П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/12658/22
Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,
повний текст судового рішення
суду першої інстанції виготовлено
13 лютого 2023 року, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900042/1 від 24.03.2022 року;
- визнати противоправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/000258 від 24.03.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що документи, подані для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними та допустимими і підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню. Вказане свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в бік збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що Товариство надало до митного органу всі необхідні документи, які підтверджують заявлену в декларації вартість товарів, отже рішення відповідача про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, Львівська митниця просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги митний орган зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що перевіркою поданих документів було встановлено наявність розбіжностей, які не давали можливості встановити реальну митну вартість товару за ціною договору. Позивач не спростував наданими документами сумніви стосовно заявленої митної вартості товару, тому оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів прийняте за наявних правових передумов та відповідає вимогам чинного митного законодавства.
ТОВ «Дунайська імпортна компанія» подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечувало проти її задоволення та просило залишити без змін оскаржуване рішення.
Враховуючи розгляд справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції розглянув дану справу у письмовому провадженні.
Фактичні обставини справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі Контракту №12/22 від 09.03.2022 року, укладеного між ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (Покупець) та Фірмою «GoldDen Denys Kostiukov» (Польща) (Постачальник), на адресу ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» було здійснено поставку товару «морква свіжа» (т.1 а.с.52-62).
21.03.2022 року декларантом позивача - ТОВ «ОТОМАН» була подана електронна митна декларація №UA209170/2022/017301 з метою митного оформлення імпортованого товару за Контрактом №12/22 (т.1а.с. 80-81).
У графі 31 Митної декларації вказаний опис товару 1: морква свіжа, у сітках 2160 шт., на 22 дерев'яних палетах, врожай 2021 року. Призначена для громадського харчування. Торговельна марка: немає даних. Виробник: GoldDen Denys Kostiukov. Країна виробництва: Польща.
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною контракту.
Львівською митницею не було прийнято митну декларацію №UA209170/2022/017301 та скерована вимога про надання додаткових документів, а саме:
-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару,
-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
-якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);
-виписку з бухгалтерської документації;
-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
-копію митної декларації країни відправлення;
-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованим експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу митного органу декларантом надіслано: прайс-лист №13/03/2022, який адресований ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» і містить асортимент товару згідно з інвойсом; висновок експерта від 23.03.2022 року №20-07/03-2022; експортну декларацію країни відправлення 22PL341010E0080922 від 18.03.2022 року, в якій вказано вартість товару - 20446 PLN. Також декларантом вказано на безпідставність зауважень та вимог надати додаткові документи.
Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість за ціною договору та 24.03.2022 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900042/1. У рішенні вказано, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ). Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ), за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (т.1 а.с.211).
24.03.2022 року Львівською митницею оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/000258 (т.1 а.с.212).
Законність вказаних рішень є предметом спору у даній справі.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст.50 Митного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч.1 ст.52 Митного кодексу України.
При цьому за приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п.1 ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов'язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Пунктом 1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України визначено обов'язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 Митного кодексу України.
Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Основний метод (ст.58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв'язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Так, відповідно до ч.3 ст.58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.
Згідно зі ст.60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Статтею 64 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Аналіз наведених норм МК дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Львівська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановила, що подані до митного оформлення документи, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані Декларантом, на запит митного органу, документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Серед іншого, відповідачем встановлено, що в Контракті №12/22 від 09.03.2022 року у підпункті пункті 3.1 пункту 3 «Умови платежу» вказано, що оплата за товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умов:
100% від вартості партії товару у якості передоплати;
100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару Покупцем, що підтверджується вантажною митною декларацією (далі - ВМД).
У підпункті 3.2 цього ж пункту вказано: якщо в товаросупровідних документах та/або Інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного Інвойсу, не зазначено його умов оплати, то оплата здійснюється у відповідності до частини 2 підпункту 3.1(протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару).
Проте в комерційному Інвойсі від 18.03.2022 року №13/03/2022 в графі термін оплати зазначена дата оплати 14.02.2022 року, але декларантом не надано платіжного документу.
Колегія суддів наголошує, що обов'язок подання платіжних документів при здійсненні митного оформлення прямо передбачений приписами ч.2 ст.53 МК України.
При цьому, самим позивачем не заперечується, що при здійсненні митного оформлення товару уповноваженою особою Товариства не надано банківських платіжних документів, що стосуються оплати ввезеного товару, які вже були у наявності.
Між тим, у випадку подання неповного переліку документів для митного оформлення або наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.
Тобто, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
В даному випадку, колегія суддів вважає, що відсутність відповідних документів безумовно надала право митному органу витребувати останні у товариства, так як необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларантом правильно визначено митну вартість товару.
В свою чергу, відмова у наданні документів на підтвердження оплати товару виключає можливість митниці встановити митну вартість товару за умовами договору, оскільки від декларанта не було надано головний документ, який підтверджує суму сплачених коштів на рахунок контрагента та дозволяє пересвідчитись у відповідності заявленої вартості товару.
Колегія суддів зазначає, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не перевіряється доцільність оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень, а виключно здійснюється перевірка правомірності таких рішень, станом на момент їх прийняття, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність та за необхідності зобов'язати вчинити відповідні дії.
В даному випадку, наявність відповідних платіжних документів станом на момент митного оформлення товару передбачала, що уповноваженою особою товариства мали бути надані такі документи під час подання митної декларації, або як додаткові документи після їх витребування митним органом.
В свою чергу, факт подачі відповідних банківських документів лише до суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не може свідчити про протиправний характер прийнятих митним органом рішень, так як останньому було відмовлено у наданні таких документів.
За таких обставин колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта, що суд першої інстанції не повинен був враховувати надані позивачем проформу №02/03/2022 від 10.03.2022 року на загальну суму 67 940,00 євро, та платіжний документ (SWIFT) №E2203110005FF002 від 11.03.2022 року, оскільки вони до митного органу не надавалися і при прийнятті рішення про корегування митної вартості товару про них було невідомо (т.1 а.с.35, 36).
Також судова колегія зауважує, що ані у проформі №02/03/2022 від 10.03.2022 року, ані у платіжному дорученні (SWIFT) №E2203110005FF002 від 23.03.2022 року не зазначено, що вони вчинені на підставі інвойсу від 18.03.2022 року №13/03/2022, як передбачено п. 3.3 Контракту №12/22 від 09.03.2022 року.
Відсутність в платіжних документах посилання на інвойс виключає можливість суду ідентифікувати поставку товару та співставити її з наданими відомостями про оплату.
Також колегія суддів вважає, що наданий до митного органу висновок експерта від 23.03.2022 року №20-07/03-2022 не може підтвердити заявлений рівень митної вартості товару, оскільки містить аналіз зовнішнього ринку по продажу моркви свіжої на китайському ринку, без врахування витрат на доставку до митного кордону України, які повинні включатись до митної вартості товару.
Інші відомості, встановлені митним органом, не впливають на рівень митної вартості та не спростовують сумніви контролюючого органу, тому не приймаються колегією суддів.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що надані декларантом документи містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, які не давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості та необхідності витребувати додаткові документи, є помилковими.
В свою чергу, встановлена наявність обгрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості товару та відсутність подання належних підтверджуючих документів в подальшому є законною підставою для коригування митної вартості з застосуванням наступних послідовних методів.
У Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900042/1 від 24.03.2022 року вказано, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ). Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ), за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Матеріали справи містять митну декларацію №UA209140/2022/019993 від 21.03.2022 року щодо розмитнення товару «Овочі свіжі (врожай 2021 року): морква столова. Призначена для громадського харчування. Країна походження: PL» (т.2 а.с. 30-31).
Проаналізувавши товар, який розмитнювався позивачем та вказаний товар, судова колегія вважає, що у них схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними, тобто є подібними (аналогічними) товарами.
Наведені висновки суду в своїй сукупності з наявними доказами зумовлюють визнання правомірними Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900042/1 від 24.03.2022 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/000258 від 24.03.2022 року.
Відповідно до ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач І.П. Косцова
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко