04 липня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/203/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування до трудового стажу періоду підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.01.1998 р. по 31.12.2003 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 18.03.2022 р. по 29.06.2022 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 зарахувавши до його страхового стажу період підприємницької діяльності з 01.01.1998 р. по 31.12.2003 р.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач протиправно відмов йому у зарахуванні до загального трудового стажу період підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.01.1998 р. по 31.12.2003 р.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування відповідач зазначав, що при опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для перерахунку пенсії за віком, органом Пенсійного фонду України розраховано стаж, який склав 33 роки 5 місяців 2 дні. Вказує, що довідка органів державної податкової служби про систему оподаткування за період провадження позивачем підприємницької діяльності в пенсійній справі відсутня. Таким чином, органом Пенсійного фонду України період ведення підприємницької діяльності з 01.03.1999 по 31.12.2003 не зарахований до страхового стажу позивача.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно довідки від 26.06.2022 №7713-5001794092 взятий на облік як внутрішньо переміщеної особи. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
29.06.2022 позивач звернувся з заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Позивач просив призначити пенсію з 17.03.2022, враховуючи форс-мажорні обставини.
11.07.2022 позивач звернувся з заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з 17.03.2022.
Листом від 22.07.2022 №1970-2086/С-17/8-2400/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивача, що призначити пенсію з 18.03.2022 (з дня, що настає за днем досягання пенсійного віку) не має законодавчих підстав, оскільки звернення відбулось пізніше трьох місяців.
21.11.2022 Державна податкова служба України листом №8271/С/99-00-24-01-04-09 повідомило позивача, що відповідно до даних ІКС “Податковий блок”, платник податків ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Донецькій області як фізична особа-підприємець з 19.11.1998 за номером державної реєстрації 22710170000001456.
07.12.2022 позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахування до загального трудового стажу період підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.01.1998 р. по 31.12.2003 р.
07.12.2022 позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про призначення пенсії з 17.03.2022, у зв'язку з форс-мажорними обставинами, а саме бойовими діями.
Листом від 16.12.2022 №3141-3270/С-17/8-2400/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивача, що ґрунтовні роз'яснення з порушеного ним питання надано листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 22.07.2022 №1970-2086/С-17/8-2400/22.
Листом від 29.12.2022 №2400-1702-8/44960 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивача, що органом Пенсійного фонду України розраховано стаж позивача, який склав 33 роки 5 місяців 2 дні. Вказує, що довідка органів державної податкової служби про систему оподаткування за період провадження позивачем підприємницької діяльності в пенсійній справі відсутня. Таким чином, органом Пенсійного фонду України період ведення підприємницької діяльності з 01.03.1999 по 31.12.2003 не зарахований до страхового стажу позивача.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема у 2022 році - не менше 29 років.
Відповідно до п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються таку документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Постанова №637); для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Як судом встановлено, що листом від 29.12.2022 №2400-1702-8/44960 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивача, що органом Пенсійного фонду України розраховано стаж позивача, який склав 33 роки 5 місяців 2 дні. Вказує, що довідка органів державної податкової служби про систему оподаткування за період провадження позивачем підприємницької діяльності в пенсійній справі відсутня. Таким чином, органом Пенсійного фонду України період ведення підприємницької діяльності з 01.03.1999 по 31.12.2003 не зарахований до страхового стажу позивача.
Згідно з вимогами ст. 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємств, організацій і окремих осіб, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірного періоду роботи позивача.
Умови, порядок обчислення, підтвердження та зарахування періодів роботи (трудового стажу) до страхового стажу для призначення пенсії, врегульовані Законом України №1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058),Законом України від 05.11.1991 №1788 “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1058 застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1 та 2 ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту а, б ст. 3 Закону №1788, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема:
особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно зі ст. 56 Закону №1788 до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою набуття права на трудову пенсію фізичній особі - підприємцю є наявність стажу роботи, за умови сплати останніми страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.1 ч. 3-1 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону №1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з підпунктом 2 п. 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.
Відповідно до п.4 Порядку № 637 час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Аналізуючи наведені норми права суд зазначає, що періоди провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності лише у разі перебування особи на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку.
Відповідно до підпункту 2 п. 2.1 Порядку № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем подано до суду лист Державної податкової служби України від 21.11.2022 8271/С/99-00-24-01-04-09, згідно якого відповідно до даних ІКС “Податковий блок”, платник податків ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Донецькій області як фізична особа-підприємець з 19.11.1998 за номером державної реєстрації 22710170000001456.
Враховуючи наведену інформацію, суд приходить до висновку, що позивачем з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року здійснювалась підприємницька діяльність.
Таким чином, стаж позивача, що обрахований відповідачем, не в повній мірі відповідає інформації зазначеної в листі Державної податкової служби України від 21.11.2022 8271/С/99-00-24-01-04-09.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні позивачу до страхового стажу період підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 зарахувавши до його страхового стажу період підприємницької діяльності з 01.01.1998 р. по 31.12.2003 р., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення ст. 9 КАС України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
При цьому, суд зауважує, що статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії або рішення про відмову у призначенні пенсії, суд дійшов висновку, що в даному випадку, необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку № 22-1 з урахуванням висновків суду.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З метою ефективного захисту порушеного права, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд у цій справі вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про зарахування до загального трудового стажу період підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.01.1998 р. по 31.12.2003 р. із прийняттям відповідного рішення з урахуванням висновків суду.
Водночас, щодо позовної вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 18.03.2022 р. по 29.06.2022 р, суд зазначає наступне.
Так, ключовим правовим питанням у даній справі є право позивача на зарахування до загального трудового стажу період підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.01.1998 р. по 31.12.2003 р.
Відповідно питання про виплату пенсії є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Крім того, суд зауважує, що із змісту позовних вимог вбачається, що позивачем не вказувалась вимога, як призначення пенсії з 18.03.2022 року.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
З огляду на те, що ухвалою суду від 24.01.2023 позивача звільнено від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування до трудового стажу періоду підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.01.1998 р. по 31.12.2003 р.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.12.2022 про зарахування до загального трудового стажу період підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.01.1998 р. по 31.12.2003 р. із прийняттям відповідного рішення з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 40329345)
Суддя І.В. Маренич