Справа № 357/4820/23
30 червня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі, з дати отримання копії даного судового рішення.
Згідно з довідкою, що сформована автоматизованою системою документообігу суду в автоматизованому порядку, вказаний документ доставлено до електронного кабінету одержувачу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - 15 червня 2023 року о 16:28 год.
На виконання вимог вказаної ухвали відповідачем надіслано до суду документ про сплату судового збору на суму 805,20 грн. (платіжна інструкція №8003 від 14 червня 2023 року) та заявлено клопотання про відкриття апеляційного провадження, в обґрунтування якого зазначено, що вказана в ухвалі суду від 14.06.2023 сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги є невірно розрахованою.
Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року сума судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі складає 1610,40 грн.
Щодо доводів відповідача про неправильне визначення судом апеляційної інстанції належного до сплати розміру судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
При визначенні належного до сплати розміру судового збору у даній справі слід застосовувати пункт 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», який визначає ставки судового збору за подання документів до адміністративного суду, а не пункт 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», який визначає розмір судового збору у випадках, коли постанова про накладення адміністративного стягнення ухвалюється судом.
Регулювання пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на подання позовних заяв та апеляційних скарг в адміністративних справах, а тому його застосування у взаємозв'язку із підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» є неможливим.
Пункт 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» стосується виключно випадків, коли рішення про притягнення до адміністративної відповідальності приймаються судом (статті 221 та 221-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)), а не іншими органами. У спірних же правовідносинах постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення прийнято не судом, а поліцейським.
Пункт 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», який визначає ставку судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення слід застосовувати виключно у взаємозв'язку із частиною сьомою статті 283 КУпАП, яка передбачає, що постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Щодо правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2020 по справі № 543/775/17, то суд касаційної інстанції у цьому рішенні вказав, що за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору розмір судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, справа, що розглядається, не є справою щодо накладення адміністративного стягнення (глава 22 КУпАП), а є адміністративною справою з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (накладення адміністративного стягнення) (стаття 286 КАС).
Таким чином, вказаний висновок касаційного суду не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відтак, суд приходить до висновку, що викладені Департаментом патрульної поліції у клопотанні про відкриття апеляційного провадження обставини не можуть бути підставою для його задоволення.
Водночас, будь-яких інших документів, які б підтверджували сплату судового збору до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходило.
Таким чином, станом на сьогоднішній день, апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги у повному обсязі.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з п. 1 частини четвертої ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, оскільки апелянтом не усунуто в повному обсязі зазначені недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк, її необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст.ст. 121, 294, 295, 328 КАС України, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2023 року - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя І.В. Федотов
Судді Н.М. Єгорова
Є.О. Сорочко