09 травня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 120 221 164 300 000 09 від 01 лютого 2022 року ОСОБА_5 , яка брала участь у судовому провадженні, на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 06 березня 2023 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мирівка Кагарлицького району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 , -
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 06.03.2023 ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а кримінальне провадження № 120 221 164 300 000 09 від 01.02.2022 стосовно ОСОБА_6 закрито на підставі ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284, ч. 7 ст. 284 КПК України.
Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції вказав, що кримінальне провадження № 120 221 164 300 000 09 від 01.02.2022 стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, якому в рамках даного кримінального провадження 18.05.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), який передбачено ч. 1 ст. 122 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я; відносно якого в рамках даного кримінального провадження запобіжний захід не обирався; є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України, та, відповідно, - у разі подання потерпілою особою клопотання про закриття кримінального провадження в зв'язку з відмовою від підтримання обвинувачення, - тягне за собою застосування положень ст. 284 КПК України, а також в діях обвинуваченого ОСОБА_6 відсутні будь-які обтяжуючі кримінальну відповідальність обставини та які передбачені ст. 67 КК України.
Водночас суд зазначив, що дане кримінальне провадження відноситься до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення; потерпілий ОСОБА_8 не має до обвинуваченого ОСОБА_6 претензій ні матеріального, ні морального характеру, в зв'язку з чим потерпілий ОСОБА_8 подав до суду письмове клопотання про відмову від підтримання обвинувачення, про закриття провадження у кримінальному провадженні та про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності; прокурор не заперечує проти закриття кримінального провадження, так як така форма закінчення даного кримінального провадження, на його думку, не суперечить вимогам ст.ст. 7, 9 КПК України; обвинувачений ОСОБА_6 , якому роз'яснено процесуальні наслідки закриття провадження з формально юридичних підстав, не заперечує проти закриття провадження, - тому суд дійшов висновку, що дане кримінальне провадження має бути закритим на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор у провадженні ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 06.03.2023 стосовно ОСОБА_6 змінити у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та виключити з мотивувальної та резолютивної частини ухвали посилання на необхідність звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 26 КПК України, а в іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, прокурор у провадженні ОСОБА_5 стверджує, що висновки суду про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 26 КПК України та закриття кримінального провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, - не відповідають вимогам КПК України, бо законом України про кримінальну відповідальність не передбачено підстави для звільнення від кримінальної відповідальності через відмову потерпілого від обвинувачення у формі приватного обвинувачення.
Крім того, як зазначає прокурор, враховуючи приписи ч. 3 ст. 288 КПК України, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності лише на підставі відповідної норми КК України, натомість суд в оскаржуваній ухвалі звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 26 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у формі приватного обвинувачення, - що є істотним порушенням вимог КПК України.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала суду першої інстанції не оскаржена.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник його інтересів - адвокат ОСОБА_9 , потерпілий ОСОБА_8 та представник його інтересів - адвокат ОСОБА_10 про дату, час та місце розгляду провадження повідомлені у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, неявка яких у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання за приписами ч. 4 ст. 405 КПК України, ще і за тим, що 09.05.2023 на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_9 про розгляд апеляційної скарги прокурора на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 06.03.2023 без її та обвинуваченого ОСОБА_6 участі (а.п. 210, 211, 212, 213).
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, провівши судові дебати, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об?єктивно з?ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Дані вимоги кримінального процесуального закону при постановленні ухвали суду стосовно ОСОБА_6 судом першої інстанції в повній мірі не дотриманні.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 13.06.2022 до Кагарлицького районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120 221 164 300 000 09 від 01.02.2022 стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України (а.п. 1-2, 3-6, 7-8, 9).
За п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, відноситься до кримінальних правопорушень у формі приватного обвинувачення.
У судовому засіданні 03.03.2023 потерпілий ОСОБА_8 заявив клопотання про відмову від обвинувачення у формі приватного обвинувачення та закриття провадження (а.п. 131, 149-150).
За приписами ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого.
Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Вказано норма процесуального закону кореспондується і з положеннями п. 7 ч. 1 та ч. 7 ст. 284 КПК України, за якими кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
Закриття кримінального провадження на підставі відмови потерпілого від обвинувачення у формі приватного обвинувачення визнає відсутність самого обвинувачення щодо особи, а тому не потрібно встановлювати ні сам факт вчинення кримінального правопорушення, ні винуватість чи невинуватість такої особи.
Таким чином не потребують перевірки судом докази у провадженні, а також немає необхідності в дослідженні того, чи було дотримано інші вимоги процесуального закону під час провадження у справі.
Отже, відмова потерпілого від обвинувачення у формі приватного обвинувачення - є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, що узгоджується і з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.06.2020 в справі № 712/1710/19, за чим Кагарлицький районний суд Київської області ухвалою від 06.03.2023 правильно закрив кримінальне провадження № 120 221 164 300 000 09 від 01.02.2022 стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 122 КК України на підставі ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284, ч. 7 ст. 284 КПК України (а.п. 152-161).
Однак, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у формі приватного обвинувачення, суд першої інстанції водночас постановив рішення про його звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України.
У свою чергу, підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності чітко визначені законом і не передбачають можливість такого звільнення у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у формі приватного обвинувачення.
Тобто, суд першої інстанції одночасно застосував два правові інститути, кожен із яких виключає застосування іншого, а тому, підсумовуючи, слід дійти висновку, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для зміни ухвали суду та виключення з неї рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.
Водночас, колегія суддів не знаходить правильним обґрунтування апеляційної скарги прокурора про виключення з вироку суду посилання на ст. 26 КПК України, бо норма ч. 4 цього закону відносить до підстави закриття кримінального провадження - відмову потерпілого від обвинувачення у формі приватного обвинувачення, а не до умов звільнення особи від кримінальної відповідальності, як на те помилково послався прокурор в апеляційній скарзі.
За викладеним, апеляційна скарга прокурора у провадженні ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у провадженні ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 06 березня 2023 року, якою ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а кримінальне провадження № 120 221 164 300 000 09 від 01 лютого 2022 року стосовно ОСОБА_6 закрито на підставі ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284, ч. 7 ст. 284 КПК України, змінити: виключити з ухвали посилання на звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.
У решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3