Справа № 620/7564/21 Суддя першої інстанції: Бородавкіна С.В.
30 червня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Кучми А.Ю. та Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 :
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 06 січня 2021 року здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом України про Державний бюджет на відповідний рік).
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову про задоволення заяви. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми процесуального права. Скаржник вказує на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області всупереч рішенню Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 620/7564/21 здійснює виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох прожиткових мінімумів, а не двох мінімальних заробітних плат.
Відзив на апеляційну скаргу позивача не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року - без змін, виходячи із такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Виданий судом виконавчий лист у цій справі був пред'явлений позивачем до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та постановою державного виконавця від 06 березня 2023 року відкрито виконавче провадження № 71213283. Наведене, за висновком суду першої інстанції, свідчить про існування у позивача об'єктивної можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі, шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, адже вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені у ст. 382 КАС України.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначена норма права передбачає можливість встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та залишає вирішення питання щодо наявності підстав для його встановлення на розсуд суду, не визначаючи чітких критеріїв для розмежування випадків, в яких застосування такого механізму є необхідним та випадків, коли у задоволенні відповідної заяви належить відмовити.
При вирішенні апеляційної скарги колегія суддів виходить з того, що судовий контроль не належить встановлювати в кожному випадку невиконання судового рішення відповідачем в добровільному порядку невідкладно після набрання ним законної сили, інакше зазначена форма забезпечення виконання рішення суду підлягала б застосуванню у кожному випадку вирішення адміністративного позову на користь позивача.
Натомість, за загальним правилом, встановленим ст. 373 КАС України, звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Законом, який визначає порядок примусового виконання судових рішень, зокрема й заходи впливу на боржника з метою спонукання до виконання виконавчого листа, є Закон України «Про виконавче провадження».
Судом першої інстанції правильно зауважено, що з метою звернення до виконання рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року позивач отримав виконавчий лист і постановою державного виконавця від 06 березня 2023 року відкрито виконавче провадження № 71213283 з його примусового виконання.
Доводів та доказів, які б давали підстави вважати, що встановлений ст. 373 КАС України спосіб звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання у випадку позивача не є ефективним і потребує додаткового встановлення також судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, заявником не наведено.
Крім того у разі прийняття відповідачем рішення, вчинення дій чи допущення бездіяльності при виконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року або порушення прав, підтверджених таким рішенням суду, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги заявника не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 17 квітня 2023 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді А.Ю. Кучма
В.В. Файдюк