П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/8354/23
Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. Дата і місце ухвалення: 03.05.2023р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018р. по 01.10.2019р. включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн. в місяць у загальній сумі 84943,82 грн. за період з 01.03.2018р. по 01.10.2019р. включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що при виключенні його наказом від 01.10.2019р. №207 зі списків особового складу військовою частиною НОМЕР_1 не було виплачено на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення. Зокрема, за період з 01.03.2018р. по 01.10.2019р. відповідачем нараховано та виплачено на користь позивача тільки поточну індексацію грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103% в сумі 1377,95 грн. В порушення абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, в/ч НОМЕР_1 не виплачено на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за відповідний період у фіксованій величині 4463,15 грн. на місяць на загальну суму 84943,82 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.05.2023р. провадження у справі закрито на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 03.05.2023р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховано, що при розгляді справи №420/13510/22 судом перевірялась правильність обрання в/ч НОМЕР_1 базових місяців для виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 01.10.2019р. Питання щодо наявності у позивача права на отримання індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 01.10.2019р. у рамках судової справи №420/13510/22 судом не вирішувалося, враховуючи, що на час розгляду зазначеної справи військовою частиною ще не було нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за лютий 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року. Саме після виконання рішення суду у справі №420/13510/22 у позивача виникло право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення з 01.03.2018р.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що оскільки на момент розгляду справи №420/13510/22 ОСОБА_1 ще не була нарахована індексація грошового забезпечення за лютий 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року та у суду не було можливості встановити чи перевищила сума збільшення грошового забезпечення внаслідок підвищення посадових окладів суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів із застосуванням базового місяця січень 2008 року, то обставини у справах №420/13510/22 та №420/8354/23 є різними, що унеможливлює ототожнення адміністративних позовів.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.3 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
За змістом пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Необхідно зауважити на тому, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.
Таким чином, спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вищевказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.
Закриваючи оскаржуваною ухвалою від 03.05.2023р. провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що спір в даних правовідносинах вирішений рішенням суду, прийнятим у справі №420/13510/22.
Колегія суддів вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції.
Так, дійсно, в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/13510/22 за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , у якому, серед іншого, позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 01.10.2019р. включно у фіксованому розмірі 4463,15 гривень в місяць відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078;
- стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4463,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018р. по 01.10.2019р. включно в сумі 83669,66 грн. відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022р., яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2023р., у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України, величина індексу споживчих цін з березня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала поріг індексації у 103%. Лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% було перевищено. При цьому, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року. Також, суд зазначив, що положення Закону №1282-XII та Порядку №1078 у спірний період (з 01.03.2018р. по 01.10.2019р.) не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації».
Отже, у справі №420/13510/22 вирішено питання, зокрема, про право позивача на нарахування і виплату індексації у період з 01 березня 2018 року по 01 жовтня 2019 року включно з урахуванням пункту 5 Порядку №1078. Натомість, суди не досліджували питання наявності права, розміру, механізму розрахунку щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення позивача відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, необхідно зазначити, що предметом позову у ній якраз і є питання розрахунку (перерахунку) індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 01 жовтня 2019 року включно відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Дослідженню у цій справі підлягає питання наявності у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року, виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, яка передбачена зазначеними положеннями Порядку № 1078.
При цьому, як стверджує апелянт, з яким погоджується колегія суддів, індексація грошового забезпечення у фіксованій величині залежить від суми індексації грошового забезпечення, яка належить до виплати ОСОБА_1 у лютому 2018 року. Тому, оскільки розрахунок такої суми належав до дискреційних повноважень відповідача і на момент розгляду справи №420/13510/22 проведений був не правильно, то передчасним було визначення чи перевищило збільшення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року суму індексації нараховану в березні 2018 року.
У такому контексті колегія суддів зазначає, що предметом позову у цій справі є саме питання наявності розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення та її розміру. Вказане не було предметом правової оцінки судами у справі №420/13510/22, оскільки перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 не здійснювалася.
Відтак, судом першої інстанції здійснено неправильний порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у даній справі та у справі №420/13510/22.
Ураховуючи, що відповідно до пункту 13 Порядку №1078 спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку, питання обчислення суми індексації може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що вимоги, заявлені позивачем у цій справі, вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі №420/13510/22 та їх фактично вже було вирішено по суті, є помилковими, що виключає наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 328 КАС України.
Висновки колегії суддів у даній справі відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 28.06.2023р. по справі №200/4258/22.
Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали від 03.05.2023р. та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до ч.3 ст.312 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 04 липня 2023 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук