Справа №759/17199/22 Головуючий у І інстанції - Жмудь В.О.
апеляційне провадження №33/824/1744/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
18 травня 2023 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Гуль В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 23 листопада 2022 року серії ААД № 144976 ОСОБА_1 23 листопада 2022 року о 22:00 год., в м. Києві по вул. Кільцева дорога, 54 керував т/з «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у лікаря нарколога, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив дії, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП.
Постановою Святошинський районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та застосовано стягнення в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік в зв'язку з тим, що він на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння відмовився.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову та прийняти нову, якою справу про притягнення його до адміністративної відповідальності закрити з підстав пункту 1 статті 247 КУпАП, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм процесуального та матеріального права, які підлягають застосуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що об'єктом правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення дорожнього руху.
Зазначеною нормою закону передбачено відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, згідно якої, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ОСОБА_1 зазначав, що дії працівників поліції носили провокативний характер, оскільки згідно вимог пункту 2.5 Правил дорожнього року водій повинен на вимогу поліцейського зобов'язаний пройти огляд на стан сп'яніння.
При цьому працівники поліції пропонували ОСОБА_1 відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та захисника, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю її такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та адвокат Ющенко Р.С. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та адвоката Ющенко Р.С., перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з вимогами статті 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності до вимог частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до частини першої статті256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх ознак складу адміністративного правопорушення, зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.
Оскільки у відповідності до приписів статті 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені статтею 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився.
У той же час, згідно з наявним у справі відео з боді камери 470310 початок запису 21:43:31, кінець 21:58:31.
На пропозицію поліцейського проїхати до лікаря-нарколога з метою огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 погодився (03:15). Після цього, був проведений огляд автомобіля, особистий речей ОСОБА_1 .
На автомобілі патрульної поліції поліцейські разом з ОСОБА_1 виїхали до медичного закладу аж через 54 хвилини.
Як протягом п'ятдесяти чотирьох хвилин, так і під час руху автомобіля працівник патрульної поліції вчиняв дії, направлені на спонукання ОСОБА_1 до відмови від проведення огляду, тобто, до вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Так, згідно відеозапису поліцейський переконував ОСОБА_1 , що вживання особою будь-якого наркотику марихуани, амфетаміну протягом тижня, п'яти днів, в будь-якому разі тягне за собою виявлення цих наркотиків лікарем під час огляду,скільки наркотичні речовини зберігаються в організмі і що все одно аналізи покажуть, у разі їх вживання.
Також, працівник патрульної поліції повідомляв ОСОБА_1 негативні наслідки проходження ним огляду у лікаря-нарколога, а саме постановки його на облік у разі виявлення в його аналізах наркотичних засобів.
Крім цього, сам лікар-нарколог рекомендував ОСОБА_1 відмовитись під проходження огляду 20 год. 49. Хв.. 25с. та 22 год. 58 хв.
Після того як лікар-нарколог вийшов з кабінету працівники поліції продовжили спонукати ОСОБА_1 до відмови від проведення огляду.
Як наслідок, ОСОБА_1 вказав, що в такому разі він відмовляється від проведення огляду в лікарні.
Відповідно до статті 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A №73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VI;
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що усі зазначені дії поліцейського, вчинені після того як ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння у лікаря-нарколога, впродовж п'ятдесяти чотирьох хвилин після зупинки транспортного засобу та після того як останній сів в службовий автомобіль і почав слідувати в лікарню, та в самій лікарні були незаконними, оскільки залякування зазначеної особи наслідками його постановки на облік, повідомлення про беззаперечне виявлення в нього слідів наркотичних засобів, за умови вживання будь-яких наркотиків перед цим, до моменту огляду не тільки не передбачені чинним законодавством, а й по суті вчинені виключно з метою спонукання ОСОБА_1 до висловлення відмови від проходження огляду.
З огляду на конкретні обставини зазначеної справи, є очевидним, що без зазначених протиправних дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто мала місце провокація та схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду.
Такі дії вголос на камеру обґрунтовувались тим, відмова у лікаря-нарколога завдає менше клопоту, оскільки для відмови на місці потрібно шукати свідків і додатково оформлювати процесуальні питання.
Отже, у даному випадку, поліцейський, отримавши згоду ОСОБА_1 на проведення огляду на стан сп'яніння, мав би виконувати вимоги пункту 9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, згідно з яким з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Європейський Суд з прав людини зазначає, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
В рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський Суд висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Зазначене в своїй сукупності дає підстави апеляційному суду дійти висновку про відсутність події правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а, відтак, постанова суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі за відсутністю події адміністративного правопорушення, оскільки така відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Отже, суд першої інстанції в порушення вимог статті 280 КУпАП не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП.
Керуючись ст. 245, 247 ст. 280, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргуОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Святошинський районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, закрити з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Гуль