у відношенні до договорів міжнародного страхування, укладених іншими страховиками - сторонами цього договору та Моторним (транспортним) страховим бюро України.

Згідно з додатком №1 до цього договору до складу страховиків-учасників договору входять: ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто", ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія Аска", ПрАТ Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія", ПрАТ "Страхова група "ТАС" та ПрАТ "Страхова компанія "Перша".

Пунктами 3.1, 3.2 та 3.3. договору встановлено, що за ним здійснюються перестрахові виплати за страховими з випадками, що настали в перестраховий період. Першим перестраховим періодом є 2013 календарний рік, з 01.01.2013 по 31.12.2013, обидві дати включно. Кожним наступним перестраховим періодом є кожен календарний рік з 1 січня до 31 грудня, обидві дати включно.

Цей договір набирає чинності з 01.01.2013 (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 6.2.2 договору перестрахувальник зобов'язаний сплачувати цільові додаткові гарантійні внески до ФСГ.

Згідно з п. 11.3 договору у випадку несплати страховиком цільових додаткових гарантійних внесків до ФСГ за підсумками звітного періоду у визначений строк частка участі в ризиках страховика, який має таку заборгованість, перерозподіляється між іншими страховиками.

Відповідно до п. 12.3 договору вказаний правочин може бути доповнений або змінений за взаємною згодою усіх його сторін. Така згода може бути оформлена у формі додаткової угоди або протокольним рішенням зборів сторін.

Пунктом 12.4 договору передбачено, що рішення зборів сторін є прийнятим, якщо за нього проголосували сторони, які мають разом частку участі (квоту) в ризиках за договором не менше 60% у поточному перестраховому періоді згідно з додатком 2 до договору . Такі рішення можуть бути прийняті з будь-яких питань, що стосуються цього договору, окрім питань припинення цього договору та виключення страховика зі складу учасників цього договору. Опитування страховиків може бути проведено шляхом листування.

Порядок укладення договору облігаторного перестрахування зазначений у п. 12.8 договору, згідно з яким цей договір укладається у наступному порядку:

- попередньо схвалений дирекцією МТСБУ та страховиками, які відповідно до рішення загальних зборів повних членів МТСБУ визначені учасниками цього договору, підписується МТСБУ та надсилається таким страховикам з пропозицією про приєднання відповідно до ст. 634 ЦК України;

- страховик впродовж 10 днів з дня надходження до нього пропозиції МТСБУ надає МТСБУ два примірники акту про приєднання за формою, визначеною в додатку 3 до договору, які підписані страховиком та скріплені його печаткою;

- МТСБУ впродовж 5 днів з дня отримання примірників акту від страховика підписує їх, скріплює своєю печаткою, повертає один примірник страховику, який зазначений у такому акті, вносить записи у Реєстр страховиків-учасників цього договору (додаток 1) та направляє копію такого реєстру всім страховикам, які є сторонами договору.

Тобто, договір облігаторного перестрахування укладений сторонами шляхом приєднання страховика до умов цього договору на підставі акта про приєднання до цього договору.

При цьому, позивач приєднався до договору облігаторного перестрахування шляхом підписання акта про приєднання від 28.12.2012 (додаток №3 до договору).

Відповідно до положень ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пунктом 5 ч. 4 ст. 179 ГК України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Отже, договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона, при цьому, не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.

Договір облігаторного перестрахування укладений сторонами з урахуванням положень ст. 634 ЦК України шляхом приєднання страховика до умов цього договору згідно з актом про приєднання.

Як наслідок, договір облігаторного перестрахування за своєю правовою природою є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України.

При цьому, Моторне (транспортне) страхове бюро України, як сторона договору, яка встановила його умови, у п. 12.3 визначила порядок внесення змін та доповнень у такий договір.

Так, згідно з п. 12.3 договору його може бути доповнено або змінено за взаємною згодою усіх його сторін. Така згода може бути оформлена у формі додаткової угоди або протокольним рішенням зборів сторін.

Зазначені умови договору відповідають вимогам ст. 651 ЦК України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, у відповідності до погоджених сторонами умов договору облігаторного перестрахування, обов'язковість яких встановлена ст. 629 ЦК України, договір може бути змінений лише за згодою усіх його сторін з оформленням таких змін шляхом укладання додаткової угоди або прийняттям протокольного рішення зборами сторін.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами відповідача, а саме рішенням, викладеним у п. 2.1 (Пропозиція 2) питання 2 протоколу від 15.11.2018 №186/2018 затверджено Порядок повернення страховиками частини сплачених цільових додаткових гарантій внесків до фонду страхових гарантій з врахуванням пропозицій, висловлених під час засідання.

Цей порядок розроблений відповідно до п. 8.3 Порядку фінансових взаємовідносин між страховиками-повними членами МТСБУ для забезпечення безумовного виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування з подальшими змінами (п. 1.1).

За змістом пункту 2.1 затвердженого порядку МТСБУ щорічно у строк до 01 квітня здійснює розрахунки для визначення суми коштів цільових додаткових внесків до ФСГ страхових гарантій, яка може бути повернута страховикам-членам МТСБУ за черговий розрахунковий рік.

Показники усіх страховиків-учасників пулу внутрішнього перестрахування (ПВП) розглядаються як показники одного страховика. Рішення про наявність або відсутність коштів цільових додаткових внесків до ФСГ до повернення приймається однаковим для всіх страховиків-учасників ПВП в розрахунковому році. При цьому, усі компанії-члени пулу внутрішнього перестрахування розглядаються як один страховик.

В той же час, умови договору приєднання від 28.12.2012 не визначають учасників Пулу внутрішнього перестрахування єдиним страховиком і не передбачають можливості розподілення коштів Пулу внутрішнього перестрахування у спосіб, визначений у Порядку повернення страховикам частини сплачених цільових додаткових внесків до фонду страхових гарантій (в редакції від 15.11.2018, затвердженій протоколом №186/2018).

Тобто, затверджені умови Порядку повернення страховиками частини сплачених цільових додаткових гарантій внесків до фонду страхових гарантій МТСБУ по суті є внесенням змін до договору перестрахування від 28.12.2012, хоча такий порядок не є частиною договору перестрахування.

При цьому, як вбачається зі змісту протоколу №186/2018 від 15.11.2018, "за" затвердження Порядку повернення страховикам частини сплачених цільових додаткових внесків до фонду страхових гарантій проголосували не всі страхові компанії, а саме Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" (позивач) та Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" проголосували "проти".

Суд зазначає, що п. 12.4 договору визначає загальний порядок прийняття рішень зборами сторін з питань, що стосуються цього договору, тоді як п. 12.3 цього договору регламентовано порядок прийняття рішень щодо внесення змін та доповнень до договору.

Зокрема, згідно з п. 12.3 договору такий може бути доповнений або змінений за взаємною згодою усіх його сторін. Така згода може бути оформлена у формі додаткової угоди або протокольним рішенням зборів сторін.

Разом з тим, в силу ч. 2 ст. 634 ЦК України договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона виходячи зі своїх інтересів не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Таким чином, сторона, яка приєдналася, наділяється правом вимагати зміни або розірвання договору приєднання, навіть, при формальній законності його змісту, у випадках:

1) якщо внаслідок укладення договору вона позбавляється прав, які звичайно мала;

2) якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання;

3) якщо в договорі містяться інші умови, що є явно обтяжливими для сторони, яка приєдналася.

Частина 2 ст. 634 ЦК України чітко передбачає випадки, коли договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася. Відповідні обставини мають бути доведені.

Однак, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність підстав для внесення змін до договору перестрахування від 28.12.2012.

Суд зазначає, що у даному випадку, з огляду на встановлені умови договору та приписи ч. 1 ст. 651 ЦК України зміни до договору можуть бути внесені виключно за взаємною згодою усіх його сторін, незалежно від того, яким чином оформлюються такі зміни: додатковою угодою або протокольним рішенням зборів сторін.

Отже, оскільки позивач та Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" проголосували проти внесення змін до договору, тобто, не було отримано згоди усіх сторін договору, то відповідно внесення змін до договору не відбулося, а наведені у рішенні умови з відповідного питання зборів сторін не є такими, що регулюють спірні правовідносини.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28.10.2021 у справі №910/2802/20, на врахуванні яких наполягав позивач під час звернення до суду з даним позовом і які судом першої інстанції було враховано.

Таким чином, враховуючи факт порушення регламенту організації та проведення 15.11.2018 загальних зборів повних членів МТСБУ та недотримання сторонами договору від 28.12.2012 порядку, встановленого імперативними нормами ч. 2 ст. 634 ЦК України та п. 12.3 договору при прийнятті оспорюваного рішення, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в контексті вищевикладених доводів Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія".

За наведених підстав спростовуються аргументи скаржника з приводу того, що загальні збори мали право на ухвалення спірного рішення на підставі повноважень, визначених п. 8.2.2 статуту відповідача.

З урахуванням усього вищезазначеного, суд першої інстанції прийшов до правомірних висновків щодо задоволення заявленого позову.

Водночас, як було зазначено вище, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності з огляду на те, що позивачем порушено спеціальну позовну давність в один рік для звернення до суду з позовом, передбачену п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

На незастосування вказаного строку відповідач посилається і у поданій апеляційній скарзі, наводячи при цьому, аналогічні за своїм змістом аргументи.

Проте, на переконання апеляційного суду, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин спеціальної позовної давності в один рік.

В контексті наведених аргументів відповідача щодо неможливості застосування до вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів непідприємницьких товариств спеціального (скороченого) строку позовної давності в один рік, слід звернутися до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №909/298/21

Касаційний суд в наведеній постанові вказав на те, що встановлення спеціальної позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства у Главі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також змістовне формулювання п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України, яке не містить тлумачення терміну "товариство", логічним є висновок щодо застосування спеціальної позовної давності в один рік саме щодо оскарження рішень загальних зборів товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, а не юридичних осіб інших організаційно-правових форм та громадських об'єднань.

Тому, Верховний Суд вирішив питання позовної давності, витлумачивши норму, що сформульована нечітко і допускала двозначне тлумачення, на користь необхідності застосування загальної позовної давності у правовідносинах оскарження рішень юридичних осіб, які не є товариствами з обмеженою та додатковою відповідальністю. За таких обставин, з огляду на те, що питання застосування позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення загальних (виборних) зборів Обласної організації спілки фактично врегульовано ст. 257 ЦК України, якою встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, правові підстави для застосування у вказаних правовідносинах норми п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України відсутні.

На переконання колегії суддів, вказана правова позиція підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін, оскільки стосується питання визначення виду позовної давності (загальної чи спеціальної) до вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів непідприємницьких товариств, яким, в тому числі, є Моторне (транспортне) страхове бюро України, про що вказано в п. 1.3 статуту відповідача.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вбачається, що позивач брав участь в оспорюваних загальних зборах від 15.11.2018, а отже дізнався про наявність порушеного права саме того дня. При цьому, позовна заява надіслана до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку 15.11.2021, тобто в межах загального строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України.

Таким чином, помилковими є посилання відповідача на строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки у даному випадку до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів відповідача застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Отже, аргументи скаржника в наведеній частині є також необґрунтованими.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн представником позивача до суду першої інстанції надано копії таких доказів:

- договору про надання правової допомоги №06 від 15.12.2021;

- додаткової угоди №1 від 05.10.2022 до договору про надання правової допомоги №06 від 15.12.2021;

- акту виконаних робіт від 05.12.2022;

- ордеру про надання правої допомоги серія КС №548416 від 15.12.2021.

Так, згідно з п. п. 1.1 та 1.2 договору про надання правової допомоги №06 від 15.12.2021, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" (клієнт) та адвокатом Риковим О.О. (адвокат), клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором. Правнича допомога адвоката за договором полягає в тому, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання здійснити представництво інтересів клієнта у справі №910/18846/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених протоколом №186/2018 від 15.11.2018.

Пунктом 4.2 договору встановлено фіксований розмір гонорару адвоката за представництво інтересів клієнта у справі №910/18846/21, який складає 50000,00 грн.

Окрім цього, додатковою угодою №1 від 05.10.2022 до договору сторони погодили наступний розмір і порядок сплати гонорару:

- вартість послуг (гонорару) адвоката за підготовку, подачу документів та представництво інтересів Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" у Господарському суді міста Києва у справі №910/18846/21 становить 25000,00 грн (п. 1 додаткової угоди);

- вартість послуг (гонорару) адвоката за повне або часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" у справі №910/18846/21 Господарським судом міста Києва становить 25000,00 грн (п. 2 додаткової угоди).

- клієнт (позивач) зобов'язаний сплатити адвокату вартість послуг (гонорару), визначених в п. п. 1 та 2 даної додаткової угоди, впродовж трьох місяців після ухвалення Господарським судом міста Києва рішення у справі №910/18846/21 по суті та набранням відповідним рішенням законної сили (п. 3 додаткової угоди).

Також, зі змісту наданого акту виконаних робіт за договором про надання правової допомоги вбачається, що адвокатом надано клієнту наступну правову допомогу:

- правовий аналіз наявних доказів (документів) у справі №910/18846/21, в тому числі вивчення та аналіз документів за результатами проведення загальних зборів повних членів Моторного (транспортного) страхового бюро України, оформлених протоколом №186/2018 від 15.11.2018, - 5 год.;

- підготовка відповіді на відзив від 08.02.2022 за вих. №б/н - 4 год.;

- підготовка заперечень на клопотання МТСБУ від 08.02.2022 за вих. №08/02/2021 - 2 год.;

- відправка копії відповіді на відзив від 08.02.2022 за вих. №б/н стороні - 1 год.;

- участь в судовому засіданні Господарського суду міста Києва 09.02.2022 (з урахуванням часу в дорозі та фактичного початку судового засідання) - 2 год.;

- формування, відправка 5 (п'яти) третім особам копії позовної заяви з долученими додатками - 4 год.;

- участь в судовому засіданні Господарського суду міста Києва 06.07.2022 (з урахуванням часу в дорозі та фактичного початку судового засідання) - 2 год.;

- участь в судовому засіданні Господарського суду міста Києва 07.09.2022 (з урахуванням часу в дорозі та фактичного початку судового засідання) - 2 год.;

- здійснення моніторингу стану розгляду справи на офіційному сайті Судової влади України - 1 год.;

- участь в судовому засіданні Господарського суду міста Києва 05.10.2022 (з урахуванням часу в дорозі та фактичного початку судового засідання) - 2 год.;

- підготовка заперечень від 25.11.2022 на заяву МТСБУ стосовно застосування строків позовної давності - 3 год.;

- участь в судовому засіданні Господарського суду міста Києва 01.12.2022 (з урахуванням часу в дорозі та фактичного початку судового засідання) - 3 год.

Загальна кількість витраченого часу на надання правової допомоги Приватному акціонерному товариству "Українська транспортна страхова компанія" у справі №910/18846/21 становить 31 год.

Окремо в акті сторонами узгоджено, що зважаючи на складність справи та у зв'язку з задоволенням 01.12.2022 рішенням суду позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", фіксований розмір "гонорару успіху" адвоката Рикова О.О. складає 25000,00 грн.

Вказаний акт підписаний сторонами без заперечень та скріплений печаткою позивача.

Судом також встановлено, що Риков О.О. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

У поданих запереченнях на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення відповідач зазначив, що Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" не дотримано вимог, передбачених ст. ст. 124, 129 та 221 ГПК України, а саме:

- позивачем у позовній заяві вказано, що ним вже було понесено витрати на професійну правничу допомогу, а тому останній мав надати відповідні докази станом на день подання позову;

- позивачем ані в позовній заяві, ані в заяві про ухвалення додаткового рішення не наведено поважних причин неподання доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів.

Аналогічні за змістом доводи наведено відповідачем в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду.

Також відповідач заперечував щодо розміру витрат позивача та вказував, що вони є неспівмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на виконання робіт, а також обсягом наданих послуг.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. ч. 3 та 4 ст. 244 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Суд констатує, що позивачем у позовній заяві дійсно вказано, що ним вже було понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн. Поряд з цим, з огляду на надані докази на підтвердження понесення таких витрат, що датовані 05.10.2022 (додаткова угода) та 05.12.2022 (акт), суд вказує на те, що позивачем у попередньому розрахунку допущено технічну описку, а тому заперечення відповідача щодо недотримання ст. 124 ГПК України колегією суддів відхиляються.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Колегія суддів також зазначає, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України також визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як було зазначено вище, представник позивача зробив заяву про те, що докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу буде надано у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, що і було фактично здійснено.

При цьому, суд зауважує на тому, що положення ч. 1 ст. 221 та ч. 8 ст. 129 ГПК України жодним чином не покладають на сторону обов'язку окремо доводи причину поважності неподання доказів понесення судових витрат саме до закінчення судових дебатів. Заявнику слід лише зробити відповідну заяву, що такі докази буде подано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

З огляду на викладене, суд також відхиляє аргументи скаржника в частині недотримання позивачем положень ст. ст. 129 та 221 ГПК України.

Судом першої інстанції у додатковому рішенні встановлено, що сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн, надану позивачу адвокатом Риковим О.О., є підтвердженою належними та допустимими доказами. Поряд з цим, судом зазначено, що з огляду на характер спірних правовідносин, беручи до уваги незначний рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим, доведеним та пропорційним до предмета спору, з урахуванням обсягу наданих послуг.

Зокрема, судом враховано, що дана справа розглядалася за правилами загального позовного провадження, оскільки спір виник з корпоративних відносин, однак не є складною, враховуючи, що обставини, які стали підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів, частково вже були встановлені судом під час розгляду справи №910/19441/20, а судова практика у розрізі спірних правовідносин є сталою.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення витрат позивача на правову допомогу до суми 40000,00 грн, що є пропорційним предмету спору, складності справи та обсягу наданих послуг.

У поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не вірно підійшов до питання розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, безпідставно не визнаючи завищеність та неспівмірність таких витрат. Зокрема, відповідач заперечує щодо наявності підстав для покладення на нього суми "гонорару успіху".

З приводу вказаних доводів та заявленої до відшкодування суми 25000,00 грн у якості "гонорару успіху", суд вказує на те, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Iatridis v. Greece, заява №31107/96, Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Суд вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97, суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Відтак, за висновками апеляційного суду, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З урахуванням вищевикладеного та всіх обставин справи, колегія суддів констатує, що заявлений позивачем до відшкодування "гонорар успіху" не є значним і його відшкодування за рахунок відповідача не становить для останнього непомірний тягар. До того ж, загальна сума витрат позивача, у тому числі і "гонорар успіху", була зменшена місцевим господарським судом на 10000,00 грн від заявленого розміру 50000,00 грн.

Таким чином, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи конкретні обставини справи, керуючись такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність відносно предмета спору, а також критерієм розумності та необхідності, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про відшкодування за рахунок відповідача судових витрат на професійну правову допомогу позивача в сумі 40000,00 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача в наведеній частині не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції щодо визначення остаточного розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг та розподіл судових витрат.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/18846/21 ухвалені з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України не підлягають задоволенню.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

При цьому, розподіл витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України «Про судовий збір» не передбачена.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/18846/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/18846/21.

4. Витрати Моторного (транспортного) страхового бюро України зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на скаржника.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 05.07.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов