П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/85/23
Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,
повний текст судового рішення
складено 20.02.2023, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, про визнання неправомірним та скасування рішення,-
У січні 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (відповідач, ГУ ДПС у Волинській області), про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 05.12.2022 р. № 000357-09.
В обґрунтування позову зазначила, що у відповідача не було повноважень на прийняття оскаржуваного рішення, оскільки ліцензію на право торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видавав інший орган. До того ж, згідно з оскаржуваним рішенням позивач допустила порушення абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі- Закон № 481), однак це стосується використання дистиляту, в той час як відповідальність за продаж алкоголю та тютюну неповнолітньому передбачено абз. 12 ч. 2 ст. 17 Закону № 481. Також, на думку позивача, розмір застосованої до позивачки фінансової санкції суперечить приписам закону.
Відповідач проти позову заперечував наголошуючи на тому, що оскаржуване рішення прийнято належним суб'єктом, з передбачених законом підстав та у розмірі, який відповідає вимогам закону.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року, у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи його необґрунтованим, позивачка подала на вказане судове рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 вказує, що застосування відповідачем у оскаржуваному рішенні до позивачки дві санкції у розмірі 6800,00 грн. окремо за продаж тютюнових виробів і окремо за продаж алкогольних напоїв є порушенням ст.61 Конституції України. Посилання при цьому на наявність двох ліцензій окремо на продаж алкогольних напоїв та на продаж тютюнових виробів не є обґрунтованими, адже ст.ст.15-3, 17 Закону №481/95-ВР не ставлять склад відповідного правопорушення у залежність від наявності ліцензій та їх кількості. Окрім того, у оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено норму права, на підставі якої застосовано штраф - п.14 ч.2 ст.17 Закону №481/95, в той час як згідно протоколу від 06.07.2022р. зафіксовано правопорушення, відповідальність за яке передбачена п.12 ч.2 ст.17 вказаного Закону. При цьому, суд першої інстанції, як вважає апелянт, не обґрунтував належним чином, чому саме неправильне зазначення норми закону що передбачає відповідальність, не впливає на відповідальність. Також, на думку апелянта, у ГУ ДПС у Волинській області не було повноважень приймати оскаржуване рішення, оскільки в силу вимог Порядку застосовування фінансових санкцій, затвердженого постановою КМУ №790 від 02.06.2003р. рішення про застосування фінансових санкцій приймається керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію. В даному випадку, таким органом є ГУ ДПС у Миколаївській області, а не ГУ ДПС у Волинській області.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи про необґрунтованість доводів апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін мотивуючи тим, що матеріалами справи підтверджено допущення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена п.12 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР, у вигляді застосування штрафу 6800,00 грн. Оскільки, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 06.07.2022р., було встановлено та зафіксовано продаж у магазині позивача одночасно і тютюнових виробів і алкогольних напоїв особі, яка не досягли 18 років, відповідач вважає правомірним застосування штрафу 6800,00 грн. окремо за продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років та окремо за продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років. З огляду на викладене, застосування до позивача в оскаржуваному рішенні штрафу не є подвійною відповідальністю, до того ж законом не обмежено такого одночасного застосування штрафу, що свідчить про хибність доводів скаржника щодо порушення в даному випадку конституційного принципу про неможливість притягнення особи до подвійної відповідальності. Також, відповідач посилаючись на наказ ДПС України від 28.03.2022р. №173 вважає неґрунтовними посилання апелянта на прийняття рішення неналежним суб'єктом.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За правилами ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи, що у матеріалах наявні достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.07.2022 р. співробітниками ювенальної превенції відділу превенції Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області виявлено факт продажу неповнолітньому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 спиртного напою "Бад" 0,33 л та цигарок "Вінстон" продавцем продуктового магазину по АДРЕСА_1 . За даним фактом на продавця ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення № 460632. Продавець ОСОБА_4 з протоколом погодилась, від дачі письмових пояснень відмовилась.
Неповнолітній ОСОБА_3 надав письмові пояснення, в яких підтвердив факт придбання алкогольного напою та тютюнових виробів.
У продуктовому магазині по АДРЕСА_1 здійснює підприємницьку діяльність позивач, якій ГУ ДПС у Миколаївській області видано ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 14040311202200245 і ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоям № 14040308202200265.
Постановою Адміністративної комісії Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради від 09.08.2022 р. № 138 на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення штраф у розмірі 6800 грн.
Рішенням відповідача від 05.12.2022 р. № 000357-09 до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі:
- 6800 грн. за продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років;
- 6800 грн. за продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернулась до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідач довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновку суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі Закон № 481/95-ВР).
Згідно з п.2 ч.1, ч.4, ч.5 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.
Якщо у продавця пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння виникли сумніви щодо досягнення 18-річного віку покупцем, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові, тютюнові вироби, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, продавець повинен звернутися до такого покупця з вимогою пред'явити паспорт громадянина України або інший документ, що підтверджує його віку.
У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння такій особі забороняється.
У відповідності до ч.1 ст.17 Закону № 481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень (абзац чотирнадцятий статті 17 Закону № 481/95-ВР).
Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року №790 (далі Порядок №790).
Відповідно до пункту 5 Порядку №790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи та доводи сторін враховує, що факт продажу алкогольних та тютюнових виробів неповнолітньому у магазині позивачки є підтвердженим належним чином зібраними у справі документами, протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення неповнолітнього.
Такий факт також підтвердила і продавець магазину власним підписом у протоколі.
Позивачка, ані у позовній заяві, ані в апеляційній скарзі не заперечує зафіксованого контролюючим органом факт продажу неповнолітньому алкогольного напою та тютюнового виробу.
Враховуючи викладене, проаналізувавши наведені вище правові приписи, зважаючи на відсутність заперечень позивача з приводу встановленого та зафіксованого у протоколі від 06.07.2022р. контролюючим органом правопорушення, апеляційний суд вважає, що у відповідача були наявні правові підстави для застосування до позивачки ФОП ОСОБА_1 фінансової санкції, як то передбачено ст. 17 Закону №481/95-ВР.
Надаючи оцінку доводам апелянта щодо розміру застосованої фінансової санкції, судова колегія зазначає, що згідно матеріалів справи 11.02.2020р. ГУ ДПС у Миколаївській області (Миколаївська область) ФОП ОСОБА_1 видано на адресу місця торгівлі - АДРЕСА_1 кв.м. дві окремі ліцензії:
- Ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами з реєстраційним номером 14040311202200245 (а.с. 47-48);
- Ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з реєстраційним номером 14040308202200265 (а.с. 49-50).
В свою чергу, матеріалами Миколаївського РУП ГУНП у Миколаївській області (протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №460632 від 06.07.2022р., відібраними поясненнями неповнолітнього) було зафіксовано продаж продавцем продуктового магазину розташованого в АДРЕСА_1 (суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 ) неповнолітній особі алкогольного напою марки “Бад” (0,33л) та тютюнового виробу “Вінстон”, відповідальність за які передбачена п.12 ч.2 ст.17 Закону №481/95.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач правомірно розцінив це як два правопорушення: 1) продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років; 2) продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, та правомірно застосував до позивачки штраф не у подвійному розмірі, а у розмірі :
-6800 за продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років
- та 6800 за продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, про що свідчить зміст оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги вказаного висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки окрім наведеного вище, законом не встановлено обмеження можливості одночасного застосування фінансовї санкції у разі встановлення порушення ст.15-3 Закону, яке виразилось і у продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років і тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років.
Суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив доводи ФОП ОСОБА_1 про прийняття рішення про застосування фінансових санкцій неналежним суб'єктом, адже у зв'язку з воєнними діями на території м. Миколаєва та області було оголошено простій у роботі ГУ ДПС у Миколаївській області.
Наказом ДПС України від 28.03.2022 р. № 173 за Головним управлінням ДПС у Волинській області закріплено виконання повноважень Головного управління ДПС у Миколаївській області зокрема щодо застосування до платників податків передбачених законом фінансових (штрафних) санкцій (штрафів) за порушення вимог податкового законодавства чи законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС України.
З урахуванням наведеного, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач є повноважною особою, а оскаржуване рішення підписане в.о. начальника Головного управління ДПС у Волинській області правомірно.
Апеляційна скарга не містить спростувань такого висновку суду першої інстанції, а посилання апелянта на те, що у згаданому вище наказі від 28.03.2022 №173 прямо не вказано про повноваження застосовувати саме санкції передбачені ст.17 Закону України №481/95-ВР з огляду на вищевикладене не є ґрунтовними.
Доводи апелянта про те, що відповідачем у оскаржуваному рішенні неправильно вказано норму права, на підставі якої до позивачки застосовано штраф колегія суддів оцінює критично, позаяк зміст оскаржуваного рішення містить дійсну інформацію щодо встановлених порушень, а саме - продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років у магазині позивачки, розмір застосованого штрафу за таке порушення, який п.14 ч.2 ст.17 Закону №481/95, та інші обставини, що мають суттєве значення для застосування фінансової санкції до позивача.
За вказаного, помилка відповідача в номері абзацу ч. 2 ст. 17 Закону № 481 (у рішенні вказано абзац 14 замість 12) є фактично технічною помилкою/опискою, не спростовує встановленого та зафіксованого факту допущення ФОП ОСОБА_1 правопорушення.
Отже, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що допущення такої фактично технічної помилки не є підставою для звільнення позивача від відповідальності у даному спірному випадку.
Відтак, в даному випадку у податкового органу були наявні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у вигляді застосування фінансової санкції. Рішення про застосування фінансових санкцій прийнято у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а також належним суб'єктом.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень та враховує, що у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій №000357-09 від 05.12.2022р.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 238, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі № 400/85/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Т.М. Танасогло
Судді А.І. Бітов Ю.М. Градовський